Уявіть собі: ви стоїте біля річки, вода — кришталево прозора, риби миготять просто під ногами. Але що, якщо замість купленого спорядження у вас у руках — рушниця, зроблена власноруч? Саме так і розпочався наш проєкт. Ми вирішили створити справжню підводну рушницю з нуля, використовуючи натуральні матеріали, мінімум інструментів і максимум терпіння. Чому? Та просто хотіли довести собі — не обов’язково купувати, коли можна зібрати самому. І ось, озброївшись поваленим дубом і циркулярною пилкою, ми почали.
Дуб — це не просто дерево, це справжній танк серед деревини. Міцний, важкий, але водночас неймовірно надійний. Не дивно, що саме його ми вибрали для корпусу рушниці. Його довговічність і стійкість до вологи — ідеальні для підводної мисливської зброї. Звісно, спочатку довелося повозитись із первинною обробкою. Циркулярка гуділа, тирса летіла в усі боки — справжня лісопилка на дачі. Але коли перша дошка лягла на верстак — стало ясно: початок покладено.
Що цікаво — вся ця історія почалась не з технічного креслення чи заводської схеми. Ми просто намалювали майбутню форму на папері, вирізали трафарет і перенесли його на дерево. Електролобзик, що скреготів від опору дуба, ледве справлявся. Лобзик димів, пилив повільно, але кожен пропил наближав нас до мрії. Це був перший крок до нашої майбутньої підводної пригоди.
Форма підводної рушниці, зручність і функціональність
Після того, як основа була випиляна, настав час подумати про комфорт. Адже під водою все має бути максимально зручним. Ми взяли рашпіль і почали заокруглювати гострі краї. Здавалося б, дрібниця, але саме ці заокруглення перетворюють звичайну дерев’яну болванку на щось, що приємно тримати, навіть у гідроперчатках.
Анатомічна рукоятка — взагалі окрема історія. Ми буквально обводили пальці, щоб вирізати заглиблення під кожен з них. Одразу стало зрозуміло: рушниця буде лежати в руці, як влита. А коли додали напрямну для гарпуна — той самий поздовжній паз у корпусі — стало ясно, що постріли будуть точними. Без нього гарпун летів би куди завгодно.
Робота просувалась повільно, але з кожною хвилиною рушниця ставала все більше схожою на справжню зброю. Ми ретельно свердлили порожнини під спусковий механізм, підганяли деталі. Не вистачало лише блиску та захисту від води. І ось тут почалося фінальне шліфування. Шліфмашина з кругами 180, 240, 320, 400 — це вам не салон краси, але результат вразив. Поверхня стала гладенькою, ніби покрита лаком. У важкодоступних місцях працювали вручну — наждачка, терпіння й трохи магії.
Обробка для захисту від води
Коли поверхня готова — час захисту. Ми нанесли два шари просочення для дерева. По-перше, воно підкреслює структуру дуба, роблячи її візуально «дорогою». По-друге, захищає від вологи та бактерій. Але на цьому не зупинилися. Поверх просочення нанесли епоксидну смолу — спеціальну, для дерева. Що сказати — рушниця засяяла! Поверхня — наче під склом, блиск — як у лакованого рояля, тільки підводного.
Цей захист — критично важливий. Без нього дерево у воді б набухло й потріскалось. А з ним — можна пірнати, стріляти, ловити, знову пірнати. Навіть якщо ви не мисливець, а просто кайфуєте від саморобок — тут є на що подивитися. Адже ти не просто зробив рушницю — ти зробив її красивою. І хоч вона не виставкова, але за якістю — не гірша за фабричну.
І ось, коли корпус став глянцевим, водонепроникним і напрочуд ергономічним, ми перейшли до найцікавішого — механіки. Спусковий механізм мав бути надійним і простим. І тут нам на допомогу прийшов… звичайний металевий гачок.
Механіка підводної рушниці своїми руками: гачок, тяги й гарпун
Як зробити спусковий гачок, якщо під рукою лише гачок і абразивний камінь? Легко! Відпиляли все зайве, підточили, зігнули — і вуаля: вийшла деталь, яка і спускає, і тримає гарпун. Цвяшок у корпусі став віссю, а резинка — зворотною пружиною. Просто, надійно, по-домашньому.
Тяги ми зробили з трубчастих резинок і капронового шнура. З вузликами — щоб не вислизали, та з нитковою обмоткою для надійності. Вставили в овальний отвір спереду корпусу — тримаються намертво. Тут же прикрутили котушку й металевий куточок — напрямну для шнура. Все як у «дорослих» моделей.
Сам гарпун — теж ручна робота. Сталевий пруток, 70 см довжиною, один кінець загострений. До нього ми прикріпили прапорець — щоб риба не зісковзнула після попадання. І зробили зачепи ззаду — щоб гарпун утримувався в рушниці та кріпився до тяги. Коли він защіплюється в паз — розумієш: постріл буде потужним.
А ще ми додали ліхтарик — кріплення для ПВХ труб на корпусі, й готово. Тепер можна полювати навіть у сутінках. Увесь функціонал рушниці — в одному саморобному пристрої. І ось настав момент істини: випробування.
Випробування підводної рушниці: яблуко, риба й справжнє полювання
Передусім — тестовий постріл. Заряджаємо гарпун, натягуємо тяги, цілимось у яблуко. Клац — і гарпун прошиває його наскрізь! А прапорець утримує мішень на місці. Ми зробили ще кілька пострілів — усе працює, як годинник.
Але справжній екзамен — це, звісно, підводне полювання. Ми вибралися до річки з кришталево чистою водою. Видимість — чудова. Навіть з берега видно рибу. Екіпірування повне: гідрокостюм, рукавички, шкарпетки, ласти, трубка, маска, пояс, кукан. Пірнаємо. Спочатку — верхівки, мальки, потім плітка. Перший постріл — повз. Другий — майже влучили. А потім — сазан. Великий, обережний. Ми підпливли, він злякався і поплив. Але гарпун його наздогнав! Все — риба на гарпуні, полювання вдалося.
Це відчуття… Ти тримаєш у руках не просто рибу, а результат своєї праці. Дерево, метал, резинки — усе стало єдиним механізмом. І ти не просто зловив рибу. Ти зробив це саморобною рушницею. Ось воно, справжнє задоволення.
Чому варто спробувати самому
Що ми зрозуміли в кінці? Головне — не боятися. Навіть якщо у вас немає професійного обладнання чи досвіду, з терпінням і цікавістю можна зробити щось варте уваги. Наша рушниця не просто працює — вона стріляє точно, виглядає круто й викликає гордість.
Так, дуб важко пиляти. Так, спусковий механізм вимагає точності. Але ж і кайф у цьому — у процесі. У кожному русі рашпілем, у кожній краплі епоксидки, у кожному пострілі. Це не просто DIY. Це — досвід, яким хочеться поділитися.
Тож якщо у тебе в руках циркулярка, пара резинок і бажання створити щось власноруч — вперед. Зроби рушницю. Або щось інше. Головне — почни. А далі — все вийде.
Ігор, с. Лазарівка, Тернопільська область, Україна