Знаєте, іноді найшаленіші ідеї народжуються не від надлишку вільного часу, а від бажання довести самому собі, що неможливе цілком реально. Уявіть собі: є маленький міський автомобіль Smart Fortwo, створений для того, щоб паркуватися у вузьких вуличках мегаполіса, економити пальне й викликати усмішки у перехожих. А тепер уявіть, що цей малюк раптом отримує колеса від квадроцикла, кліренс як у серйозного джипа, редуктори, перероблену підвіску, шноркель і навіть лебідку. Звучить як фантастика? Саме так думали всі довкола, поки я не наважився збудувати перший у світі позашляховий Smart, який на рівних змагався з підготовленими позашляховиками на найсуворіших маршрутах. У цій статті я розповім усю історію — від моменту зародження ідеї до випробувань у Карпатах і визнання у світових ЗМІ.
З чого все почалося: чому саме Smart?
Часто мене запитують: «Чому ти вибрав саме Smart Fortwo, а не якийсь УАЗ чи хоча б старий позашляховик?» Відповідь проста: у цій дивності й полягала вся задумка. Після мотоцикла Honda XR 125 хотілося чогось незвичайного, унікального, такого, щоб не просто їхало по багнюці, а й вирізнялося серед сотень однакових машин. Smart здавався ідеальною основою з кількох причин. По-перше, це капсула безпеки з п’ятьма зірками краш-тесту — вже серйозний аргумент. По-друге, економічний турбодизель із витратою всього 4 літри на сотню — те, про що багато позашляховиків можуть лише мріяти. По-третє, заднє розташування двигуна давало шанс на чудове розподілення ваги. І нарешті, сам факт: зробити з міського малюка те, для чого він ніколи не призначався — це виклик, від якого просто неможливо відмовитися.
Інженерні рішення: від кліренсу до редукторів
Щоб перетворити маленький Smart на машину, здатну дертися по камінню та місити багнюку, мало просто поставити великі колеса. Головним завданням було підняти кліренс до рівня мінімум 35 см. У підсумку вдалося досягти навіть 36 см — цифра, яка звучить серйозно навіть для джипа. Але просто підняти кузов — замало, адже навантаження на трансмісію зростає в рази. Тут і знадобилися саморобні бортові редуктори, зроблені буквально «на коліні». Я вибрав ланцюговий варіант, бо ланцюг прощає похибки й витримує ударні навантаження, на відміну від шестерень. Працювали ми з ними довго, підганяли вручну, і коли вперше все запрацювало — це був момент справжнього тріумфу.
Підвіска та гальма: як із крихкого МакФерсона зробити надійну двохважільну схему
Оригінальна підвіска Smart, чесно кажучи, була розрахована максимум на міські ями. Для бездоріжжя її довелося повністю замінити. Передок я переробив у двохважільну підвіску, бо кращої схеми ще ніхто не придумав. Вона дала і м’якість, і хід, і надійність. Ступиці я використав від «копійки», але підсилив їх, а зверху встановив хондовські зі стандартним розболтом 4х100. Гальма теж вийшли змішані: диски від Golf 3, супорти від ВАЗ 2108. Здавалося б, дивний набір, але разом вони працювали як годинник. Розширена колія з 1,4 до 1,8 метра зробила керування стійким, а сам автомобіль після всіх переробок керувався навіть краще, ніж у стоковій версії. Задню підвіску я підсилив стійками від Mitsubishi Outlander, і зрештою машина отримала справжній позашляховий характер.
Двигун і зчеплення: як маленький турбодизель перетворився на звіра
Багато хто думає: «Ну а що толку з маленького трициліндрового дизеля?». А я вам скажу: з турбіною, що дме 1,2 бара, і моментом із двох тисяч обертів, цей мотор перетворюється на справжнього звіра. Динаміка порівнянна з 2,5-літровим бензиновим седаном, а крутний момент на колесах перевищує 130 Нм. Звісно, рідне зчеплення не витримало — сказало «до побачення» вже після перших виїздів у ліс. Довелося підсилювати: збільшили площу контакту, поставили товстіше феродо, проточили корзину. Після доробки зчеплення витримувало навантаження, про які заводські інженери навіть не мріяли. Єдина проблема — довелося пережити згорілий стартер, але це вже дрібниці у порівнянні з результатом.
Система охолодження і шноркель: захист від перегріву та води
Справжній позашляховик повинен бути готовим до спеки, броду й багнюки. Smart перегрівався навіть у місті, тому радіатор довелося замінити на дюймовий від Honda Civic. Товстіший у три рази, ефективніший у п’ять — і проблема зникла назавжди. А от із водою довелося подумати: я зробив шноркель, який виглядав досить незвично. Повітря підіймалося вгору через декоративну кришку, проходило вентиляційними каналами кузова й потрапляло у фільтр. Вийшов повністю герметичний забір повітря зверху — і навіть глибокі броди перестали бути проблемою.
Додаткові доробки: бампер, лебідка та інтер’єр
Щоб почуватися впевнено на трасі, потрібен силовий бампер. Я зробив його з кардана від «Жигулів» — тонкостінний, але неймовірно міцний. На нього став квадроциклетний лебідковий механізм на 3500 фунтів — приблизно тонна тяги. Цього вистачало, щоб витягнути машину навіть у найважчих умовах. Для зручності ручку розмотування вивів назовні. Усередині салон став спартанським: жодного килимового покриття, тільки голий метал, який легко відмити від бруду. Додав датчик тиску масла й керування лебідкою, включаючи бездротовий пульт. Все по суті, без зайвого шику, але максимально практично.
Досвід експлуатації: Карпати, змагання та визнання
Що таке справжній тест для саморобного позашляховика? Звичайно ж, реальні маршрути й змагання. Smart брав участь у GPS-орієнтуванні, де посів перше місце, і лише через вкрадену точку поступився золотом. У Карпатах він пройшов маршрут на двадцяти літрах солярки, тоді як інші машини витрачали понад сотню. Лебідка знадобилася лише один раз, а ще один момент «діагоналки» вирішили п’ятеро хлопців, які підштовхнули машину. При цьому підвіска, зроблена мною власноруч, після семи років експлуатації залишилася живою й без зносу. Про цей проєкт писали навіть у Daily Mail, приїжджали журналісти та блогери. Для мене це стало доказом того, що ідея виявилася не просто божевільною, а життєздатною та успішною.
Майбутнє проєкту: нові плани та особисті зміни
З часом я став ставитися до цього Smart’а обережніше. Якщо раніше шукав глибокі броди й екстремальні маршрути, то тепер хочеться подорожей і красивих доріг. Але є й інший фактор — сім’я. Коли з’явилася дитина, стало ясно, що двомісний Smart для нас занадто тісний. Так, він досі унікальний і приносить радість, але в майбутньому я думаю про новий проєкт із повноцінними чотирма місцями. І знаєте, як би важко не було, від Smart’а колись доведеться відмовитися. Але він назавжди залишиться для мене більше, ніж автомобілем — справжнім членом родини, символом мрії та доказом того, що будь-яка ідея може стати реальністю.
Історія позашляхового Smart Fortwo — це не просто розповідь про переробку машини. Це приклад того, як наполегливість, інженерна кмітливість і трохи безумства здатні перетворити міського малюка на підкорювача гір і боліт. Цей проєкт показав, що навіть найобмеженіші ресурси можна перетворити на унікальне творіння, якщо підійти до справи з любов’ю. Smart став для мене не просто транспортом, а втіленням ідеї: неможливе можливе, якщо справді цього прагнути. І, можливо, саме такі проєкти надихають людей на нові відкриття, сміливі кроки й віру у власні сили. Адже зрештою, якщо маленький Smart зміг підкорити Карпати, то що заважає кожному з нас подолати власні перепони?
Г. КОСІЛОВ