Кілька років тому наша сім’я придбала дачну ділянку, яка довгий час не оброблялася. Спроба перекопати її вручну не мала успіху і ми змушені були найняти людей, які мотоблоком зорали нашу ділянку. За це заплатили чималу суму. І тоді я задумався про те, що надалі було б непогано мати власний мотоблок, адже він може допомагати весь сезон.
Пройшовши магазинами силової техніки, я зрозумів, що придбати мотопомічника і навісне обладнання до нього для мене буде не по засобах. Оскільки я з дитинства цікавився технікою, то вирішив спробувати зробити мотоблок самостійно.
Досвіду щодо створення власної сільгосптехніки тоді я ще не мав, як, втім, і поняття про те, як працюють мотоблоки, теж. Тоді звернувся до публікацій шанованого «Моделіста-конструктора». Вибравши найцікавіші, на мій погляд, моделі з журналу, уважно перечитав їхні описи та вивчив креслення. У результаті вирішив зупинитися на конструкції, описаній у № 10’99 «М-К» у статті В. Петрова під назвою «Насамперед мотоблок». Мені вона здалася досить вдалою, та й креслення були дуже докладні, за що і автору, і журналу велике спасибі. На створення мотоблоку пішло близько півроку, і навесні він був готовий до випробувань.
I – Вихідний вал двигуна; 1 – провідний шків 1-го ступеня; 2 – клиновий ремінь профілю А, L = 800; II – проміжний вал; 3 – блок шківів проміжного валу; 4 – підшипник кочення (6 шт.); 5 – клиновий ремінь профілю A, L = 1500; 6 — двострумковий шків провідного валу ланцюгової передачі; III – провідний вал цінної передачі; 7 – провідна зірочка ходової цінної передачі z = 11; 8 – ланцюг, t = 19,05; 9 – ведена зірочка ходової ланцюгової передачі, z = 44; IV – приводний вал коліс (або фрез); 10 – колеса або фрези
Окремо зазначу, що в конструкцію довелося внести зміни, оскільки не вдалося знайти двигун із власним примусовим повітряним охолодженням і на мотоблок спочатку встановив двигун від мотоцикла «Мінськ». Для обдування циліндра змонтував електровентилятор від “пічки” автомобіля “Москвич” і з алюмінієвого листа вибив кожух.
1 – колесо (від коляски С3Д, 2 шт.); 2 – лонжерон рами (швеллер № 6,5, 2 шт.); 3 – підмоторна плита (сталь, лист s5); 4 – пускова рукоятка; 5 – система примусового повітряного охолодження двигуна; 6 – паливний бак; 7 – повітряний фільтр; 8 – система живлення двигуна; 9 – кожух ланцюгової передачі; 10 – трос зчеплення (мотоциклетний); 11 – рульова штанга (труба Ø32, 2 шт.); 12 – важіль зчеплення; 13 – трос “газу” (мотоциклетний); 14 – “сектор газу”; 15 – планка регулювання положення кермової штанги (сталь, лист s5, 2 шт.); 16 – крило (сталевий лист, s1, 5, 2 шт.); 17 – втулка опори стоянки-гальма (труба Ø21х2); 18 – стоянкова опора-гальмо; 19 – глушник двигуна; 20 – циліндр двигуна; 21 – картер двигуна; 22 – провідний шків 1-ї клинопасової передачі (шків вихідного валу двигуна); 23 – блок шківів проміжного валу клинопасових передач; 24 – вузол підвіски проміжного валу; 25 – талреп для натягу ременів (12 шт.); 26 – ремені передач; 27 – барашкова гайка кріплення підмоторного підрамника (4 шт.); 28 – натяжний ролик 2-ї кліпоременної передачі; 29 – дворучної (відомий) блок шківів 2-ї клинопасової передачі
Також виготовив фрези власної конструкції, ширина захоплення яких склала близько 1 м. Але випробування показали, що діаметр фрез замала і мотоблок буксує на місці, оскільки сідає на редуктор, та й мотор був не новий і тому часто виходив з ладу.
1 – плита (сталевий лист, s5); 2 – проставка (швеллер № 6,5); втулка (труба Ø26, 2 шт.)
До наступного сезону мотоблок вирішив переробити. Фрези допрацював: за допомогою спеціальних проставок (додаткових фланців) збільшив їхній діаметр. Придбав новий одноциліндровий чотиритактний двигун “Чемпіон” (Champion) 212 СС OHV потужністю 7 к.с. китайського виробництва. Замість зірочок були виточені двострумкові шківи, придбано клиновий ремінь, з пари талрепів змонтовано натяжний пристрій. Також виготовив новий підмоторний підрамник із майданчиком для кріплення двигуна.
Коли все було зібрано і потрібно було перегнати мотоблок з майстерні в город, сталося несподіване… його мотор не тільки не зміг обертати фрези, він і себе тягти не був здатний навіть на колесах по асфальту — мотор просто глух при спробі рушити. Я звернувся до магазину, де придбав двигун. Там мені сказали, що мотор справний, а ось потужності, швидше за все, не вистачає і порадили придбати до двигуна редуктор, але його ціна була відповідно вартості самого мотора. Купувати редуктор я не став, а проблему допоміг вирішити друг, котрий порадив виготовити додатковий шків. Шків встановив через кронштейн на раму, а натяг ременя здійснив за допомогою двох талрепів, які придбав на будівельній базі. Цей шків з’єднаний зі шківом вихідного валу моторами клиновим ременем профілю «А» довжиною 800 мм, а з основним редуктором – ременем профілю «А» довжиною 1700 мм. Тільки цього було замало. Але оскільки збільшити шків заважала рама, довелося замінити ходову ланцюгову передачу з іншим передавальним числом: з числом зубів z = 14 і z = 44 і кроком t = 19 мм. І все запрацювало. Ще я трохи вкоротив ручки та виготовив новий кронштейн для «гальма» (він зроблений з прутка діаметром 30 мм), що трохи полегшило конструкцію та покращило керування.
Загалом мотоблок вийшов досить добрим, а після фарбування взагалі виглядає як покупний. Вже кілька років він допомагає не лише мені, а й багатьом моїм друзям та родичам обробляти свої ділянки. Мотоблок досить економічний і має дві передачі вперед, які перемикаються перестановкою ременя по струмках шківа на провідному валу клинопасової передачі.
Заради справедливості, треба відзначити і недоліки виготовленої мною конструкції. Всю раму можна зробити з металу товщиною 3 мм – це дозволить знизити масу всієї конструкції та полегшить керування. І ще мотоблоку дуже не вистачає задньої передачі, тому що витягнути фрези, що закопалися, буває проблематично.
А. РЄПІН