Цей катер, що носить назву «Квазі», завжди викликає сенсацію на водосховищах. Спочатку увагу привертала чисто автомобільна зовнішність, підкреслена намальованими на бортах колесами. При ближчому знайомстві очаровували комфорт в салоні, непогані швидкісні якості, маневреність і керованість. Ну а любителів майструвати більше привертала технологія виготовлення корпусу, як найкраще орієнтована на роботу в умовах домашньої майстерні.
Катер-квазіавтомобіль має дуже вдалий обтік, скопійований з широко поширених човнів типу «Бостонський китобій». Досвід показує, що катер такої форми легко виходить на режим глісування з одним двигуном типу «Вихрь-30», а стійкість його така, що навіть двоє людей, стоячи на борту, не в змозі не лише перевернути суденце, але й навіть значно нахилити його.
«Квазі» має закритий салон, практично не відрізняючись від автомобільного. Доступ в нього здійснюється через дві двері, відкриваючи для входу і виходу боковини і стелю кузова.
1 — швартова нісна качка, 2 кришка переднього багажника, 3 — водонепроникна перегородка-шпангоут, 4 — кермове пристрій, 5 — переднє скло, 6 — бокове переднє скло, 7 — підйомна двері, 8 — заднє бокове скло, 9 — заднє скло, 10 швартова кормова качка, 11 — ящик підмоторного люка, 12 — транцева дошка, 13 — задня водонепроникна перегородка-шпангоут, 14 — слань, 15 — шпангоут, 16 — заднє пасажирське сидіння, 17 — переднє сидіння, 18 — пульт дистанційного керування двигуном.
Технологія виготовлення корпусу нескладна. Однак вона вимагає досить великої кількості пінопласту будь-якої марки — в тому числі упаковочного або будівельного.
Корпус катера має технологічний роз’єм — він складається з двох частин, верхньої і нижньої. Проте його в принципі можна формувати і заціло. Починати слід з нижньої частини. Шпангоути для неї вирізаються з 12-мм фанери відповідно до теоретичного креслення. Другий і шостий шпангоути — закриті: після вирізки вони з обох сторін обклеюються фанерою товщиною 3—4 мм, з заповненням внутрішньої його частини пінопластом.
Каркас збирається в перевернутому положенні на рівному полі. Для цього на ньому відмічається ДП, а також лінії розташування шпангоутів. Далі на підлозі закріплюються шпангоути: знизу — дерев’яними брусками, закріпленими невеликими цвяхами, а зверху — кількома рейками і м’якою контровочною дротом. Треба намагатися точніше виставити шпангоути, для цього слід скористатися, наприклад, вісем.
Тепер підготуйте поздовжній набір корпусу — рейки сечі 20X20 мм, 20X30 мм і для кілей — 30X30 мм. Підгонка рейок виробляється на місці; закріплення їх до шпангоутів — за допомогою епоксидного клею; тимчасове фіксування до полімеризації клею — контровочною дротом. Для отримання криволінійних реек (у носовій частині) скористайтеся простим верстатом, в якому можна зафіксувати парувану рейку: висихаючи, вона прийме форму цього верстата.
1, 9, 10 — елементи основи каркаса, 2 — поперечина, 3 — рамка переднього скла (переклейка з фанери), 4 — приладова дошка, 5, 7 — шпангоути дверного ящика (фанера товщиною 12 мм), 6 — кришкові лонжерони, 8 — рамка заднього скла, 11 — задня поперечина, 12 — косинка, 13 — лонжерон, утворюючий ящик кришки багажника, 14 — посилювальна косинка.
Після вирівнювання каркасу шпації — зони між шпангоутами — заповнюються пінопластовими вставками. Для вирізки їх найкраще зібрати нескладний верстат, в якому робочим інструментом є нагрівана током ніхромова провідник (живлення цього нагрівального елемента — через знижуючий трансформатор).
Не намагайтеся одразу приклеїти пінопластом весь корпус. Врізку його і попередню обробку зручніше вести послідовно. Наприклад, вклеїти два-три поздовжні пояси з пінопласту, після відвердіння клею обробити їх ззовні і зсередини, орієнтуючись на елементи поздовжнього і поперечного набору, а вже потім приклеювати наступні пояси. Вдосконалення заготовок з такого специфічного матеріалу, як пінопласт, слід вести за допомогою вострівшихся до бритвяної гостроти ножів різної форми. Вам знадобляться довгі плоскі ножі подібні до кухонних, косячки типу черевикових, довгі, згорнуті у вигляді лука леза. Деякі види пінопластів непогано обробляються і рубанком, залізо якого розміщується під кутом 45° до поздовжньої його вісі. Звичайно, і у цього інструмента ріжуча частина повинна бути востро вістрянішої бритви.
Після обробки корпуса і за необхідності вишпаклювання зовнішня поверхня його оклеюється склотканиною. Для цього найкраще використати скло-рогожу (два-три шари) з наступним фінішним оклеюванням у два шари склотканиною сатинового переплетення. Рекомендується перед фінішним оклеюванням остаточно вирівняти поверхню корпуса епоксидною шпаклівкою. По всім трьом кілям має сенс проложити кілька стрічок склотканини — ці місця особливо інтенсивно зношуються при експлуатації.
Остаточне оздоблення корпусу можна суттєво полегшити, якщо скористатися наступним методом. Після оклеювання склотканиною, не чекаючи відвердіння зв’язуючого, корпус вирівнюється шпаклівкою (також епоксидною), а потім поверх накладається поліетиленова плівка. Зробити це треба так, щоб між нею і поверхнею корпуса не залишалося повітряних бульбашок. Після цього корпус “вирівнюється” — руками або ж резиновими “гладильками”, що нагадують великі шпателі. Після полімеризації в цьому випадку отримується практично готовий полірований корпус, що потребує лише мінімальної обробки. Особливо добре виходить таким чином вирівняти вогнуті й сідловидні поверхні корпусу, наприклад, зони між кілями. Плівка при цьому спочатку дуже натягується у поздовжньому напрямку і закріплюється в передній і задній частині корпуса, а потім в дещо меншій мірі — в поперечному.
1 — пінопластове заповнення, 2 — склотканина, 3 — елементи основи каркасу, 4 — поздовжній набір каркасу, 5 — бічний кіль, 6 — центральний кіль.
Остаточне оздоблення включає в себе грунтування корпусу, вирівнювання нітрошпаклівкою, зшліфування і нанесення “виявлювального” шар фарби, який допомагає виявити дефекти поверхні.
Наступним етапом роботи є виготовлення верхньої частини катера. Слід зауважити, що її розміри і форма в значній мірі залежать від того, які комплектуючі готові вироби вдасться підібрати для оформлення кабіни. Зокрема, від розмірів використовуваних скла. Звичайно, використання органічного скла дозволить побудувати салон будь-яких розмірів і форм, проте більш раціонально взяти за основу автомобільні — наприклад, задні скла легкових автомобілів (вони дешевші) підходящих марок. Саме тому спорудження верхньої частини корпусу слід починати з виготовлення рам під переднє і заднє скло. Проще всього виклеювати їх з триміліметрової фанери. Для цього нарізаються смужки необхідної ширини і з них прямо за склом і викладається рама. Смужки прищемлюються до скла зажимами, що нагадують білизнюні прищіпки, або малими струбцинами. Сумарна товщина виклейки — близько 20 мм.
Монтаж верхньої частини корпусу здійснюється на рамі, зібраній з планок товщиною 15 мм. Звичайно, її контур повинен повторювати форму в плані самого катера. Для початку встановлюються рами переднього і заднього скла, два нахилених шпангоута, що утворюють коробку дверного проєму (з 12-мм фанери), і два поздовжні лонжерони даху (рейки товщиною 20 мм). Після перевірки правильності встановлення цих елементів вони з’єднуються за допомогою епоксидної смоли і шурупів. Рами переднього і заднього бічних скла також виклеєні з фанери.
Двері складені з фанери і пінопласту. Каркас кожної складається з двох шпангоутів з 12-мм фанери і трьох поперечин — соснових реек товщиною 20–25 мм. В верхній частині кожного каркаса вклеюються для жорсткості діагональні елементи. Простір між елементами заповнюється пінопластом, його поверхня зсередини і ззовні вирівнюється і оклеюється склотканиною.
Поверхня верхньої частини корпусу формується точно так само, як і нижньої його частини: так само простір між шпангоутами заповнюється пінопластовими блоками, так само обробляється і оклеюється тканиною.
В задній частині корпусу вклеюється ящик підмоторної ніші. Зробити його можна методом формування зі склотканини за болваном, але простіше все-таки вирізати його елементи з оргаліту або фанери, “зшивши” їх контровочною проволокою і місця стику заклеїти полосками склотканини. Тією ж склотканиною оклеюється пізніше і внутрішня поверхня самого ящика.
Перед з’єднанням верхньої і нижньої частин корпусу слід обробити їх зсередини і оклеїти двома шарами склотканини. З’єднання здійснюється клеєм і шурупами з подальшим заклеюванням ззовні і зсередини полосками склотканини.
Кришка переднього багажника і двері навішуються з використанням звичайних петель, які використовуються для навішування рам. Для фіксації дверей у відкритому положенні використовується пружинний замок-затвор. І двері, і кришка багажника мають гумові ущільнення, що запобігають проникненню води в корпус.
У салоні катера – дві напівм’які диванчики, розраховані на водія і трьох пасажирів. Передній диван має окремі спинки, закріплені шарнірно – так, що обидві можуть відкидатися вперед, даючи можливість виходу з салону пасажирам, що розташовані на задньому дивані. Спинка заднього сидіння є одна, вона також відкидається вперед, відкриваючи доступ до заднього багажника.
Каркаси сидінь і спинок – з дерев’яних реек, обшитих 4-мм фанерою. Подушки – з поролону і штучної шкіри.
Дистанційне керування – стандартне, з тих, які можна придбати в спортивних магазинах. Воно складається з “руля”, тросового приводу і пульта керування двигуном.
Зсередини салон оббивається штучною шкірою, обладнаний стельовим плафоном. Корпус ззовні фарбується алкідними автомобільними емалями повітряного сушіння.
На бортах “Квазі” темно-сірою або чорною фарбою зображуються “колісні ніші” і “колеса”, ззаду – автомобільні “фари”, спереду – “фари” і решітка “радіатора”. Звичайно, можна обійтися і без цих дрібниць, однак відома доля гумору в оформленні квазіавтомобіля зовсім не завадить.
На палубі – спереду і ззаду – кріпляться чотири утки для кріплення швартових кінців.
Якщо передбачається використання катера для плавання у нічний час, необхідно встановити на ньому ходові вогні. Не зайвою буде також фара-пошукове, закріплена на даху.
(З матеріалів закордонних видань)