Автомобільна студія «Пегас», що будує однойменні автомобілі, заснована в Ярославлі в 2003 Вадимом Шустровим. На той час він щойно закінчив Ярославський політехнічний університет. Але за плечима він мав досвід тісного спілкування з хлопцями з дизайнерських бюро МАМІ та НАМІ. До створення свого автомобіля його надихнули машини марки Pegaso, які виготовлялися дрібними серіями в 1950—1960 роках в Іспанії. Крім того, Вадиму подобалися англійські спортивні автомобілі, які виготовляють за технологією kitcar.
Вадим Шустров задумав побудувати легке та компактне двомісне купе з використанням комплектуючих від серійних легкових автомобілів. Цей підхід дозволяв зробити оригінальний автомобіль із максимально доступних агрегатів та вузлів. У разі потреби було можливо змінити комплектацію та застосувати більш досконалі агрегати та вузли. Базовим донором для майбутньої машини став автомобіль «Ока».
Попередньо був промальований лише ескіз автомобіля у профіль, що віддалено нагадував профіль іспанських машин, і виконаний чорновий макет із пластиліну. Важливою частиною роботи стало виготовлення посадкового макета з дерева та металу, який дозволяв визначитися з габаритами рами та компонуванням автомобіля загалом. Посадковий макет знизу мав форму «корита», утвореного високими порогами та днищем, у районі лобового скла та зверху для макетних цілей була використана частина даху від «горбатого» ЗАЗ-965. Усередину поміщалися каркаси сидінь, за якими сформовано дуги безпеки. Зміщенням сидінь було знайдено оптимальну посадку, положення кермового колеса та педалей.
Передню та задню підвіски автомобіля передбачалося використовувати від передньої підвіски автомобіля «ОКА» з деякими змінами. На посадковому макеті був спеціальний підрамник, з точками кріплення підвіски, кермової рейки та силового агрегату. Крім того, серійна «ОКА» має в спорядженому стані розважування по осях близьку до ідеальної 50/50. Цей момент дався взнаки на геометрії її підвіски -в ній немає значних змін. Таким чином, щоб сформувати шасі майбутнього автомобіля, необхідно було забезпечити раму точками кріплення стандартних підрамників і використовувати їх як кондуктори при зварюванні. На макеті за допомогою підвісок, встановлених на підрамники, було знайдено базу майбутнього автомобіля. Колісна колія була розширена до 1290 мм порівняно з 1210 мм у донора.
Будівництво посадкового макета завершилося створенням рами для шасі автомобіля, що складається з трьох базових частин: центральної з інтегрованим каркасом безпеки (екіпажна частина), фронтальної – з підрамником, передньою підвіскою і кермовим управлінням, задньої частини – з підрамником, задньою підвіскою і силовим агрегатом. Матеріалом для рами послужили труби прямокутного, квадратного та круглого перерізу різних розмірів та сталевий лист товщиною 1мм для формування високих порогів, днища автомобіля та протипожежної перебирання між мотором та салоном. Маса рами – 90 кг.
На звареній рамі попередньо було зібрано шасі і встановлено на підмодельну плиту, і почалися роботи зі створення зовнішності кузова. По суті, форма даху та лобового скла, межі дверних прорізів та положення коліс були знайдені, залишалося сформувати все це в естетичний кузов. Для формування крил були зроблені спеціальні конусні макети, закріплені над колесами, сформовані з фанери контуру радіаторних ґрат та обрамлення номерного знака. Фари взяті від автомобіля “Деу Матіз”, задні ліхтарі – від “Фольксваген Нью Бітл”. Оптика була закріплена на свої місця та задала форму поверхонь кузова по кутах. Подальші лінії виводилися за допомогою фанерних шаблонів та скульптурного пластиліну. Розміщення шасі на підмодельній плиті дозволяло бачити форму автомобіля, оцінювати та коригувати її за потребою. То були класичні макетні роботи в масштабі 1:1.
Результатом роботи над кузовом став макет автомобіля з пластиліну в натуральну величину, розчленований ризиками на деталі. З цього макету було знято чернові матриці, а по них виклеєно чернові деталі зі склопластику. Після цього з рами був знятий весь пластилін, встановлені чернові деталі зі склопластику, змодельовані елементи інтер’єру, шарніри і замки панелей. Далі виводилися зазори між панелями, чернові деталі покривалися ґрунтом і шпаклювалися, потім фарбувалися. З вирівняних панелей кузова було знято чистові матриці, якими потім виклеювалися чистові деталі кузова.
Кузов складається більш ніж з десятка нерухомих панелей, що відкидаються: капота і кришки багажника, даху, двох боковин, пари дверей (склеєні з двох частин) і ще декількох дрібніших елементів. Товщина склопластикових панелей – 4 мм. Сполучним послужила не усадки, що не дає, досить текуча, не сильно токсична епоксидна композиція «Этал-370». Масивні панелі капота, що відкидаються, і кришки багажника для більшої жорсткості мають місцями структуру сендвіча: склопластик (3 мм) — пінопласт (10 мм) — склопластик (2 мм). Зовнішня поверхня панелей сформована шаром поліефірного гелькоату товщиною 0,5 мм, потім йдуть два шари склотканини щільністю 220 г/м 2 , потім -три шари склорогожи щільністю 300 г/м 2 . Загальна вага кузовних панелей – близько 65 кг.
1 – радіатор; 2 – акумуляторна батарея; 3 – підрамник підвіски; 4 – піч; 5 – рульова рейка; 6 – педальний вузол; 7 – зчленований кермовий вал; 8 – панель приладів; 9 – тяга важеля КПП; 10 – спортивні сидіння-ковші; 11 – інтегрований каркас безпеки; 12 – паливний бак; 13 – задня полиця; 14 – силовий агрегат; 15 – вихлопна система
Після закінчення робіт над кузовом поновилися роботи над шасі. Базові деталі підвісок від ВАЗ-1111 зазнали змін: на маточках коліс застосовано чотири шпильки замість трьох, для розширення колії встановлені колісні диски діаметром 14 дюймів з проставками товщиною 20 мм. Встановлено амортизаторні стійки та пружини фірми «Плаза», які спочатку були призначені для «Оки» з кільцевого чемпіонату серед юніорів. Хід стиснення/відбою передньої підвіски становить 50/50 мм, хід стиснення/відбою задньої підвіски -60/60 мм. Центри крену підвісок наближені до поверхні дороги, що сприяє мінімальному нишпоренню на нерівностях дороги. У передній підвісці застосований стабілізатор поперечної стійкості та збільшений поздовжній кут амортизаторної стійки (кастор) до 6 градусів (для стабілізації керованих коліс). Подібні налаштування підвіски з мінімальним ходом підходять лише для гладких трас, для доріг з великими нерівностями вони занадто жорсткі.
Силовий агрегат «Оки» також зазнав змін. Стандартний об’єм двигуна був збільшений до 850 см3, застосовано новий розподільний вал і випускний колектор, що дозволило збільшити потужність з 33 л. с. до 48 л. с.
Радіатор системи охолодження двигуна та пічка розташовані в передній частині машини. Охолоджуюча рідина надходить до них трубами, що йдуть всередині правого порога автомобіля. Два пов’язані між собою паливні баки у вигляді заокруглених трикутних призм загальною ємністю 30 літрів зварені з алюмінію і знаходяться на підлозі ззаду за сидіннями.
У коробку передач встановлено диференціал підвищеного тертя для виключення пробуксовування коліс. Також застосовано головну пару з передавальним числом 4,54 для компенсації збільшеного діаметра коліс. Перемикання передач здійснюється тягою під коробкою передач.
Гальмівна система – двоконтурна “перед – зад”, оснащена вакуумним підсилювачем, дисковими гальмами на всіх колесах і регулятором тиску. Ручне гальмо, як і привід зчеплення, – гідравлічний і впливає на задні колеса.
Кермо адаптоване від «Оки», із застосуванням карданної передачі на рульовому валу. Рульове колесо виконане в класичному стилі зі сталевою маточицею та ободом з дерева.
На панелі використано спортивні прилади з білими шкалами від ВАЗ-2106. Верхня частина панелі з козирками зроблена зі склопластику та обшита чорною шкірою, нижня частина покрита лакованою дерев’яною накладкою. Ручка важеля перемикання КПП виготовлена з дерева. Інтер’єр салону обтягнутий чорним карпетом, спортивні сидіння-ковші виготовлені зі склопластику в чорному гелькоуті зі шкіряними сегментними вставками. Обидва сидіння оснащені триточковими інерційними ременями безпеки. Безпосередньо над двигуном розташована полиця, що відкидається вгору, зроблена з фанери, яка дозволяє здійснити доступ до мотора, а в складеному стані служить для зберігання в салоні легких речей. На підлозі в нішах під сидіннями зроблено кріплення для аптечки та вогнегасника.
Для вентиляції салону передбачені поворотні кватирки у вікнах дверей, шибки дверей не опускаються. Самі скла дверей і заднє скло виконані з полікарбонату товщиною 3 мм, лобове скло – з триплексу. Двері відчиняються вгору і вперед на газових упорах. Посадка всередину вимагає спеціальної вправності, так як отвір все-таки малий, але сидіти всередині досить затишно, незважаючи на мінімальний обсяг простору. Передній та задній капоти повністю відкидаються для доступу до агрегатів автомобіля. У закритому стані вони, крім замків, фіксуються по краях гумовими застібками. Загалом автомобіль дуже щільно скомпонований.
Кузов автомобіля пофарбований в яскраво-червоний колір акриловою фарбою, поверх нанесений шар лаку. Після фарбування кузовні панелі відполіровані, що надає більшої глибини кольору.
Динаміка автомобіля, незважаючи на невеликий двигун, личить сучасному цивільному автомобілю. Класична схема із заднім приводом, розважування 45/55 та гостре рульове керування залишають приємне враження від їзди на автомобілі. На педаль газу він реагує упевненим розгоном. При гальмуванні машина інтенсивно гальмує завдяки дисковим гальмам на всіх колесах. Зусилля на педалі гальма легко дозується за допомогою пневмопідсилювача.
У прямолінійному русі на дорозі автомобіль поводиться стабільно, завдяки налаштуванням підвіски і значному куту кастору керованих коліс. Підвіска коліс з малими ходами добре ковтає невеликі нерівності та тріщини дороги, але на великих нерівностях виявляє зайву жорсткість. У повороті автомобіль майже не крениться, завдяки низько розташованому центру мас. При перевищенні швидкості у швидкому повороті машину рівномірно зносить на зовнішню траєкторію, що відповідає нейтральній повертаності. Саме така поведінка автомобіля цінують учасники аматорських кільцевих заїздів.
Загалом, треба визнати, що «Пегас» відповідає за відчуттями класичній спортивній машині 1960-х років як на вигляд, так і за їздовими якостями. Цьому сприяють стилізовані під ретро органи управління.
Представлений автомобіль схожий на класичний “Порше 356 Спідстер”. Сьогодні подібні автомобілі перетворилися на дорогу іграшку для колекціонерів, любителів класичних кільцевих перегонів та просто на автомобіль вихідного дня.
Основні дані автомобіля «Пегас-купе»
Схема компонування задньомоторне дводверне купе
Споряджена маса автомобіля 500 кг
Повна вага автомобіля 640 кг
Розважування в % по осях із двома пасажирами «перед/зад» 45/55.
Габаритні розміри:
довжина 3170 мм
ширина 1535 мм
висота 1150 мм
Потужність двигуна 48 к.с. (35 кВт)
Максимальна швидкість 150 км/год
Час розгону до 100 км/год 12 с
Об’єм паливного бака 30 л
О. ЖИЛІН, м. Ярославль