Напевно, ви погодитеся з тим, що більш доступних та корисних для здоров’я стадіонів, ніж малі та великі річки, озера та водосховища, у великій кількості розкидані по всій нашій країні, важко вигадати. Але сьогодні вони, на жаль, здебільшого порожні. В останні роки водні простори трохи оживили вітрила віндсерферів, але й цей чудовий вид спорту ще не став масовим. Перешкодами є досить висока вартість інвентарю та малі масштаби його виробництва.
Автор став метою “оживити” наші малі водойми і розробив конструкцію універсального поплавця, використовуючи який можна зібрати безліч цікавих снарядів для захоплюючих спортивних занять на воді.
Це і лижі-поплавці для піших прогулянок по воді або під вітрилом. Спеціальні уніфіковані елементи кріплення дозволяють швидко та надійно кріпити до поплавців вузли та деталі інших саморобок, причому багато елементів попередніх конструкцій можна використовувати у наступних. Основою і складніших розбірних суден є ті самі поплавці, зручні у транспортуванні і зберіганні.
1 – лижі-водоходи, 2 – лижі-поплавці, доповнені вітрилом, 3 – байдарка-катамаран, 4 – гребний катамаран з орними веслами, 5 – “велокатамаран”, 6 – катамаран з педально-весільним приводом, 7 – двомісний катамаран -«велосипед», 8 — гребний тримаран, 9 — катамаран з вітрилом «еліптичне крило», 10 — тримаран-віндсерфер, 11 — катамаран-велоамфібія, 12 — двомісний вітрильний тримаран для подорожей, 13 — велосипед з боковим основі універсальних поплавків.
У зібраному вигляді вони є непотоплюваною конструкцією, герметично закритою поліетиленовим фартухом. У поплавці вкладаються надувні ємності (дитячі надувні пластикові м’ячі) або пінопластові вставки, що розділяють герметичні відсіки.
Таким чином можна виготовити і гребну байдарку-катамаран, що перетворюється на каное; гребний катамаран із парними веслами; катамаран з велоприводом та гвинтовим рушієм; катамаран з педально-весільним приводом; двомісний катамаран з педальним приводом та гребним колесом; катамаран-одинак під вітрилом «еліптичне крило» (див. «М-К» №11 за 1992 р.); гребний тримаран; віндсерфер-тримаран; тримаран-велоамфібію; вітрильний тримаран “двійку” (розрахований на двох спортсменів). Для перевезення конструкцій може використовуватись велосипед із вантажним бічним причепом.
Корпус поплавця, виготовлений зі склопластику, має форму, що забезпечує необхідну міцність при мінімальній вазі (4,5-5 кг) та мінімальний гідродинамічний опір (особливо це важливо при використанні корпусів у швидкохідних конструкціях). Міцність корпусу надають виконані по радіусах днище та борти, а також відбортування у верхній частині. Додаткову жорсткість повідомляють блоки плавучості, що вставляються при складанні.
Вантажопідйомність кожного корпусу-поплавця при осаді його на 10 см становить 35 кг, а при 15 см – 100 кг.
При виклеюванні корпусів для лиж їх стіни можна зробити завтовшки приблизно 1-1,5 мм – вони будуть легкими, та й міцності буде достатньо. Якщо ж ви розраховуєте використовувати корпуси для більш солідних снарядів, то стінки потрібно робити товстішими, до 2-2,5 мм.
Вибрана форма корпусу дозволяє вставляти один в одного кілька корпусів без збільшення обсягу при транспортуванні. І, мабуть, найголовнішою особливістю конструкцій буде можливість помістити їх (зрозуміло, кожну окремо) у чохол розміром приблизно 2000х450х300 мм, придатний для перевезення будь-яким видом громадського транспорту.
Маса двопоплавкових конструкцій (залежно від ретельності виготовлення) лежить у межах 12-15 кг, трипоплавцевих – до 25 кг.
Любителі майструвати, використовуючи такі універсальні поплавці, зможуть придумати багато інших варіантів плавзасобів для відпочинку на воді, які рухаються як м’язовою силою, енергією вітру, так і невеликими двигунами, наприклад, від мопедів або велосипедів.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ КОРПУСУ ПОПЛАВКА
Тепер, коли ви уявляєте, що можна зробити, використовуючи модулі-поплавці, поговоримо про технологію виготовлення.
Уважно розгляньте ще раз креслення корпусу поплавця і приступайте до виготовлення цієї відповідальної деталі.
Будівництво пуансону , або, як його ще називають у машинобудуванні, «майстер-моделі». Пуансон служить для виклеювання матриці, за якою надалі будуть виготовлені самі корпуси.
Для початку з фанери або оргаліту необхідно вирізати шаблони: п’ять штук за розмірами перерізу середньої частини поплавця та два за розмірами перерізу в місці звуження (в носовій та кормовій частинах). Далі у шаблонах вирізаються пази під поздовжні рейки, як показано на малюнку.
Потім заготовляємо дерев’яні рейки перетином 20х20 мм, 30х30 мм. Їх довжина повинна бути не менше 2,5 м. Ще будуть потрібні дві смужки 5-міліметрової фанери шириною 40 мм і довжиною 1400 мм і два шматки такої ж фанери розміром 250X300 мм для того, щоб вирізати фасонні частини бортів для носа та корми пуансона.
Настав час складання пуансону. З рейок перетином 30X30 мм збирається кіль з носовою та кормовою балками. На клеї на кілі встановлюються усі шаблони. На останні, також на клею, монтуються послідовно верхні та бічні рейки, при строгому витримуванні відстані між ними. Після остаточного затвердіння клею краї рейок підгинаються до кормової та носової балок і відзначаються місця їхнього дотику, що показують необхідну довжину самих рейок. Після обрізки кінців рейок на необхідну довжину в балках робляться під них пази на глибину 8-10 мм. Остаточне кріплення рейок – на клею та шурупах.
Тепер можна обрізати по радіусу носову та кормову балки разом із кінцями рейок і закріпити, знову ж таки на шурупах та клею, по верхніх рейках пуансону фанерний бортик.
А – складання каркаса майстер-моделі, Б – обклеювання каркасу майстер-моделі ватманом, В – обробка носової та кормової балок, Г – виклеювання матриці, Д – виклеювання корпусу поплавця на матриці.
Приступаємо до обклеювання каркасу пуансону ватманом. Перший шар паперу на клею та кнопках кріпиться до рейок, кілю та балок. Потім кнопки видаляються і наклеюється ще два шари ватману або щільного паперу зі зміщенням стиків і швів листів заготовок. Наступною операцією буде зачистка шкуркою всіх швів і нерівностей поверхні пуансона і вирівнювання її водостійкою шпаклівкою ПФ-002 або нітрошпаклівкою. Закінчивши цей етап роботи, треба ретельно обробити поверхню бовдура ще раз шкіркою і пофарбувати нітроемаллю. Щоб отримати надалі дзеркальну поверхню корпусів, непогано остаточно відполірувати поверхню йола мікронною шкіркою з доведенням пастами ВАЗ-1 або ВАЗ-2.
Виклейка матриці . Спочатку необхідно нанести на поверхню бовдура розділовий шар (паркетну воскову мастику «Едельвакс») і розполірувати вовняною ганчірочкою. Повторіть цю операцію ще раз або двічі. Нанесення розділового шару запобігає приклеюванню матеріалу матриці до поверхні пуансону і полегшить знімання матриці.
Готувати стеклоткань слід із розрахунку стільки шарів, щоб вони дали товщину стінки матриці 2—3 мм. Попередньо із наявної склотканини зробіть пробні зразки невеликого розміру. При виклеюванні маса епоксидної смоли приймається зазвичай рівною масою використовуваної склотканини. Смола та затверджувач розводяться у співвідношенні 10:1 і ретельно перемішуються.
Увага! Виклеювати склопластик необхідно в добре провітрюваному приміщенні, сухому та теплому. Ще краще працювати на відкритому повітрі, але за температури не нижче 18°С. Працювати лише у гумових рукавичках. Коли ви ведете механічну обробку склопластику (опилювання, свердління і т. д.), обов’язково закривайте органи дихання марлевою пов’язкою або пелюстки. Якщо смола випадково потрапить на шкіру, зніміть тампоном, змоченим столовим розчином оцтової кислоти, і вимийте руки з милом.
Спочатку на пуансон пензлем наноситься перший шар сполучного, який рівномірно розподіляється по всій поверхні. Коли він частково полімеризується (зовні це можна визначити за желеподібним видом смоли), наноситься ще один шар смоли та укладається суха склотканина. Зверніть увагу на те, щоб тканина лягала рівно, без зморшок та складок. Прокатувати її найкраще валиком, можна також торцювати жорстким пензлем або приплескувати долонями (у гумових рукавичках!). Будь-який спосіб ущільнення повинен призвести до отримання однорідної структури без пухирів та непросочених ділянок. Поверх покладеного знову наноситься рівномірний шар смоли, а на нього склотканина – і так необхідна кількість шарів.
Після повного затвердіння смоли надлишки склотканини обрізають ножівкою по контуру бортика, і оболонку матриці акуратно знімають з пуансону. Матриця має відокремитися з легким тріском, без значних зусиль. У разі труднощів зі зніманням матриці з пуансона останній може бути зруйнований, оскільки він більше не знадобиться.
Для зручності подальшої роботи матрицю можна встановити на два дерев’яні бруски-підставки, приклеївши її днищем до них.
Виготовлення корпусу . Виклеювання корпусу виробляється аналогічно виклеюванню матриці, тільки кількість склотканини та смоли береться з розрахунку товщини оболонки в 1,5-2 мм. Не забудьте нанести на робочу поверхню матриці розділовий шар. Потім перший шар сполучного, який необхідно пофарбувати. Як пігмент можна скористатися масляними фарбами в тюбиках (1-2% від маси смоли). Перший шар є декоративним – він служить лише для надання корпусу гарного зовнішнього вигляду та герметизує оболонку.
Після часткового затвердіння сполучного приступайте до укладання склотканини, попередньо наносячи ще один шар смоли. Подальші операції здійснюються як і за виклеювання матриці. Після остаточного затвердіння смоли (24-36 год) оболонка корпусу витягується з матриці, і проводяться обпилювання надлишків склопластику по контуру бортика поплавця і зачищення внутрішньої поверхні корпусу від потік смоли, задирок. Поплавець перевіряється на герметичність. Тепер він готовий для збирання плаваючих конструкцій.
М. ШЕРШАКОВ