Одна чи дві гусениці ззаду, дві лижі спереду, сидіння для двох пасажирів — ось як виглядають мотонарти — машини, які зараз здійснюють тріумфальну ходу по всьому світу. Там катаються навіть у країнах, де сніг рідкість, наприклад в Італії. Мотонарти як засіб зимового транспорту майже абсолютно витіснили аеросані; вони економічніші, стійкіші, безпечніші.
Настав час керівникам автогуртків станцій юних техніків, просто любителям самодіяльного конструювання звернути увагу на мотонарти. Мотоциклетний двигун не є дефіцитом; лижі та гусениці цілком можливо виготовити в умовах невеликої майстерні.
Мотонарти, про які тут йтиметься, при всій їхній простоті можуть служити не тільки для розваги та спорту; вони є надійним засобом пересування на невеликі відстані всюди, де довго тримається сніговий покрив. За конструктивною схемою «Сніжинка» аналогічна найбільш поширеним нині типу мотонарт — таким, наприклад, як вітчизняні машини Горьківського політехнічного інституту, або зарубіжним — «Джонсон», «Евінруд» тощо.
Дана конструкція з деякими змінами запозичена з чехословацького журналу «Веда а техніка молоді».
«Сніжинка», загальний вигляд якої показаний на малюнку 1, являє собою машину, що нагадує звичайний моторолер, з однією провідною гусеницею ззаду і двома керованими лижами спереду. Взаємопов’язані один з одним лижі керуються кермом автомобільного або мотоциклетного типу. Гусениця рухається мотоциклетним або моторолерним мотором, що має потужність не менше 5,0 – 6,0 л. с. Якщо любитель, який вирішив побудувати снігохід, має можливість вибору, перевагу слід віддати двигуну, що має систему примусового охолодження від вентилятора (наприклад, мото-ролерні двигуни ВП-150 М, «Тула-200», ЧЗ-175, а з мотоциклетних – М- 1-М – від перших випусків інвалідної мотоколяски і т. п.).
Вважаємо своїм обов’язком застерегти любителів від спроб застосувати малопотужні двигуни — наприклад, від мотопили «Дружба» та подібних до нього: «Сніжинку» вони не потягнуть.
Мотонарти «Сніжинка» конструктивно складаються з двох самостійних частин (рис. 2): дерев’яного кузова А, що має з боків полозья, та металевого шасі Д, шарнірно підвішеного до кузова на важелях 11 та амортизаторах мотоциклетного типу 1. На шасі трьома шестернями, позначеними відповідно цифрами 9 та 10; ведений (передній) вал 5 з двома зубчатками 6. Зубчатки 6 і 9 – однакового діаметра і мають однакове число зубів для мотоцепу з кроком 1/2. Ведучий вал встановлений у нерухомих підшипниках, бажано – кулькових, ведений має пристосування для натягування ланцюга, а з нею – провідної гусениці. Такі зубчатки можна підібрати з мотоциклетних деталей, що є в магазинах, діаметром 220—260 мм.
Кузов мотонарт виготовляється у такій послідовності. Спочатку з дубових або ясенових брусків перетином 35X25 мм збирається каркас бічних стінок відповідно до креслення А (див. рис. 2). У передній частині ці бруски підганяються до пластин, вирізаних за контуром, показаним на позиції А. Склеювати каркас рекомендується епоксидним або казеїновим клеєм. Бічні стінки з’єднуються між собою вертикальною рамкою, що утворює спинку водія і одночасно передню стінку моторного відсіку. Потім з водостійкої фанери завтовшки 10 мм вирізаються деталі Б і В, які приклеюються на свої місця і запресовуються шурупами. Каркас бічних стінок зовні обшивається фанерою завтовшки 5 мм і теж запресовується шурупами завдовжки 15 мм. При вкручуванні шурупів необхідно попередньо по розмітці насвердлити отвори Ø 2 мм, інакше шуруп може зламатися або розколеться брусок.
Після цього відповідно до контуру Г з фанери завтовшки 4-5 мм випилюються деталі опорних полозів. Як видно з креслення, їхня передня частина відігнута вгору, як носок лижі. Це закруглення виходить в результаті послідовної наклейки заготовок одна на іншу на нижню частину кузова із запресовуванням шурупами 20X3 та цвяхами довжиною 15 мм. Нижню (ковзну) частину полозів необхідно обшити листовою сталлю товщиною 0,6-0,8 мм – для поліпшення ковзання нарт по сніговій поверхні. По зовнішньому краю полозів на епоксидному клеї та шурупах ставиться запобіжний брусок, що одночасно служить руба жорсткості для майданчика, на яку водій ставить ногу.
А – каркас бічної панелі кузова; Б і В – деталі каркасу; Г – полозья; Д – ходова частина, вид збоку; Е – ходова частина, вид зверху: 1 – амортизатор передньої підвіски, 2 – кронштейн амортизатора, 3 – рама ходової частини («каретка»), 4 – натяжка ланцюга, 5 – вісь блоку передніх шестерень гусениці, 6 – передня шестерня гусениці, – стійки кріплення двигуна, 8 – майданчик кріплення двигуна, 9 – задня шестерня гусениці, 10 – ведена шестерня головної передачі, 11 – маятникова вилка, 12 – вушко підвіски маятникової вилки, 13 – полоз; Ж – провідний вал у зборі: 1 – тонкостінна сталева труба, 2 – фланець, 3 – бронзова втулка, 4 – рама ходової частини, 5 – шестерня гусениці, 6 – ведена шестерня, 7 – болт кріплення веденої шестерні, 8 – розпірна 9 – гайка осі, 10 – натяжка ланцюга.
Закінчивши повністю складання кузова, слід покрити його з обох боків гарячою оліфою або ґрунтом № 138 та зайнятися виготовленням шасі (див. рис. 2). Рама шасі 3 виготовляється зі сталевої смуги 60X6 мм, яка загинається відповідно до креслення і зварюється газовим або електрозварюванням. У середній частині рами приварюється хрестоподібна розпірка із сталевого куточка 25X25 (відрізки куточка ставляться спинкою один до одного). У рамі просвердлюються необхідні отвори та пропилюються пази для натяжки веденого валу 5. Кронштейни в передній частині рами служать для кріплення амортизаторів мотоциклетного типу, на яких здійснюється підвіска рами до кузова, а в задній – місток для кріплення двигуна. Куточки з отворами Ø 8 мм служать для натяжки ведомого валу. Довжину амортизаторів треба підібрати досвідченим шляхом, змінюючи форму та висоту косинця, яким кріпиться нижнє вушко амортизатора.
Конструкція валів, на яких обертаються ведена та провідна зубчатки, показана на малюнку Ж. У найпростішому варіанті ці вали обертаються у бронзових втулках. Але, безумовно, доцільніше застосувати кулькові підшипники, виготовивши на токарному верстаті відповідні чашки (обойми).
Останній етап – виготовлення маятникової вилки, на якій підвішено шасі. Маятникова вилка в поєднанні з переднім амортизатором дозволяє гасити поштовхи та удари, що сприймаються машиною під час руху по нерівній місцевості. Тому вона має бути ретельно виконана та надійно зварена з віссю підвіски.
Двигун для мотонарту повинен мати механізм зчеплення та коробку зміни передач. Краще, якщо вона буде чотиришвидкісною – це дозволить швидше підібрати найвигідніше передатне відношення, не вдаючись до заміни шестерень головної передачі.
Опір мотонарт, особливо при торканні з місця, настільки велике, що може виникнути пробуксовка зчеплення, що супроводжується перегріванням мотора, вигорянням вкладишів і т. д. Тому слід заздалегідь посилити пружини механізму зчеплення, підтягнувши їх або замінивши сильнішими.
Ведучий механізм «Сніжинки» складається з двох ланцюгів мотоциклетного типу з кроком 1/2», що з’єднують передні та задні зубчатки шасі. До цих ланцюгів болтами 6 мм кріпиться стрічка з дубльованої гуми з приклепаними до неї снігозачепами, виготовленими з косинця 25X25, як показано на малюнку 1. Для того щоб ланцюг з прикріпленою до неї гумовою стрічкою проходила по зубчатках без зайвого опору через один) повинна бути спиляна. Це треба зробити до складання механізму на наждачному точилі, підібравши абразивне коло відповідних розмірів.
До речі, проблема підвищеного зношування має бути вирішена і при підборі провідного ланцюга, що передає зусилля від двигуна. Щоб запобігти її підвищеному розтягуванню в експлуатації, рекомендуємо замінити ланцюг більш потужним, наприклад замість розміру 1/2″ поставити 3/4″. Відповідно доведеться замінити і провідну зірочку на валу двигуна.
Слід зазначити, що транспортерна стрічка є найкапризнішою частиною навіть на мотонартах промислового виготовлення. Великі навантаження, яким вона піддається, та вплив низької температури висувають високі вимоги до її надійності та довговічності. Тому конструктори невтомно шукають нові матеріали, нові технологічні рішення виготовлення гусениць. Редакція буде вдячна всім читачам, які збудують за нашим описом мотонарти, за повідомлення про результати їх випробувань та експлуатаційні якості. Нехай «Сніжинка» прокладе перший слід на снігових теренах нашої Батьківщини!
Г. МАЛИНІВСЬКИЙ