Навесні цього року досить швидко була зібрана ця газонокосарка. Чому швидко? Тому що не довелося точити жодної деталі. А ще у конструкції використовувалися недорогі й доступні матеріали та запчастини.
Косарка має низку переваг навіть перед промисловими, а саме: велика ширина захоплення — 500 мм; мульчує зелену масу трави (зі знятою корзиною та знятим напрямним рукавом, за закритим верхнім вікном); косить подрібнену масу, викидаючи її ліворуч; має велику корзину для подрібненої трави. А головне — невелика її вартість. Частенько ми використовуємо газонокосарку для отримання підкормки сільськогосподарських тварин, тому вона рідко стоїть без діла.
Двигун газонокосилки взято від бензопили «Урал-2М» потужністю 5 к.с., з невеликими переробками: встановлено імпортний карбюратор від скутера через текстолітовий перехідник товщиною близько 15 мм. З таким карбюратором двигун працює рівніше й стабільніше на всіх режимах, до того ж споживає менше палива й легше запускається.
Безпосередньо до основи редуктора двигуна за допомогою кронштейна прикручено бензобак, також від бензопили «Урал», ємністю 1,6 літра (він краще підійшов за формою та дизайном до конструкції силової установки). Щоб уникнути засмічення карбюратора, до паливопроводу підключено паливний фільтр від того ж скутера.
У трансмісії газонокосилки є інерційна муфта зчеплення: вона дає змогу уникнути серйозної поломки при випадковому потраплянні стороннього предмета під ніж (наприклад, великих гілок). Редуктор бензопили (передаточне співвідношення 1:2) не має змін (він лише розвернутий на 90° зірочкою донизу). Ланцюгова передача з ланцюгом кроком 12,7 мм має ведучу зірочку Z1 — 17 зубів і ведену зірочку Z2 — 11 зубів. Редуктор, що збільшує кількість обертів ланцюгової передачі, — ціна, яку довелося заплатити за відсутність переробок у трансмісії. Ведучу зірочку Z1 приварено до «рідної» зірочки ланцюга бензопили, з якої попередньо знято напрямні щічки.
Рама газонокосилки складається з двох обручів, зігнутих із сталевої смуги перетином 30×4 мм і внутрішнім діаметром 500 мм. Ці «обручі» зварені між собою так, що ширина отриманого обода становить 110 мм. Решта частин корпусу, зокрема рукоятки, зроблені з труби квадратного перетину розмірами 20×20×1,5 мм, і лише на передній осі використана труба квадратного перетину розмірами 15×15×1,5 мм (підійшла з залишків металу).
Рукоятка має шарнір, який дає змогу регулювати її за висотою, а для зберігання взимку — складати у зворотний бік: рукоятка займатиме менше місця. Колеса взято від дитячих колясок і мають різний діаметр (знайти по два колеса простіше, ніж чотири однакових). І ще з досвіду: у попередній версії газонокосилки використовували колеса малого діаметра (бокові «коліщатка» від дитячого велосипеда) — ними було не дуже зручно користуватися (постійно за щось чіплялися або упиралися в невеликі перешкоди). Регулювання ножів за висотою скошуваної трави не робив саме тому, що за цим параметром давно визначився. Він становить приблизно 50 мм від площини землі до площини ножів. Ці 50 мм знайшов експериментально: якщо стригти траву коротше, виходить не дуже гарно (оголюється прикоренева частина стебел — деренина, а вона або біла, або жовта) — у результаті скошений газон мав непрезентабельний вигляд, до того ж у корзину з зеленою масою «тягне» й землю (тваринам така «приправа» не дуже до смаку). За високої стерні ділянка виглядає як нескошена.
Усього на раму пішло: смуги перетином 30×4 мм — 3,5 м; труби квадратного перетину 20×20×1,5 мм — 5,1 м; труби квадратного перетину 15×15×1,5 мм — 0,4 м.
Для встановлення ножів до рами приварена стальна частина маточини, яку зняли з алюмінієвої частини колеса мотоцикла «ІЖ». Відповідно використали й вісь від переднього колеса цього мотоцикла, довелося лише замінити підшипники на закриті, бо «рідні» були зношені. До верхньої частини осі, як видно, приварена ведена зірочка Z2 — 11 зубів. Між зірочкою й підшипником маточини прокладена шайба товщиною 8 мм, виготовлена з водопровідної труби внутрішнім діаметром 15 мм. На іншу, нижню сторону осі «насаджено» фланець від помпи водяного насоса автомобіля «УАЗ-31512» — він підійшов за внутрішнім діаметром до осі маточини. Довелося лише проточити вісь болгаркою, «вибрати» метал під клинове з’єднання фланця з віссю.
Пізніше, після збірки, у лівій частині кожуха було вирізано бокове «вікно» для викидання зеленої маси вбік, ліворуч. Така компоновка дає змогу косити (мульчувати) зелену масу трави з меншим навантаженням на мотор газонокосилки й використовувати її навіть на сильно зарослих ділянках.
Ніж газонокосилки вирізаний із звичайної некаленої сталі товщиною 3,5 мм. Так зроблено для того, щоб у разі потрапляння ножа на серйозну перешкоду він не зламався й не відлетіла його частина, а лише зігнувся, але залишився на місці. Ніж має дві зігнуті «лопаті», вирізані з нержавіючої сталі товщиною 1,5 мм. Лопаті з’єднані сталевими заклепками 5 мм. Лопаті здійснюють «подачу» зеленої маси в корзину. Ніж був збалансований прямо на валу косарки (поки не було підключено ланцюгову передачу) — вал легко обертався, а ніж, установлений на робоче місце, провертався й підтачувався в «важких точках» до досягнення рівноваги.
Корзину зварено зі сталевого прутка діаметром 7 мм. Її обтянуто поліетиленовою зеленою сіткою товщиною 2 мм з коміркою розміром 10×10 мм. Згодом виявилося, що вони надто великі, і довелося ще зверху обтянути протимоскітною сіткою. Усього на виготовлення корзини пішло близько 12 м металевого прутка, два простенькі навіси й два погонних метри поліетиленової сітки.
Корзина в нижній передній частині має дві приварені петлі кріплення до корпусу газонокосилки, а в верхній частині — два вушка під пружинні стопори.
Кришка корзини з корзиною з’єднана двома невеликими віконними навісами. Є також запірний пристрій кришки, зроблений за принципом притискного гвинта й вушка. Також корзина має ручку для зручності її зняття й перенесення.
Напрямний рукав виготовлено з оцинкованої жесті товщиною 0,5 мм, і, оскільки він має дещо складну для згинання форму, його вирізали з окремих частин. Ці частини з’єднано між собою за допомогою вузького кутика з заклепками, вирізаного з тієї ж оцинкованої жесті. Сам рукав прикріплено в трьох місцях до корпусу болтами М6.
У описі конструкції газонокосилки наведено дані про кількість використаних матеріалів; залишається порахувати їхню вартість і отримати результат.
«Моделіст-конструктор» № 3’2016, Д. СЛОНОВ