У старих майстрів столярної справи є один дуже зручний універсальний інструмент, про який варто нагадати домашнім умільцям, що працюють із деревом. Пристосування це називається вейма. Воно незамінний помічник, коли необхідно склеїти рамки, виготовити панель із дощечок, зібрати із застосуванням клею так звані корпусні меблі зі щитів.
Сама ж вейма гранично проста. Це, як правило, дерев’яний брусок або товста рейка, з одного боку якої зроблено безліч пропилів-жолобків, а з іншого по всій довжині — поздовжній напрямний паз, що заходить під закріплену на кінці бобишку-упор. По напрямній переміщується бобишка-повзун із виступом під паз і металевою рамкою-стременом із прутка діаметром не менше 3 мм. Ось і вся конструкція. Для користування нею необхідно ще заготувати кілька дерев’яних клинів. Залежно від майбутніх робіт можна зробити кілька таких пристосувань потрібних розмірів (на рисунках вони не вказуються).
1 — вейма, 2 — клини, 3 — повзунок (рухомий упор), 4 — скоба-стремено, 5 — прокладки запобіжні, 6 — деталі, що сплачуються.
Принцип користування веймою досить зрозумілий із наведених на ілюстраціях прикладів. По суті вейма — це рідна сестра струбцини: вона теж потрібна тоді, коли необхідно міцно стиснути (сплатити, як кажуть теслярі) дві з’єднувані деталі або цілий ряд їх. Наприклад, потрібно склеїти два відрізки бруска. Змастивши клеєм і з’єднавши, укладаємо їх на вейму, притискаємо до нерухомого упора і впритул присуваємо до них рухомий, увівши потім його стремено у відповідний жолобок. Тепер залишається підбити під один з упорів клини — і щільне з’єднання деталей забезпечене. Таким самим чином можна за допомогою двох вейм сплатити дошки в єдиний щит, забезпечити надійний притиск панелей під час складання меблів і тому подібне. Щоб не пошкодити скріплювані деталі, під упори та клини варто ввести прокладки.
Якщо належить клеїти велику кількість рамок, то краще виготовити хрестоподібну вейму, розбірну або нероз’ємну, відповідно об’єднавши дві вейми в одну — так буде набагато зручніше працювати.
Щоб вейма служила надійно і довго, для неї беруть бруски твердих порід дерева.
«Моделист-конструктор» № 8’97, А. НАЗАРОВ