У відомій енциклопедії ще позаминулого століття «Промисловість і техніка» в томі, що стосується «обробки волокнистих речовин», якою є і дерево, сказано, що «в роботах з розділення дерева має значення … розколювання». І далі: «клиноподібний інструмент розгинає частини дерева, що розділяються; тут відбувається розрив дерева на відстані більшій, ніж інструмент може проникнути».
Існує надзвичайно багато видів сокир. Але для розколювання найбільш придатний колун. Річ не лише в його більшій масі, довшій ручці для замаху. Головне — у вістрі леза, у загостренні. Вчені з’ясували, що оптимальна величина його загострення 40° — 60°. У цьому випадку працюють бічні поверхні леза, допомагаючи розділити чурбак, спрямовують розтягувальні зусилля в різні боки, розшаровуючи його на частини.
Принцип дії механічного колуна нічим не відрізняється від «ручного розколювання». Але і тут лезо має підходити до чурбака точно паралельно його поздовжнім волокнам, інакше сокира просто загрузне в дереві. Тому необхідно забезпечити надійну стійкість, передусім, станині механізму, по якій відбувається рух його основних частин.
1 — ніж; 2 — штовхач; 3 — шток гідроциліндра; 4 — стійка гідроциліндра (швелер 180x70x9); 5 — силовий гідроциліндр, хід штока 600 мм (Ø90); 6 — фланець кріплення; 7 — розподільник керування; 8 — напрямні кутники (50×50); 9 — електродвигун 3,5 кВт; 10 — привід масляного насоса НШ 32; 11 — передня опора; 12 — масляний бак (20 л); 13 — тавр основи (90х90х10); 14 — тримач напрямних кутників (150x40x5); 15 — задня опора
А тому як станину нерухомої напрямної дровокола обрали відносно потужний двотавр № 18У розмірами 90x90x10 мм. З одного його боку розташований ніж-колун, з іншого — штовхач, що діє від силового гідроциліндра з насосом і електродвигуном. Хотілося б, до того ж, щоб механізм можна було пересувати з місця на місце. Для цього він повинен мати колеса на передніх і задніх стійках.
По станині гідроциліндром пересувається чурбак назустріч ножу-колуну. Цю деталь зробив зі сталевої болванки (сталь 45) розмірами 400x80x50 мм і заточив на наждаку під 60° на вістрі. На одному кінці станини-двотавра — на її верхній полиці — зробив виріз, вставив вертикально колун і надійно приварив до обох полиць.
На іншому кінці станини приварив стійку гідроциліндра. Її виконав зі швелера розмірами 180x70x9 мм висотою 400 мм. На її внутрішньому боці для кріплення гідроциліндра приварив уже круговий фланець із чотирма отворами під болти діаметром 14 мм. У центрі його — отвір для проходу штока циліндра діаметром 60 мм.
Штовхач виконав зі сталевого листа товщиною 10 мм. Спочатку вирізав плату розмірами 150×300 мм і приварив до неї вертикально дві фігурні стійки розмірами 270×150 мм із боковим зрізом. Просвердлив отвір діаметром 30 мм під палець штока гідроциліндра. Таким чином, сам штовхач міг виявитися з’єднаним із силовим циліндром.
Для роботи гідроциліндра підібрав електродвигун на 3,5 кВт з 1500 об/хв. Як виявилося, потужності мотора в роботі цілком вистачало. Від нього перекинув ремінний шків на привід насоса НШ 12 — масляний насос, шестеренчастий розмірами 146x159x137 мм. Обидва розмістив з краю дровокола під стійкою циліндра. Масляний бак ємністю 20 л закріпив під станиною по її центру.
Для того щоб чурбак не звалювався зі станини, уздовж неї з обох боків на відстані 90 мм довелося протягнути напрямні кутники розмірами 50×50 мм. Вони встановлені на трьох парах зігнутих під прямим кутом тримачах-шинках розмірами 40×5 мм, які приварені до нижньої полиці тавра.
Керування механізмом відбувається за допомогою розподільника Р-80 від трактора МТЗ. Щоправда, дещо модернізованого: прибрав із нього кульки, що стопорять важіль, з метою безпеки. Тепер, якщо важіль відпустити, він повертається у вихідне положення.
Хід штока гідроциліндра 600 мм, тому чурбаки на станину можна класти довжиною 40 — 50 см. Вони розколюються на дві частини, але, можливо, поставити і чотирилезовий ніж.
Передні опори і задні — на колесах — виконані з труб діаметром 50 мм. Вони також приварені до полиць тавра.
Дровокол такої конструкції працює на заготівлі дров для дому вже чотири роки без перебоїв. Поломок не було, та й ламатися в ньому особливо нічому.
«Моделіст-конструктор» № 4’2014, Р. ВЛАСОВ, Білорусь