«М-К» по праву може вважатися одним із основоположників веломобілебудування в країні: саме на його сторінках з’явився в 1976 опис першого, багато в чому ще недосконалого м’язоходу «Віта». Пам’ятаєте? А доладний педикар «Колібрі»? Протягом 15 років журнал постійно знайомить своїх читачів із найцікавішими саморобками.
Сьогодні пропонуємо до вашої уваги ще один варіант — веломобіль «Надія», створений В. КРАСНОВИМ із Коломни. Його поява, з погляду, починає новий виток у розвитку цього виду транспорту. Високі ергономічні показники, гарна аеродинаміка у поєднанні з раціональною кінематичною схемою, сучасний дизайн відрізняють цю машину.
Подорожі дозволяють людині побачити світ, країну, пізнати свій край. При цьому кожен «мандрівний лицар» вибирає транспорт, що найбільше відповідає своїм цілям, запитам та можливостям. Розповіді бувалих веломобілістів переконливо доводять, що педальний транспортний засіб у більшості випадків майже ідеально пристосований для далеких маршрутів. Воно дозволяє пересуватися в комфортних умовах за будь-якої погоди, вести великий вантаж, не викликаючи надмірної втоми у водія, а іноді служити ліжком на ночівлі або засобом переправи через невеликі водні перепони. У той же час він, як і звичайний велосипед, допомагає випробувати та пізнати себе, самоствердитись, перевірити можливості свого організму.
Вже кілька років у нашій країні проводяться зльоти-конкурси веломобілістів. Одним з його етапів є пробіг Золотим кільцем Росії. Саме для такої траси і було сконструйовано та побудовано веломобіль «Надія». Надія на свої сили, на конструкцію, її надійність – ось основні фактори, що дали цю назву.
Веломобіль має несучий, повністю закритий фанерний кузов з ковпаком, що відкидається вгору і вперед. Технологія виготовлення запозичена з методів будівництва маломірних суден з фанери: за допомогою дротяних скруток і подальшим обклеюванням швів смужками склотканини.
Почати слід з викроювання розгорток днища, колісних ніш та бортів. По контуру заготовок свердляться отвори Ø 1 мм із кроком 30…40 мм. Потім до днища дротяними скручуваннями «пришиваються» борти та колісні ніші. Після закріплення тимчасових вставок і розпірок та вирівнювання можливих деформацій кузова слід проклеїти шви з внутрішньої сторони тканиною на клеї ПВА та епоксидному. Якщо використовується «епоксидка», то клеїти обов’язково треба в приміщенні, що добре провітрюється.
Наступний етап – з’єднання даху і задньої частини з «підгонкою» їх за місцем. Якщо після цього зовнішній вигляд кузова та його дизайн вас влаштовує, то можна акуратно з достатнім припуском вирізати верхній світловий люк, а потім проклеїти всі шви зсередини. Кількість шарів тканини коливається від 3 до 6. Після завершення робіт усередині кузова слід видалити кусачками кінці скручування і загнути залишки дроту вздовж швів.
Зовнішні роботи полягають у невеликому заокругленні кутів на стиках панелей та обклеюванні всього кузова тонкою тканиною в один шар. Після повного висихання клею або полімеризації смоли можна вирізати віконні отвори та знімний ковпак. По контуру вклеюються необхідні упори та посилення ковпака.
Скління кузова – з органічного скла завтовшки 1,5 мм. Скло вклеюється на епоксидному клеї.
Ходова частина. Використовувані колеса – від велосипедів «Десна» та «Орлятко». Передні застосовані без переробок, а на задніх для посилення довелося збільшити кількість спиць. Всі колеса закриті тканинними ковпаками-конусами, що покращують аеродинаміку машини та її зовнішній вигляд.
1 – вісь переднього колеса (2 шт.), 2 – гайка М10 (2 шт.), 3 – скоба (2 шт.), 4 – гайка М6 (2 шт.), 5 – колісна ніша (2 шт.), 6 – подвійна труба-балка, 7 – накладка (4 шт.), 8 – пружина (2 шт.), 9 – заклепка (16 шт.), 10 – бобишка (2 шт.), 11 – болт М6 (2 шт.) .), 12 – втулка бронзова (4 шт.), 13 – вилка регулювальна (2 шт.), 14 – гвинт М8 (2 шт.), 15 – контргайка (2 шт.), 16 – заклепка (4 шт.) , 17 – рульова тяга, 18 – гайка М8 (2 шт.), 19 – болт (2 шт.).
Веломобіль обладнаний м’якою пружинною підвіскою переднього та заднього мостів. Передній міст складається з подвійної балки-труби, на якій закріплені боби поворотних цапф і накладки-напрямні для переміщення балки у вертикальному напрямку по штоках-болтах. Пружини підбираються від клапанних механізмів двигунів легкових автомобілів. Для забезпечення можливості перекосу балки щодо днища під час руху по нерівностях нижні накладки мають отвори під напрямні штоки з діаметром на 0,7 мм більше діаметра самого штока.
Рульова тяга з регулювальними елементами сходження коліс розташована попереду балки. Обертання керма передається через сошку та додаткову тягу довжиною 180 мм на кермову трапецію через шарніри з капроновими втулками. Передавальне відношення кермового механізму 1:2. Максимальний кут повороту коліс до 30 °, що забезпечує радіус повороту автомобіля 3,5 метра.
1 – гайка M10 (2 шт.), 2 – шпонка (2 шт.), 3 – втулка (2 шт.), 4 – гвинт М5 (10 шт.), 5 – підшипник № 201 (4 шт.), 6 – Болт М5 (12 шт.), 7 – труба (довжина 216 мм), 8 – підшипник № 200, 9 – шпонка, 10 – гайка М6 (3 шт.), 11 – болт М6 (3 шт.), 12 – блок зірочок, 13 – вал ведучий, 14 – труба (довжина 310 мм), 15 – вал лівий, 16 – підшипник № 27, 17 – ролик Ø 6 мм (4 шт.), 18 – храповик, 19 – ексцентрик (2 шт) .), 20 – колодка (4 шт.), 21 – диск захисний (2 шт.), 22 – барабан гальмівний (2 шт.).
Задній міст складається з блоку зірочок з числом зубів 11, 14, 17, 20 та 24. Він пов’язаний через саморобну обгінну муфту з валом заднього правого колеса. Весь механізм обертається усередині балки заднього моста у підшипниках. Привід гальм – тросовий, на обидва барабани від однієї ручки. Ліве колесо вільно обертається на осі. Амортизація заднього моста виконана за допомогою трьох поздовжніх важелів та двох пружин від сідла мотоцикла «Мінськ» перших випусків. Пружини закріплені на кінцях бічних важелів, а міст зміщений на 100 мм від них. Зроблено це збільшення жорсткості підвіски. Центральний важіль служить зменшення прогину моста під впливом натягнутої ланцюга.
Каретковий вузол – саморобний, має дві зірочки з числом зубів відповідно 56 і 48. Перекидання ланцюга на них здійснюється перемикачем від спортивного велосипеда.
1 – міст задній, 2 – обплетення троса, 3 – стійка, 4 – трос, 5 – стопор (трубка мідна), 6 – кронштейн (2 шт.), 7 – пружина, 8 – шайба розрізна, 9 – вісь-трубка, 10 – гвинт М4 (4 шт.), 11 – щока (2 шт.), 12 – скоба, 13 – пружина, 14 – ролик (2 шт.), 15 – підшипник, 16 – тяга.
Механізм зміни передачі на ведених зірочках закріплений на кожусі їх блоку і складається з двох пластин-щік, двох роликів, осей, пружин, трьох кронштейнів і тягучого тросика. Робота пристрою аналогічна роботі супорт спортивного велосипеда. Загальна кількість передач веломобіля дорівнює 10, тому є можливість підібрати найбільш оптимальну для будь-якої дороги.
Сидіння – напівжорстке. Його каркас зібраний із труб від розкладачки та фанерних пластин, обклеєних поролоном товщиною 30…40 мм. Зверху сидіння обшивається чохлом із «пухкої» тканини.
Оскільки веломобіль рухається у потоці автомобілів, він обов’язково обладнується покажчиками поворотів та системою «велоелектроніки». Також необхідно мати дзеркало заднього огляду та, бажано, велометр, який зручно закріпити на ніші одного з передніх коліс. На забезпечення безпеки працює і яскравий колір кузова, що кидається в очі: у «Надії» він жовтий.
У подорожах уздовж кузова встановлюються дві великі сумки для похідного приладдя та продуктів. Аптечка та ремнабір знаходяться в носовому багажнику.
Умови для веломобіліста, що знаходиться в закритому кузові, хороші: незалежно від погоди скла не запотіють, і циркуляція повітря задовільна завдяки спрямованим потокам повітря від щілин-огорож.
За бажанням веломобіль можна зробити плаваючим, якщо ущільнити передню балку моста гумовими манжетами-сальниками в колісних нішах. Рухатися по воді можна або за допомогою байдаркового весла або лопаток-гребенів, закріплених на задніх колесах.
Перший виїзд «Надії» відбувся у лютому 1990 року. Він підтвердив, що конструкція вийшла зручною, легкою, швидкохідною, пристосованою до багатогодинних поїздок.
Декілька слів про себе. Займаюсь веломобілями з 1986 року. Зробив уже два апарати. Мій первісток – веломобіль “Кокра” – демонструвався в 1988 році на велофестивалі “Золоте кільце” і був удостоєний диплома.
ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВЕЛОМОБІЛЯ «НАДІЯ»
Довжина, мм – 2280
Ширина, мм – 800
Висота, мм – 940
Колія, мм – 700
База, мм – 1380
Маса, кг – 34
Кількість місць – 1
Кількість передач – 10
Швидкість, км/год – до 45