Ці два всюдиходи я виготовив протягом п’яти років. Перший варіант був гусеничний, але він мене не задовольнив, і я переробив його на колісний (з усіма ведучими). Кузов – чотиримісний, герметичний. Двигун К-750. Маса першого варіанта 560 кг, другого 700 кг. Прохідність хороша, краще ніж у серійних машин.
Після обробки в колісний варіант стало помітно легше керувати машиною, особливо на пересіченій місцевості. Гусеничний варіант був громіздким і менш маневреним, хоча й забезпечував відмінну прохідність за умов снігу чи болотистої місцевості. Однак вага гусениць та необхідність складної системи управління робили його менш зручним для повсякденного використання. Колісний варіант виявився значно зручнішим: знизилося навантаження на ходову частину, і покращилася швидкість пересування.
Для будівництва я використовував компоненти, які зміг знайти на вторинному ринку. Більшість вузлів – саморобні чи модернізовані мною деталі від старих автомобілів та мотоциклів. Це дозволило заощадити значні кошти, а також надати всюдиходу унікальних характеристик. Наприклад, для коліс я використовував шини з низьким тиском, що значно збільшило прохідність м’якими грунтами. Завдяки низькому тиску колеса практично не провалюються в пісок або сніг, що робить машину вкрай ефективною для поїздок бездоріжжям.
Особливу увагу приділив підвісці. Вона вийшла незалежною, що дозволило кожному колесу працювати автономно, адаптуючись до рельєфу. Це значно підвищило комфорт керування автомобілем, особливо на складних ділянках дороги з великими нерівностями. На відміну від серійних машин, у моєму всюдиході відсутній жорсткий зв’язок між передньою та задньою осями, що дає машині більше свободи руху.
Двигун К-750 також виявився вдалим вибором. Цей мотор хоч і старий, але має добрі показники тяги та витривалості. Завдяки йому всюдихід може розвивати швидкість до 50 км/год, що цілком достатньо для подолання важкодоступних ділянок. До того ж, двигун простий в обслуговуванні та ремонтопридатний, що важливо для експлуатації в польових умовах. Я спеціально вибрав такий двигун, щоб у разі поломки можна було легко знайти запчастини або зробити ремонт на місці.
Незважаючи на всі ці переваги, другий варіант машини має свої обмеження. Наприклад, збільшена маса 700 кг вимагає більш потужної системи гальмування, а також поліпшеної стабілізації при поворотах. Однак навіть із цими недоліками всюдихід демонструє відмінні результати, і його прохідність на порядок вища, ніж у стандартних машин. В умовах перетнутої місцевості, де звичайні автомобілі застряють, мій всюдихід продовжує впевнено рухатися вперед, справляючись з будь-якими перешкодами.
Таким чином, процес створення цього всюдихода став для мене не лише цікавим технічним експериментом, а й корисним досвідом у галузі конструювання транспортних засобів.
Б. РИЖОВ