Садовий будиночок, спроектований за схемою «курінь», відрізняється від традиційних будівель тим, що він не має стін: їх замінює збільшений дах, під ним і розташовуються всі житлові приміщення. Завдяки простому конструктивному рішенню таке заміське житло можна швидко побудувати.
Звичайно, двосхилий дах, що створює оригінальний зовнішній вигляд будівлі, дещо зменшує внутрішній простір, зате він поєднує в собі одночасно і покрівлю і стіни, які не вимагають додаткової зовнішньої обробки.
Лаконічні форми, що створюють оригінальний зовнішній вигляд житла, роблять його простим у виготовленні, що дозволяє садівникам звести будівництво без сторонньої допомоги. Конструктивна схема накладає свій відбиток і на інтер’єр: стіни у верхній частині мають злам, що підкреслює затишок і надає кімнатам своєрідності, яку не зустрінеш у міській квартирі.
Перш ніж приступати до будівництва, необхідно розпланувати територію: будинок слід розташовувати ближче до входу на ділянку, щоб вона не займала місце, призначене для вирощування овочів та фруктів. Будівництво ведеться у два етапи: спочатку закладають фундамент, а потім надбудовують та обладнають основний обсяг.
Фундамент – основа будь-якого будинку. Це найскладніший і матеріаломісткий елемент конструкції. Від того, як він закладений, залежить довговічність усієї споруди. У запропонованому проекті використовується стрічковий фундамент з бутобетону, розташований по периметру, у поєднанні зі стовпчастими опорами для прогонів, що несуть, і відкритої веранди.
Майданчик під майбутній будинок необхідно розрівняти і за допомогою кілочків і шнурів розмітити основні осі. Потім, згідно з планом фундаменту, викопують траншеї, що глибиною і шириною трохи перевищують проектні. Дно послідовно засипають гравієм та піском до нижньої позначки закладення. Кожен шар ретельно утрамбовується.
Після закінчення земляних робіт уздовж кожної стіни траншеї встановлюють щити опалубки, збиті з дощок, фанери тощо. Опалубку у верхній надземній частині з’єднують дошками так, щоб відстань між внутрішніми стінками була 300 мм.
1 – стрічковий фундамент, 2 – стовпчастий фундамент, 3 – заставні деталі кріплення несучих прогонів, 4 – гідроізоляція (два шари руберойду), 5 – несучі прогони веранди, 6 – несучі прогони будинку, 7 – вимощення, 8 – болт М12
Кладку бутового каміння ведуть горизонтальними рядами з перев’язкою швів. Перший ряд із найбільших каменів укладають насухо і, ретельно утрамбувавши, заливають бетоном М100. Наступні ряди втоплюють в розчин, що покриває попередні. Кладку та заливку ведуть до проектної позначки – 0,230. Нагадаємо, що за позначку 0,000 умовно прийнято рівень чистої статі першого поверху. Найбільш відповідальний момент – встановлення заставних деталей. Від точності розташування залежить монтаж несучих прогонів. Тому перед тим як опускати ці металеві штирі в бетон необхідно розмітити місця їх установки: відступ від основних осей А, Б і додаткових (паралельних їм) повинен становити 25 мм. У місцях встановлення заставних деталей застосовується дрібний заповнювач.
Готовий фундамент витримують в опалубці близько трьох діб, періодично змочуючи його водою, щоби не утворилося тріщин. Після видалення опалубки пазухи (порожнечі між фундаментом і ґрунтом) засипають піском, а по периметру всієї будівлі для відведення дощових та талих вод виконують вимощення шириною 700 мм. Причому в напрямку осей 1,2 з відступом від фундаменту на 350 мм. Конструкція вимощення може бути наступною: шар піску (100-150 мм), за яким укладений шар щебеню (близько 100 мм), і покриття бетоном або асфальтом з невеликим ухилом від будівлі.
Каркас. Монтаж основного обсягу розпочинають безпосередньо на готовому фундаменті. Для захисту дерев’яних конструкцій від ґрунтової вологи всі підземні елементи майбутнього будинку покривають гідроізоляцією – два шари руберойду. Закладні деталі, що виступають з фундаменту, пропускають через спеціальні прорізи в руберойді, виконані за місцем, і заливають гарячим бітумом. Поверх гідроізоляції кладуть прогони, що несуть, і фіксують їх до вушок заставних деталей болтами М10. Ці балки є основою всього будинку і нижніми горизонтальними зв’язками кроквяних рам.
Часткове складання рам — з’єднання кроквяних ніг накладками вузла конька і балкою перекриття — зручніше проводити на окремому майданчику. Робиться це так: кроквяні ноги кладуть на землю згідно з конфігурацією даху, з’єднавши два кінці балок коньковими накладками, їх злегка прихоплюють болтами М10. Потім, перевіривши відстань між вільними кінцями (вона повинна відповідати довжині прогонів, що несуть), закріплюють балку перекриття. Лише після цього остаточно затягують болти конькового вузла. Щоб спростити збирання наступних крокв, бажано після збирання перших, точніше за ними, зробити своєрідний стапель. Для цього готову конструкцію фіксують на рівній поверхні за допомогою кілочків, вбиваючи їх так, щоб весь конструктивний елемент можна було вільно зняти, а на його місце закласти заздалегідь підготовлені чергові деталі, які збираються аналогічно.
1 — стрічковий фундамент, 2 — стовпчастий фундамент, 3 — прогони веранди, що несуть, 4 — несучі прогони будинку, 5 — закладні деталі, 6 — лобова дошка, 7 — дошки обрешітки, 8 — наїдені крокви, 9 — вітрові зв’язки, 10 — накладки , 11 – конькова дошка, 12 – хвилясті азбестоцементні листи, 13 – руберойд, 14 – сталеві накладки, 15 – покрівельне оцинковане залізо, 16 – дошки перерізом 100 х 50 мм, 17 – болти М12, 18 – 100 куточок №5, 20 – балки перекриття, 21 – стійки дверних прорізів, 22 – брус перетином 50X50 мм.
Коли всі вісім наслонних крокв підготовлені, починають їх монтаж на прогони. Насамперед встановлюють крайні крокви, що утворюють фронтон головного фасаду та задній фасад. Найпростішим пристосуванням – схилом – перевіряють їх вертикальність і, зафіксувавши в такому положенні підпірками, з’єднують нижні кути металевими накладками на болтах М12. По верхніх вузлах укладають конькову дошку із попередньо розміченими точками кріплення всіх рам. До зведених конструкцій вона кріпиться цвяхами (косим вибоєм), проте наступні крокви хіба що підводять під коник, попередньо нажививши їх нижні кути, і, поєднавши з відповідними точками на коньковій дошці, фіксують за всіма вузлами.
Щоб прибрати тимчасові підпірки, що заважають подальшому будівництву, а також для надання постійної жорсткості всьому будинку, у верхній горищній частині до кроквяних ніг прибивають так звані вітрові зв’язки. Вони поєднують по три рами з кожного краю.
1 – фасади (між осями 1-2 і А-Б), 2 – план (А – житлова кімната. Б – кухня-передпокій, В – відкрита веранда).
Тепер можна спокійно відбудовувати внутрішній об’єм: встановлювати стійки стін, перегородки, готувати дверні та віконні отвори. До всіх цих конструктивних деталей кріпляться декоративно-оздоблювальні елементи.
ПОКРІВЛЯ. Щоб не займатися внутрішнім облаштуванням просто неба, необхідно відразу ж встановити покрівлю. Матеріал покриття може бути різним: оцинковане покрівельне залізо та черепиця, рулонний руберойд та хвилясті азбестоцементні листи (шифер). Ми зупинимося на останньому як найбільш доступному. До того ж, використовуючи листовий шифер, можна швидко покрити весь дах.
А – рама головного фасаду, Б – рама перегородки, В – проміжна рама (пунктиром показана додаткова стійка для обробки фронтону головного фасаду), Г – рама заднього фасаду.
Починати слід з решетування: бруси невеликого перерізу прибивають до крокв з кроком 500 мм. Їх кінці випускають межі крайніх рам на 500 мм, отримані звиси захистять стіни будівлі від атмосферних опадів. По решетуванні укладають руберойд, а поверх нього – хвилясті азбестоцементні листи, які кріпляться до дошок решетування оцинкованими цвяхами з гумовими прокладками. Послідовність роботи — знизу — вгору, щоб кожен наступний лист частково перекривав попередній. Коник покривають спеціальними ковзанками або зігнутою смужкою покрівельного заліза.
ОЗДОБЛЮВАЛЬНІ РОБОТИ
Після зведення даху приступають до оздоблювальних робіт. Насамперед необхідно настелити підлогу в приміщеннях та на відкритій веранді. Для цього по несучих прогонах кроквяних рам укладають лаги з кроком близько 500 мм. Для економії довгомірних брусів необов’язково підбирати лаги по довжині всього будинку: їх можна зробити складовими. Кожен брус кріпиться до нижніх балок перекриття цвяхами. Поверх лаг, але перпендикулярно їм розкладають дошки чистої підлоги: добре використовувати так звані статеві рейки товщиною 28 мм, так як кожна дошка має шип з одного та паз з іншого боку. Таке з’єднання у поєднанні з цвяхами надійно зафіксує кожну дошку і додасть всій підлозі додаткову жорсткість.
Після завершення робіт із підлогою та настилом тераси починають обшивку фасадних стін. Ошатний зовнішній вигляд будиночка додадуть дошки, прибиті горизонтально. Для захисту від дощу краще використовувати дошки з чвертями, а якщо їх немає, підійдуть і звичайні, прибиті внахлест. І в тому, і в іншому випадку роботу ведуть знизу догори, так як кожна наступна дошка частково перекриває попередню.
1 – стовпчастий фундамент відкритої веранди, 2 – стрічковий фундамент будинку, 3 – несучі прогони, 4 – покрівля, 5 – решетування, 6 – кроквяні ноги, 7 – стійки, 8 – дошки підлоги, 9 – лаги, 10 – металева накладка.
Для оббивки всіх стін зсередини використовується подвійне покриття: з м’якої ізоляційної деревноволокнистої плити товщиною 25 мм і тонкої твердої ДВП (оргаліт) товщиною 4 мм. При експлуатації будиночка в період з весни до осені утеплювача з м’якої ДВП буде достатньо. Якщо ж передбачається використовувати будівництво і взимку, необхідно додатково утеплити стіни мінеральною ватою.
Листове покриття стін кріпиться до спеціальних брусків, прибитих уздовж несучих конструкцій, з відступом від лицьової кромки на 25 мм, тобто на товщину шару ізоляційного ДВП. Оргаліт прибивають поверх утеплювача до основних конструктивних елементів. Стики між листами закладають рейками-накладками, а кутові – плінтусом.
1 – дошки настилу, 2 – опорна лапа сходів, 3 – сходи, 4 – огорожа сходів, 5 – стовпчастий фундамент, 6 – цокольна дошка, 7 – стійка огорожі, 8 – огорожа, 9 – лаги, 10 – несуча балка, 11 – тятива сходів, 12 – брусок, 13 – стійка каркаса, 14 – дошки зовнішньої обшивки, 15 – кріпильний болт з гайкою (М10).
Будинкова конструкція будинку дозволяє розмістити в стінах різні шафи та вбудовані меблі; все це залежить від фантазії будівельника.
1 – лобова дошка, 2 – дошки обробки звисів, 3 – дошка обрешітки, 4 – окопний блок ОН15-09, 5 – дошки фронтона, 6 – конькова накладка, 7 – покриття покрівлі (хвилясті азбестоцементні листи), 8 – балка перекриття, 9 – кроквяні ноги, 10 – коробка дверного блоку, 11 – лиштва віконних блоків, 12 – плінтус, 13 – перегородка, 14 – лиштва дверного блоку Д0 21-9А, 15 – віконні блоки ВІН 15-15, 16 – плити покриття стін, – Дошки чистої підлоги, 18 – лаги, 19 – брусок 25×25 мм, 20 – ДВП ізоляційна, 21 – ДВП тверда (оргаліт), 22 – дошка 25X100 мм, 23 – стійка, 24 – зовнішні дошки фасаду.
Після оббивки внутрішніх стін та перегородок у підготовлені отвори вставляють дверні та віконні блоки. Заповнивши клоччям або ганчіркою щілини між віконними (дверними) коробками і прорізами, прибивають лиштву, підвіконня. Потім встановлюють металеві сливи та починають оббудовувати відкриту веранду.
ВІДКРИТА ВЕРАНДА
Так як настил і стіни веранди були закладені разом із підлогою та покрівлею, залишається лише встановити огорожу та сходи. Конструкція останньої не становить складнощів. Збирається вона окремо та монтується за місцем. Огородження складається з чотирьох стійок, що закріплюються болтами до зовнішньої сторони несучої балки, та парних дощок, що з’єднують їх. У нижній частині по периметру всього майданчика прибивають цокольну дошку.
фарбування
Для фарбування дерев’яної оселі необхідно заздалегідь підготувати відповідні матеріали. Внутрішні стіни приміщення можна прикрасити емалевими або водоемульсійними фарбами, підбираючи світлі тони, оскільки приміщення мають достатню глибину, а вікна розташовуються лише в одній зі стін. Зовнішні поверхні фасадних сторін найкраще покрити паркетним лаком: адже сама деревина має приємний колір та текстуру, а лакове покриття надійно захистить її від дії стихії та часу.
Шалаш з Мансардою
Як правило, для великої родини двокімнатного будинку не вистачає. Тому багато хто до вже готового будинку починає прибудовувати тераси, засклені веранди або, якщо дозволяє дах, обладнають мансарду.
Пропонований будинок розрахований саме на тих, хто у вихідні виїжджає на ділянку всією родиною. Планування зроблено так, щоб усі кімнати мали окремі входи, але знаходилися під спільним дахом. Тому кімнати першого поверху, площею 12 і 16 м2, дещо рознесені, а між ними розмістився своєрідний критий передпокій, що має входи з двох боків будинку. У ній же знаходяться сходи в мансарду, які розташовуються над усіма приміщеннями першого поверху. За бажання довгу мансарду можна поділити на дві частини. Тоді будинок матиме вже чотири кімнати.
1 – фундамент, 2 – лобова дошка, 3 – дошки оздоблення фасаду, 4 – коньковий азбестоцементний шаблон, 5 – коньковий брус, 6 – сталева накладка, 7 – дошки підлоги мансарди, 8 – листове покриття стелі, 9 – підлога першого поверху, 10 – Обрешітка, 11 – кроквяна нога, 12 – перегородки, 13 – сходи в мансарду, 14 – несучий прогін, 15 – гідроізоляція фундаменту (два шари руберойду), 16 – покрівля (азбестоцементні хвилясті листи), 17 – лаги, 1 , 19 – руберойд.
Достоїнство такого планування, особливо наявності двох входів з протилежних сторін, відноситься можливість розділити на зони ділянку за допомогою самого будинку.
Конструктивно мансардний будинок здебільшого повторює попередній: той самий стрічковий фундамент у поєднанні з проміжними стовпчастими опорами для несучих прогонів лише надземна частина трохи збільшилася по висоті, оскільки з’явилася мансарда. Покрівля з хвилястих азбестоцементних листів, закріплена спеціальним шаблоном у конику, має великий ухил, що забезпечить хороше відведення дощових та талих вод.
«КРАСЕНЬ» З СОЛЯРІЄМ
На відміну від попереднього будинку, де верхня частина даху пристосована під мансарду, у цьому варіанті вона має солярій. Якщо подивитися на фасад 1-2, то можна побачити, що верхівка будиночка ніби зрізана, а її місце зайняв відкритий майданчик для відпочинку. Це не випадково. Адже територія ділянки невелика, лише кілька соток. І щоб не забирати місце біля городу та саду, зона відпочинку перемістилася нагору. Звичайно, солярій дещо ускладнює конструкцію будинку, зате економить дорогу площу під сад і город.
Тепер конкретно про конструкцію. Щоб солярій не вийшов надто вузьким, необхідно трохи зменшити нахил основних крокв, що, у свою чергу, збільшить загальну площу приміщень — велика кімната буде 20 м2, а маленька — 10 м 2 .
1 – огорожа солярію, 2 – настил, 3 – стійки огорожі, 4 – покрівля (оцинковане залізо), 5 – опорна балка настилу, 6 – коньковий брус, 7 – балка перекриття, 8 – решетування даху, 9 – стійка солярію, 10 – обшивка фасаду, 11-ступені, 12 – настил тераси, 13 – огорожа тераси, 14 – обшивка бічних звисів, 15 – підлога кімнат, 16-гідроізоляція фундаменту (два шари руберойду), 17 – несучий прогін настилу солярію, 18 19 – додаткові крокви, 20 – основні крокви, 21 – центральні сталеві накладки, 22 – бічні сталеві накладки, 23 – болти М10 з гайками, 24 – опорні бруски сходів, 25 – обшивка фасадних звисів, 26 – несучий прогін каркасу.
Кожна кроквяна рама збирається окремо і складається з основних та додаткових крокв, балки перекриття. Основні кроквяні ноги кріпляться до несучих прогонів, покладених по фундаменті. Весь каркас будиночка зводиться аналогічно курені. Але на відміну від останнього, наш варіант має ламаний дах. Тому покриття використовується із оцинкованого заліза.
Паралельно з покрівельними роботами встановлюються несучі стійки солярію. Нижніми кінцями вони фіксуються на спеціальному фундаменті, а у верхній частині в поздовжньому напрямку зв’язуються прогонами, що несуть, і балками — у поперечному. Поверх останніх укладається ґратчастий настил.
Якщо територія вашої ділянки не дозволяє побудувати альтанку чи майданчик для відпочинку, влаштуйте солярій на даху садового будиночка. Крім зручності, така конструкція зробить більш виразним архітектурний образ усієї споруди.
У передній частині будиночка з обох боків зводяться сходи, що ведуть на майданчик. Вони додатково прикрасять будинок, а літнього сонячного дня створять гарну тінь на невеликій терасі перед входом. Сходи обладнають легкою трубчастою огорожею, зовнішній вигляд якої залежить від фантазії будівельника.
Сподіваємося, що таке не традиційне рішення будиночка сподобається багатьом садівникам.
В. КНЯЗЄВА, О. ГРИЩЕНКО