Трицикл «Коник» спроектували та виготовили у лабораторії конструювання малогабаритної техніки КЮТ Новосибірського академмістечка семикласники Анатолій Михайлов, Віктор Кривоносов та Сергій Хахтар.
Це легка передньопривідна машина з двигуном Ш52 і торсійною задньою підвіскою. Широка колія задніх коліс у поєднанні з незалежною підвіскою, передній підресорений привід, гальма на обидва задні колеса забезпечують зручну та безпечну їзду на трициклі, що особливо важливо на першому етапі навчання водінню.
Передня вилка взята від моторолера “Т-200”. Головка рами виготовлена з труби Ø 38 мм, до кінців якої приварені стаканчики для завзятих підшипників з відповідним внутрішнім діаметром. Зайва верхня частина труби вилки відрізана. Для кріплення керма також використані деталі моторолера “Т-200”.
Придатне кермо від будь-якого мопеда, що має пристрій для перемикання швидкостей двигуна Ш52. Можна застосувати мотоциклетне (або моторолерне) кермо, встановивши у його лівої рукоятки важіль для перемикання передач.
На передній вилці встановлено двигун Ш52 від мопеда “Рига” потужністю 2,2 л. с. Кронштейн для нього виготовлений з труби Ø 22 мм у вигляді дуги, що обгинає двигун знизу, має вуха, куди вставляють вушка картера та головки циліндра, які потім кріплять болтами. Головка циліндра при цьому повернена на 180°. Задній кінець кронштейна шарнірно кріплять до кермової колонки передньої вилки, а передній кінець через дві розрізні тяги спирається на вісь колеса.
Дугоподібний кронштейн для установки двигуна, вертикальна вилка, тяги і нижній важіль передньої вилки, що коливається, утворюють шарнірний чотириланцюг. Завдяки цьому під час поїздок двигун коливається разом із колесом і натяг ланцюга залишається незмінним. Для його регулювання вертикальні розрізні тяги мають гайки з правим і лівим різьбленням. У гайки загортають стяжні болти М16, обертанням яких здійснюється натяг ланцюга. Для запобігання самовідвертанню болти мають контргайки.
Всі органи керування трициклом змонтовані на кермі: праворуч – ручка газу, важіль гальма, вмикач запалення та кнопка сигналу; ліворуч – важіль перемикання передач у комбінації з важелем зчеплення та важіль декомпресора. Кермо має обмежувач повороту у вигляді трьох упорів, два з яких приварені до нижньої стаканчика головної труби рами, а середній упор приварений до виделки.
Двигун підданий наступним переробкам: у правій кришці картера пропиляють отвори для пропускання ланцюга вниз; пускова педаль розташована праворуч. Вона перероблена на кшталт мотоциклетної, як у микромотоцикле «Агидель» (див. «Моделіст-конструктор» № 5, 1971). Глушник – укорочений, взятий від двигуна Д5; вихлопна труба вкорочена до мінімуму, вихлоп газів здійснюється під кутом 90°, убік. Цей компактний глушник добре гасить шум вихлопу, а двигун розвиває нормальну потужність.
До кермової колонки горизонтально приварена труба Ø 27 мм, на якій укріплений бензобак від мотовелосипеда та котушка запалювання.
1 – головна труба; 2 – упор обмежувача повороту керма; 3 – труба заднього моста.
Задній міст складається з двох труб, приварених до середнього вкладиша, що має прямокутний отвір для п’яти пружних пластин торсіону від переднього моста мотоколяски С3А, що працюють на кручення. На кінці пластин надіті важелі, що гойдаються.
Ми використовували знайдені у металобрухті важелі переднього мосту «Запорожця». Підійдуть і важелі переднього моста мотоколяски С3А або важелі, виготовлені з куточків, зварених П-образно.
1 – деталі кріплення керма (від моторолера “Т-200”); 2 – труба для кріплення бензобака та котушки запалювання; 3 – вилка (від моторолера “Т-200”); 4 – кронштейн кріплення двигуна; 5 – розрізні тяги опори кронштейна двигуна; 6 – різьбові втулки для натягу ланцюга; 7 – підніжка.
На кінці важелів приварені півосі та опорні диски для колодкових гальм. Колодки можна взяти від мотоцикла “Схід” або “Ява-50”. Гальма на обидва задні колеса приводяться в дію важелем, розташованим праворуч на кермі, через троси а гнучких оболонках.
Задній міст та передня вилка трициклу з’єднані похилою трубою Ø 42 мм. Місця зварювання посилені П-подібними хустками. На задньому мосту вертикально приварено трубу, до якої кріпиться сидіння від мопеда «Рига». Троси управління та дроти слід по можливості пропустити всередині труб, що надає машині елегантності.
втулка переднього колеса; опорний диск гальм; втулка заднього колеса з гальмівним барабаном; задня вісь із торзійною підвіскою.
Число зубів Z = 36; Крок t = 12,7; Ø поч. окр. До = 145,6; Ø ролика ланцюга = 8,5 (фрезерувати Ø 8,7)
Колеса Ø 280 мм (3,5X5), які застосовують картингісти. Диски коліс виготовлені методом тиску на токарному верстаті. Для цієї операції треба виточити дюралюмінієвий або сталевий пуансон формою майбутнього диска. Технологія виготовлення така: пуансон встановлюють у патрон, до нього через підкладку притискають піноллю задньої бабки заготовки диска і на 700 обертах шпинделя поступово стискають її роликом на пуансоні. Після встановлення на верстат заготовку бажано обрізати та проточити по діаметру. Діаметр її залежить від форми пуансону. Зірочка провідного колеса має 36 зубів.
Під час випробувань трицикл показав добрі ходові якості. Він легкий в керуванні, стійкий на поворотах, оскільки незалежна торсіонна підвіска заднього моста дозволяє водієві виконувати їх із внутрішнім креном. Наявність переднього приводу виключає всякі замети, неминучі при задньому приводі. Простота та оригінальність конструкції, надійність та невисока вартість дозволяють рекомендувати трицикл «Коник» для виготовлення в гуртках дитячої технічної творчості.
ТЕХНІЧНІ ДАНІ:
Довжина загальна – 1230 мм
Висота (макс.) – 860 мм
Колія задніх коліс – 909 мм
Суха вага – 32 кг
Швидкість – 40 км/год.
В. ТАМБОВЦЕВ