Багато прихильників активного відпочинку на природі надають перевагу велопрогулянкам перед іншими видами коротких подорожей: пішими, автомобільними.
Під час пішої прогулянки можна сповна насолодитися красою природи, не поспішаючи роздивитися все навколо, але, на жаль, тільки в найближчих околицях.
Коли ж їдеш автомобілем, «спілкуватися» доводиться не з природою, а з дорогою, від якої складно відірватися навіть на позашляховику.
Оптимальним варіантом тут могли б стати мотоциклетні прогулянки, але через шум мотоцикла звірі тікають, а птахи летять подалі.
У такому випадку на допомогу приходить інший двоколісний друг — велосипед.
Для прогулянки вдвох зовсім не обов’язково мати другий велосипед. Краще зробити причіп, причому не простий, а з автономним приводом, та ще й подвійним — ножним і ручним. На такому своєрідному тандемі і їхати легше — напарник у будь-який момент може допомогти, і спілкуватися простіше — адже ви завжди поруч.
Саме такий пасажирський одноколісний причіп і пропонується увазі читачів.
Основою конструкції є рама від старого дорожнього велосипеда, без жодних переробок. Від нього ж узятий і привід.
1 — колесо; 2 — додаткова зірочка ножного приводу; 3 — рама; 4 — дишло; 5 — велосипед-тягач; 6 — кронштейн; 7 — втулка зчіпного пристрою (труба 3/4″); 8 — скоба (сталева смуга 30×4); 9 — ручний додатковий привід (каретка з частиною підсідельної труби, зірочка, шатуни); 10 — ланцюг додаткового приводу; 11 — рамка сидіння; 12 — стійка сидіння; 13 — основний ножний привід (каретка, зірочка, шатуни, ланцюг); 14 — обмежувачі ходу ножних шатунів (стержень Ø10); 15 — сидіння; 16 — стопорний болт М6 стійки ручного приводу; 17 — спинка; 18 — страховий гвинт М20 з шайбою; 19 — вісь зчіпного пристрою (стержень Ø10)
Зчіпне пристосування причепа також аналогічне. Тільки замість півосей до втулки по дотичній приварено суцільну вісь. Сама втулка зверху застрахована від самовільного зісковзування з гака кронштейна гвинтом М20 з шайбою. Гвинт угвинчено у кронштейн, для чого в ньому попередньо нарізано відповідну різьбу. Колесо — заднє, також узяте від того ж старого велосипеда. Воно за діаметром таке ж, як і у велосипеда-тягача, а це оптимальний варіант. Гальмівний механізм із колеса демонтовано, тому тягач обладнано додатковим ручним гальмом.
Комбінація ножного і ручного приводів причепа аналогічна здвоєним приводам велосипеда, описаного в журналі «Моделіст-конструктор» №5 за 2000 рік.
На вал ножного приводу зліва встановлено додаткову зірочку, таку саму, як штатна справа. Сам шатун повернуто на 180°, і тепер він спрямований у тому ж напрямку, що й інший.
Ручний привід — це каретковий вузол із зірочкою, шатунами, ланцюгом, а також частиною підсідельної труби, також узятий від іншого старого дорожнього велосипеда. (Важливо, щоб зірочка була ідентична тій, що на ножному приводі). На рамі причепа він змонтований на підсідельній стійці (надягнутий на неї шматком підсідельної труби). Щоб привід не обертався, у трубі й стійці просвердлено наскрізний отвір, у який вставлено стопорний болт М6. Один із шатунів (правий) також повернуто на 180°.
Зірочка ручного приводу з’єднана з додатковою зірочкою ножного подовженим ланцюгом. Під час монтажу шатунів на обох приводах їх установлюють у «протифазі»: на ножному — вгору, а на ручному — вниз.
На нижній трубі рами й ланцюговій вилці причепа встановлено обмежувачі ходу шатунів, оскільки шатуни при їзді не обертаються: ножні штовхають уперед від себе (робочий хід), а ручні тягнуть на себе. Потім одночасним зворотним рухом рук і ніг шатуни повертаються у вихідне положення (холостий хід).
На місці багажника змонтовано дугу-рамку сидіння, яка приварена своєю серединною частиною до середини дуги стійки. Кінці деталей, вигнутих із тонкостінної напівдюймової труби, попередньо сплющені, і в них просвердлено отвори: у рамці — під болт М8, а в стійці — під діаметр кінця осі колеса, на яку стійку надягнуто й закріплено гайками.
На рамці встановлено м’яке сидіння, а на стійці — така ж м’яка спинка.
Під час прогулянок пересіченою місцевістю, особливо на підйомах, зусиль одного ведучого може не вистачити. Тоді на допомогу приходить пасажир, який виступає в ролі «штовхача», забезпечуючи додаткову тягу не тільки ногами, а й руками — адже керує тандемом ведучий, а руки пасажира вільні.
В іншому випадку функцію «двигуна» пасажир може взяти повністю на себе, залишивши ведучому лише керування. А коли хтось із вас втомиться — можна просто помінятися місцями.
В. ГАВРИЛОВ