Пропонована розробка призначена для вспашки дачного ділянки невеликим плугом, рихтування ґрунту за допомогою земельного фрези. Крім того, за допомогою цього мотоблока можна виконувати посадку та окучування картоплі.
«Серце» механічного помічника (силовий агрегат) — двигун від мотоскутера «Електрон» з примусовим повітряним охолодженням і ручками управління дросельною заслінкою та зчепленням (разом із тросами взяті від того ж мотоскутера). Ведуча зірочка двигуна — також «заводська».
Перемикання передач можна залишити мотоскутерним, тросовим. Але зручніше вивести його безпосередньо на лонжерон мотоблока. При цьому передачі будуть перемикатися за допомогою ручок і тяг.
1 — фреза (плуг), 2 — колесо робоче, 3 — корпус барабанного типу, 4 — вал вихідний силового агрегата мотоскутера «Електрон» з «заводською» зірочкою, 5 — диск-кронштейн перехідного (проміжного) вала, 6 — вузол внутрішнього кільця кулькового підшипника 80220 з захисними шайбами та болтом-кронштейном, 7 — вал проміжного (відбору потужності), 8 — ролик опорний (4 шт.), 9 — кронштейн-скоба, 10 — силовий агрегат від мотоскутера «Електрон» дороблений, 11 — кожух-корпус фрези, 12 — кермове управління.
Двигун корпусу кріпиться в двох місцях. Біля головки циліндра — через стійку з П-подібної металевої стрічки (товщина 3…4 мм). А з боку ведучої зірочки для цього використовується спеціальна хомут. Крім того, надійно закріплюється і картер двигуна. Встановлюється він на гумову «підушку». У останній бажано вирізати вирізки за конфігурацією опираючої частини картера. Після установки двигуна «підушку» прикріплюють до корпусу гвинтами-«саморізами».
Запуск двигуна виконується за допомогою доробленого кік-стартера (вільний кінець його ручки трохи піднятий). Для цього виготовлений перехідник, отвори під кріплення в якому зсунуті по колу на 45°. Крутний момент від ведучої зірочки двигуна за допомогою ланцюгового приводу подається на ведену зірочку проміжного вала (ланцюг — від мотоскутера «Електрон»; правда, його довелося скоротити). Далі з проміжного вала обертання передається на ведучу зірочку мотоплуга.
Звісно, можна змінити передавальне відношення, застосовуючи зірочки іншого, відмінного від зазначених на малюнку, числа зубів. При цьому швидкість буде менше, але зусилля тяги у мотоблока збільшаться. На іншому кінці проміжного вала можна встановити зірочку від мотоскутера (Z=24) для обертання земельної фрези.
Вихлопний патрубок доведеться трошки змінити, зігнувши його на 90°, щоб вихлопні гази виходили зправа в напрямку мотоплуга (у глушнику).
Корпус виготовлений з листа алюмінію (шириною 260 мм, товщиною 2,5 мм), згинутого в циліндр Ø 525 мм. З торців кріплять «ребра жорсткості» (див. рис.) та диск-кронштейн кріплення проміжного вала.
Зліва до корпусу кріплять диск зірочки Z=40 мотоплуга. Для цього в торці циліндра свертають 12 отворів, і в них нарізають різьбу М8. Ребра з правого боку мають фігурну форму. Вирізи служать для виходу патрубка глушника та установки ручки кікстартера. По колу корпусу (з правого боку в напрямку мотоплуга) вирізають 4 прямокутні вікна 20×50 мм для установки підтримуючих роликів з осями. Ролики можна виготовити з будь-якого матеріалу — бронзи, латуні, сталі…
Всередині корпусу встановлюється не лише двигун з проміжним валом, але й бензобак. Причому — з повітроочисником. При заливці пального необхідно відкрутити «барашки» (в верхній частині), витягти бак. А після заповнення — поставити все на місце і закрутити «барашки».
1 — ручки управління дросельною заслонкою та зчепленням (від моторолера «Електрон»), 2 — важіль управління (з відрізка труби 21,3×2,5 сталевої водогазопровідної, 2 шт.), 3 — лонжерон Н-подібної рами (з відрізка швелера сталевого відфрезерованого, 2 шт.), 4 — важіл перемикання швидкості, 5 — плуг конний зі ступінчастою регулюванням за висотою-напрямком, 6 — поперечина Н-подібної рами (зварна конструкція з відрізків 6-мм плити Ст3 і сталевого кута 45×45 мм), 7 — бензобак (з 0,5…1-мм оцинкованої листової сталі), 8 — зірочка Z5=24 (зафіксована на проміжному валу призматичною шпонкою і гайкою М16 з шайбою Гровера), 9 — тяга перемикача швидкості (з відрізка «катанки» Ø 5 мм), 10 — корпус барабанного типу (з 2,5-мм листового алюмінію розміром 260×1650 мм, скрученого в кільце, і приклепаними з торців фігурними ребрами жорсткості — Ст3 товщиною 2,5 мм), 11 — силовий агрегат (від моторолера «Електрон») з примусовим повітряним охолодженням, 12 — перехідник для кікстартера (Ст1), 13 — важіль кікстартера, 14 — глушник, 15 — кронштейн-скоба (з 5-мм Ст3), 16 — ролик (бронза, латунь і т.д., 4 шт.), 17 — вісь ролика (Сталь 45, 4 шт.), 18 — повітроочисник (з 0,5…1-мм оцинкованої листової сталі), 19 — обод колеса (з 2,5-мм листа Ст3), 20 — протектор (зі старої покришки з видаленими боковинами від автомобіля ЗІЛ-130), 21 — диск-кронштейн перехідного (проміжного) вала (зварна конструкція з 3-мм Ст3 і відрізка труби 100×3 сталевої водогазопровідної), 22 — кільце-перехідник (зі Ст3; з’єднує зірочку Z4=40 і диск колеса з зовнішнім кільцем підшипника 80220), 23 — шарикопідшипник 80220 з захисними шайбами, 24 — другий етап ланцюгового приводу Z3=13, Z4=40 (і ПР — 12,7), 25 — вісь проміжного перехідного (Сталь 45), 26 — перший етап ланцюгового приводу (Z1=10, Z2=30 і ПР — 12,7), 27 — пластина кріпильна (Ст3), 28 — болт-кронштейн (зварна конструкція з болта М16 і 124-мм відрізка полоси Ст3 секцією 10×30 мм), 29 — кронштейн «півмісяць» (зі Ст3, приварений до внутрішнього кільця шарикопідшипника 80220), 30 — диск ведучого колеса (3-мм Ст3).
Повітроочисник всередині заповнений фільтруючим матеріалом. Передбачена також і «впадина» для заливки оливи. До корпусу цей вузол кріпиться за допомогою проушин і болтів М6. А з карбюратором з’єднується гумовим патрубком (від мотороллера).
Диск-кронштейн проміжного вала виготовлений з 3-мм листа Ст3. Причому деталь ця урізана з одного боку. У диску є два пази (шириною 75 мм і 45 мм) і 94-мм отвір в центрі. А по окружності діаметром 460 мм сверлені дванадцять 8,2-міліметрових отворів. Сюди ж зварюється і втулка-вісь з 38-мм відрізка труби 100×3. На неї встановлюється шарикопідшипник із внутрішнім діаметром кільця 100 мм (наприклад, від гусеничного трактора).
Зірочку Z=40 спочатку свертають по центру, а потім розкочують за зовнішнім діаметром підшипника. Після чого на ній по діаметру 205 мм роблять шість отворів М8.
Щоб зірочку до підшипника «наміртво» не зварювати, а передбачити можливість швидкої її заміни (на всякий випадок), довелося виготовити спеціальне кільце (див. рис.), по 205-мм діаметру якого — 12 отворів. З них шість із діаметром 8,2 мм служать для кріплення кільця зі зірочкою. Стільки ж, але з різьбою М8 — для міцного з’єднання з диском колеса. Причому останнє передбачено встановити спочатку на підшипник із подальшим зварюванням до нього (можна «прихватами»). Потім до внутрішнього кільця підшипника зварюється і кронштейн «півмісяць». Він буде служити для кріплення всієї конструкції мотоблока до лівого лонжерона.
Після того як «півмісяць» і кільце займуть своє місце (їх зварюють з одного і того ж торця підшипника), починається збірка всього вузла. Зокрема, на підшипник встановлюється зірочка. Кріпиться вона до кільця болтами. При цьому між кільцем і зірочкою прокладаються шайби. Потім підшипник разом із зірочкою і кільцем встановлюється на циліндр (див. вище), зварений до диску. Звісно, найкраще це зробити з використанням запресовки. Але (у крайньому випадку) можна «прихватити» і зваркою.
Диск колеса виготовлений з 3-мм Ст3. По діаметру 590 мм в ньому розташовані 12 отворів для кріплення до обода колеса, який згорнутий з листа Ст3: це циліндр, по торцях якого є буртики з дванадцятьма отворами по окружності Ø 590 мм. З зворотного боку буртика (напроти отворів) зварюються гайки М8.
Чому ж тут такі складнощі? А отже, тому що буртики служать не лише для кріплення обода до диску колеса, але й виступають як ребра жорсткості. Крім того, вони виконують функції своєрідних направляючих. Для протектора, звісно. Щоб той “не злітаючи” з обода.
Протектор вирізається зі старої покришки (від автомобіля ЗІЛ-130). Причому використовується у неї лише верхня частина, бічні частини видаляються. Саме цією заготовкою обгортається обід колеса з подальшим затягуванням стяжкою з дроту 6 мм.
Після того як колесо буде готове, зубилом або стамескою виглиблюють наявні ґрунтозацепи, розташовуючи їх “ельзі” (за прикладом трактора “Біларусь”). Можна йти, як кажуть, ще далі. Для уникнення проскальзування під час оранки – розташувати по колу колеса додаткові ґрунтозацепи, закріпивши їх на ободі (до гайок на буртиках).
Конструкція мотоблока така, що по боках в нього є силові лонжерони (виконані з відрізків швелера), гребінці яких відфрезеровані до товщини 12 мм. Правий кріпиться за допомогою зігнутого кронштейна-скоби, прикрученого до корпусу чотирма болтами М8. Тут же розташований і правий корпус підшипника проміжного вала. А лівий лонжерон такими ж болтами прижатий до пластини зі спеціальним кріпильним болтом-кронштейном. Причому болт цей вворачивається в “півмісяць” і служить для створення додаткового зручності при зборці.
Для збільшення жорсткості кріплення лонжеронів, а також установки плуга і інших інструментів передбачена розташована одразу за колесом поперечина. Зварена вона з відрізків сталевого кута, які мають отвори Ø 8,5 мм (через кожні 30 мм). Останні служать для швидкої перестановки плуга, зміни ширини оранки за один пробіг.
Регулювально-встановочні отвори (але вже Ø 8,2 мм) є і на самих лонжеронах (на всю їх довжину, через кожні 40 мм) – для зміни відстані від колеса до керма. Останнє взяте від мотороллера “Електрон”. Що стосується кронштейнів керма, то вони виготовлені з водогазопровідної труби 21,3×16,3.
Проміжний вал кріпиться на двох підшипниках з внутрішнім діаметром 20 мм. Але можна використовувати тут і підшипники 205*. Правда, це вимагатиме незначних змін діаметра валу. Підшипники встановлені в корпусах зі Ст3, які мають по 3 отвори М8. Причому той, який розташований з правого боку, кріпиться до зігнутого кронштейну і гребеня корпуса болтами М8. З тієї самої правої сторони проміжного вала кріпиться зірочка Z=24 – для приводу землерийної фрези.
І ще кілька зауважень. Як показує практика, при встановленні двигун відразу необхідно чітко налаштувати. Це і зрозуміло: адже потім доступ до нього трошки ускладнений. Щодо глушника, то його краще взяти від якогось (включаючи і старенький) мотороллера. Але можна виготовити і самому (див. мал.). з листа оцинкованої заліза товщиною 0,5…1 мм.
Плуг ж бажано використовувати конний, без будь-яких переделок. А от землерийну фрезу саморобну. Складається з ротора, на якому кріпляться лапки. їхня довжина: 225 мм – “великі” і 190 мм – “маленькі”. Ротор жорстко закріплений на валу. А остання – на підшипниках. Корпуси їх “посажені” на корпус фрези, що є також ковпаком, заважаючи розкиданню подрібненої землі вгору і в бік орача. Корпус кріпиться до поперечини шарнірно, щоб фрезу можна було піднімати (опускати), регулюючи тим самим глибину розпушування.
Ротор можна виготовити з відрізка сталевої труби 195×3, до якого приварюються ножі шириною 40 мм і товщиною 4 мм кожен. Всього в конструкції 20 ножів.
Зокрема, останнє. Співвідношення зубів у зірочках на проміжному валу таке, що швидкість обертання ротора фрези повинна бути більшою за швидкість обертання ведучого колеса.
ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОТОПОМІЧНИКА
Габарити, мм:
в робочому стані – 600x1600x880
при транспортуванні – 465x1250x860
Маса без баласту та приціпних (навісних) інструментів, кг – 80
Силовий агрегат від мотороллера “Електрон” (дороблений)
Потужність двигуна, к.с. – 3,5
Швидкість при обробці ґрунту, км/год:
фрезою – 5
плугом – 3
Швидкість транспортна, км/год – 35
О. ЗОТОВ