Гуртківці з вологодського Будинку юних техніків назвали свій мікроавтомобіль «Верблюжонком» — за його високу прохідність та невибагливість. У машині поряд із серійними вузлами (в основному від моторолера) застосовані й саморобні елементи ходової частини, наприклад передній міст. Робота над машиною дозволила конструкторам-початківцям отримати не тільки практичні навички, а й початкові теоретичні знання з галузі механіки, технології матеріалів, сопромату. Сьогодні про автомобіль розповідає керівник дитячої автоконструкторської лабораторії О. В. Крилов.
Ми замислювали «Верблюжонка» насамперед як машину для навчання школярів основ водіння. Причому не лише за гладким асфальтом, а й у складних дорожніх умовах. Незважаючи на скромні розміри, його можна віднести до класу автомобілів підвищеної прохідності – “джипів”. Завдяки значним кутам з’їзду та невеликій власній масі наша мікролітражка здатна непогано долати навіть ділянки, посильні хіба що «уазикам» та «Нивам».
У ролі силового агрегату ми використали двигун моторолера Т-200М. Частковим змінам зазнали лише система живлення (повітроочисник узятий від мотоцикла М-105 «Мінськ») та система запалення (поставлено магнето від тракторного пускача ПД-8). Глушник використаний заводський, а бензонасос від човнового мотора, для чого довелося ввести додатковий штуцер в отвір, просвердлений в картері двигуна під циліндром, в місці проходження перепускного капала. Місткості паливного бака – 12 л – вистачає на пробіг 200 км.
Трансмісія «джина» складається з залишеного без змін зчеплення, коробки передач агрегату Т-200М та ланцюгової передачі. Ланцюг з кроком 12,7 мм з’єднує зірочку коробки передач з веденою зірочкою диференціала; останній запозичений від вантажного моторолера. Використання диференціала з вбудованою муфтою дозволило забезпечити передачу заднього ходу.
1 – труба Ø 34 мм, 2 – труби Ø 21 мм, 3 – отвори для кроплення глушника, 4 – пропил під ланцюг, 5 – поперечні лонжерони, 6 – пластини кріплення кузова, 7 – лінія днища кузова, 8 – корпус заднього моста.
Колеса взяті від мотоколяски С3Д. Передній міст — саморобний, є нерозрізною трубою із залежною підвіскою на двох поздовжніх ресорах. До кінців труби приварені поворотні кулаки із запресованими підшипниками ковзання. На ці кулаки одягнені шкворневі скоби з ввареними в них осями коліс. Рульовий механізм (колонка та передача) запозичений від автомобіля «Москвич-401», трапеція виготовлена самостійно за найпростішою схемою.
Задній міст від вантажного моторолера. Він має незалежну підвіску на чотирьох спіральних пружинах та кріпиться до спеціально виготовленого корпусу, привареного до металоконструкції рами.
1 – втулки підшипників ковзання, 2 – корпуси поворотних кулаків, 3 – поперечна балка моста, 4 – шкворнева скоба, 5 – поворотний важіль великої поперечної тяги, 6 – шкворень, 7 – маточина переднього колеса, 8 – підшипник №9 втулка, 10 – підшипник № 204, 11 – вісь переднього колеса, 12 – підшипник ковзання (бронза), 13 – стопорне кільце. На вигляді А шкворень умовно не показаний
Кузов – двомісний, відкритий, повнонесучого типу; являє собою типову набірну столярну конструкцію, скріплену шурупами, болтами і епоксидним клеєм. Товщина фанери боковин складає 8 мм; необхідна жорсткість забезпечується за рахунок криволінійності бортів, наявності шпангоутів-ребер жорсткості та обклеювання склотканиною в одні шар.
1 – балка переднього моста, 2 – пластина, 3 – підсилюючий куточок (15X15 мм), 4 – отвори під драбини ресор. Зірочкою позначений розмір до осі шворня переднього моста.
Безпосередньо до кузова прикріплені всі агрегати, як правило, болтами з великими шайбами. Капот та кришка багажника виготовлені з листового дюралюмінію завтовшки 2 мм. Над кузовом може бути натягнутий тент, для чого зварено спеціальний каркас із труб Ø 14 мм, жорстко з’єднаний з рамкою лобового скла.
Плоскі передні крила зроблені з триміліметрової фанери, а для надання жорсткості по їхньому зовнішньому краю пропущені рейки. Кріплення крила – на шурупах до спеціальних поздовжніх планок кузова.
1 – труби Ø 21 мм, 2 – труби Ø 14 мм, 3 – куточки 30Х30Х140 мм, 4 – кронштейни кріплення до кузова, 5 – швелер для кріплення вітрового скла.
У передній частині кузова на трикутнику кріплення передніх вушок ресор встановлений бампер, вирізаний із сталевого листа.
Управління зчепленням та дросельною заслінкою карбюратора виведено тросом па педалі. Аналогічно приводиться в дію і робоче гальмо (на задніх колесах). А ручне гальмо має привід тільки на передні колеса.
ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Конструкція та тип кузова. . повнонесучий, фаетон Кількість місць (з водієм) — 2
Максимальна швидкість з повним навантаженням, км/год 75 Гальмівний шлях з повним навантаженням при швидкості 30 км/год, м – 6
Найменший радіус повороту (по осі сліду зовнішнього колеса) не більше, м – 2
Дорожній просвіт, мм – 180
Габаритні розміри, мм:
довжина – 2780
ширина – 1320
висота – 1570
Суха вага автомобіля, кг – 250
Власна вага автомобіля, кг – 450
Головна передача
Тип – ланцюговий, ланцюг ПР-12,7-1800-2
Крок ланцюга, мм – 12,7
Кількість ланок – 84
Ходова частина
Передній міст – нерозрізна труба
Передня підвіска – залежна, на двох поздовжніх ресорах
Задня підвіска – незалежна, на чотирьох циліндричних пружинах
Гальма
Ножний (робочий) – колодковий, на два задніх колеса
Ручний (стоянковий) — колодковий, на два передні колеса
Ширина фрикційних накладок, мм:
передніх – 35
задніх – 40
О. КРИЛОВ, м. Вологда