Цей мінітрактор побудовано в сімейному самодіяльному конструкторському бюро Павлових: під керівництвом глави родини Валерія Васильовича машину збирали його сини Сергій та Андрій. Усі троє — давні й постійні читачі журналу «Моделіст-конструктор».
Малогабаритний трактор, названий творцями абревіатурою САП (С. та А. Павлови), розроблявся як універсальний — ґрунтообробний і транспортний — сільськогосподарський агрегат. Він може орати, культивувати, боронувати, а також буксирувати візок із вантажем або невеликий бак об’ємом близько 100 л для поливу присадибної ділянки.
Машина виявилася дуже вдалою — вона економічна, маневрена й має високу прохідність. Має вісім передач — чотири вперед і чотири назад. Максимальна швидкість — 37 км/год.
1 — крісло водія; 2 — блок вимикачів; 3 — ручка кришки капота; 4 — фара освітлення; 5 — передній бампер; 6 — важелі перемикання швидкостей і керування зчепленням; 7 — важіль кікстартера; 8 — важіль реверса; 9 — педаль гальма; 10 — педаль газу
Рама мінітрактора зварна, має вигляд «підкови», зігнутої з товстостінної бурової труби діаметром 28 мм, двох кутників-поперечин і звичайної труби діаметром 50 мм. Дві сталеві фігурні пластини в задній частині призначені для кріплення проміжних зірочок. Використання елементів рами моторолера Т-200 полегшило встановлення двигуна та навішування облицювання капота.
1 — вузол кріплення двигуна; 2 — «підкова» (бурова сталева труба діаметром 28 мм); 3 — поперечина (сталевий кутник 30×30 мм); 4 — кронштейн; 5 — поперечина (сталевий кутник 40×40 мм); 6 — фігурна пластина для кріплення ведучого вала (сталевий лист товщиною 12 мм); 7 — поперечина (сталева труба діаметром 50 мм); 8 — болт М16
Передній міст. Його основою служить балка, зварена з труб діаметром 42 мм у вигляді літери Н. Місця зварювання посилені сталевими косинками. У втулки цапф запресовані бронзові вкладиші. Вузол стикування переднього моста з рамою складається з двох косинок зі сталевою втулкою між ними.
1 — шарнірний вузол переднього моста; 2 — балка переднього моста; 3 — кронштейн переднього брудозахисного щитка; 4 — втулка цапфи; 5 — піввісь; 6 — маточина переднього колеса з гальмівним пристроєм;
7 — цапфа; 8 — поворотний важіль
Поворотна цапфа є точеним ступінчастим валиком із привареною до нього сталевою втулкою (у неї вставляється передня піввісь). Поворотними важелями рульової трапеції служать педалі від мопеда «Рига».
Рульове керування. Його основою є рульовий механізм — редуктор із конічними шестернями (передаточне число — 1:3) від бензопили «Дружба». Менша шестерня пов’язана з кермом, а на вал більшої надіта сошка, далі зусилля за допомогою поздовжньої тяги передається від сошки на важіль, приварений до лівої цапфи.
1 — рульовий механізм; 2 — сошка; 3 — поздовжня тяга; 4 — поперечна тяга; 5 — поворотна цапфа
Трансмісія. Крутний момент на ведучій зірочці двигуна за допомогою втулково-роликового ланцюга передається на головну диференціальну передачу з реверсивним пристроєм (від мотоколяски С3Д) і далі — на маточини, насаджені на півосі коліс.
Задній міст. Є найскладнішим агрегатом мінітрактора, тому є сенс описати його конструкцію докладніше. Він складається переважно з деталей зі списаних автомобілів, і основним завданням при компонуванні було якнайвдаліше їх з’єднати.
Маточини коліс — від автомобіля ГАЗ-69. Для кріплення на них ведених зірочок штатні шпильки замінювалися болтами, відповідно доопрацьовувалися посадочні місця дисків коліс. Щоб задній міст був компактнішим, диски перевернули — внутрішня їхня частина стала зовнішньою.
1 — ведучий вал; 2 — стопорне кільце; 3 — сальник; 4 — корпус кріплення ведучого вала; 5 — ведуча зірочка; 6 — гайка; 7 — втулка; 8 — кульковий підшипник №205
Гальмівні барабани задніх коліс — від моторолера ВП-150. Для кріплення до маточини колеса в них просвердлено під болти п’ять отворів діаметром 10 мм. Ведені зірочки кріпляться безпосередньо до гальмівних барабанів.
Корпус гальмівних колодок — від моторолера «Турист». Для кріплення його до корпусу підшипника в ньому збільшено центральний отвір до діаметра 52 мм і просвердлено під болти три отвори діаметром 10 мм.
Втулка корпусу гальмівної колодки та вузол, за допомогою якого піввісь встановлюється на раму, виготовлялися самостійно.
1 — піввісь; 2 — маточина колеса (від автомобіля ГАЗ-69); 3 — диск колеса (від автомобіля ГАЗ-60 або УАЗ-469); 4 — гальмівний барабан (від моторолера «Вятка» ВП-150); 5 — ведена зірочка; 6 — пластина кріплення півосі; 7 — болт із гайкою (для кріплення корпусу підшипника); 8 — корпус підшипника; 9 — сальник; 10 — кришка корпусу підшипника; 11 — втулка; 12 — корпус гальмівної колодки; 13 — гальмівна колодка; 14 — фланець
Найскладніші й відповідальніші вузли та деталі трактора показані на малюнках.
Мінітрактор експлуатувався багато років, причому жодних аварій чи просто несправностей не було. Машина успішно працювала з двоколісним причепом і з плугом. Без особливих складнощів на неї можна встановити й льодобур.
Трактор має добру прохідність не лише влітку, а й узимку: для руху по глибокому снігу передні колеса замінюються на лижі. Так само трансформується й причіп — із двоколісного візка він стає двохлижним.
«Моделіст-конструктор» № 11’2013