Автомобільний причіп, про який піде мова, виготовив Дмитро Пекарев. Загалом ще зовсім молода людина — йому 25 років. У їхній родині, яка любить активно проводити літні відпустки, є старенький автомобіль ВАЗ-2101 і човен «Казанка» з мотором. Однак доставляти човен до води було нічим. Ось і задумали батько й син Пекареви побудувати універсальний причіп до автомобіля, щоб можна було возити і човен, і якісь вантажі в легкознімному кузові. На жаль, батько Дмитра незабаром трагічно загинув. Проте син продовжив розпочату справу і успішно її завершив.
Про те, як будувався причіп, розповідає сам Дмитро ПЕКАРЕВ.
Ідею конструкції нам із батьком вдалося лише обговорити, і то в загальних рисах. Тому мені довелося самому з’ясовувати вимоги, яким повинен відповідати причіп, щоб спокійно пройти реєстрацію в ДАІ, цікавитися тим, як влаштовані серійно виготовлювані причепи і що в цій галузі зроблено самодільниками. У результаті пошуків дійшов висновку, що найпростішою і найдешевшою у виготовленні буде конструкція зі зварною рамою з круглих тонкостінних сталевих труб і ресорною підвіскою моста з додатковими гідроамортизаторами, що виконують роль гасників поперечних коливань.
1 — пристрій тягово-зчіпний (стандартний); 2 — втулки стійки (Ст3, труба 33,5×2,8); 3 — стійка носового ложемента (Ст3, труба 21,3×2,8); 4 — ложементи (Ст3, лист s2 плюс гума); 5 — підкіс носового ложемента (Ст3, труба 21,3×2,8); 6 — подовжувач дишла (Ст3, труба 57×3); 7 — дишло (Ст3, труба 57×3); 8 — кузов; 9 — прокладки ложемента днища (гума s10); 10 — крила (Д16Т, лист s2); 11 — напрямна бампера (Ст3, труба 33,5×3,2); 12 — поручень (Ст3, пруток Ø8); 13 — блок сигнальних ліхтарів, правий; 14 — кронштейн ресори (Ст3, смуга s5); 15 — сережка (Ст3, смуга 50×9); 16 — болти M16; 17 — ресора (від «Москвича-412»); 18 — колесо (від ВАЗ-2101); 19 — прокладки (Ст3, лист s5); 20 — стрем’янка (сталь 45, пруток Ø11); 21 — амортизатори (від ВАЗ-2101); 22 — номерний знак; 23 — стійка (Ст3, труба 21,3×2,8); 24 — підкіс дишла (Ст3, кутник 25×25); 25 — балка поздовжня (Ст3, труба 42,3×3,2); 26 — балки поперечні (Ст3, труба 42,3×3,2); 27 — освітлювач номерного знака (від УАЗ-469); 28 — бампер (Ст3, кутник 35×35); 29 — болт М12 (3 шт.); 30 — фланці (Ст3, лист s10); 31 — вісь моста (сталь 45, труба 48×3); 32 — стяжка стрем’янки (Ст3, лист s8); 33 — ложемент днища (Ст3, труба 52x27x2); 34 — вставка (Ст3, труба 50×3); 35 — втулка амортизатора; 36 — шайба; 37 — провушина кріплення амортизатора (Ст3, смуга 50×6); 38 — пальці амортизаторів (болти M12); 39 — стійка ложемента (Ст3, лист s2); 40 — опора стійки (Ст3, труба 48×2); 41 — стрем’янка замка (Ст3, пруток Ø6); 42 — планка (Ст3, лист s5).
Саме таким шляхом я і пішов. Раму з дишлом зварив із труб. Дишло виконано з труби більшого діаметра і складається з трьох частин: стандартного тягово-зчіпного пристрою, подовжувача, що використовується під час транспортування човна, і власне дишла, підсиленого підкосами. Приєднувальні фланці за геометрією повністю ідентичні фланцю зчіпного пристрою. Вони приварені до вставок, які від осьових переміщень і провертання фіксуються в трубах двома болтами М12 кожна.
Задня частина рами оснащена висувним бампером з усім необхідним світлотехнічним обладнанням і панелькою кріплення номерного знака. Під час перевезення човна бампер виноситься за транцеву дошку і добре видно водіям транспорту, що йде слідом. Кріпляться телескопічні напрямні бампера в поздовжніх балках рами болтами М6.
Човен на причіп встановлюється на носові ложементи, розташовані на подовжувачі дишла, і основні, що кріпляться до передньої та задньої поперечних балок рами легкознімними замками. (До речі, кузов з’єднується з рамою аналогічним чином.) Остаточно човен притягується до ложементів спеціальними ременями.
1 — диск колеса; 2 — штифт центрувальний; 3, 12 — пильники; 4 — гайка М24 (М24 лів.); 5 — шайба; 6 — болт М12; 7 — підшипник 7605; 8 — маточина (сталь 45); 9 — підшипник 7606; 10 — вісь моста; 11 — цапфа (сталь 45).
Колісний міст являє собою трубчасту вісь, у яку туго посаджені цапфи. На них через роликові конічні однорядні підшипники двох типорозмірів надіті маточини коліс. Підшипникові вузли захищені з обох боків пильниками. Міст підвішений до поздовжніх балок рами за допомогою «москвичівських» п’ятилистових ресор. На автомобілях і більшості причепів, які я бачив, осі їхніх мостів проходять над ресорами, що, ймовірно, робиться для зменшення висоти центра ваги системи причіп — вантаж. У нашого ж — під ресорами. Зроблено так з міркувань, що «Казанка» — дуже легкий човен і положення її центра ваги не матиме значного впливу на стійкість причепа. Водночас піднята поздовжня вісь (вона ж — вісь дишла) навіть за повного завантаження причепа розташовуватиметься горизонтально на одній висоті зі зчіпним пристроєм тягача і під час гальмування не створюватиме зусилля, що піднімає «задок» авто. Експлуатація повністю підтвердила ці розрахунки — під час їзди присутність причепа майже не відчувається.
Невдача спіткала нас лише одного разу — зламався шток амортизатора. Проаналізував поломку і знайшов конструктивну помилку: амортизатор не мав хоча б невеликого нахилу вперед. А повинен. Бо під час роботи ресори кути взаємного розташування амортизатора та його пальців змінюватимуться в межах, що визначаються еластичністю гумових втулок. Справді, так і робиться на всіх комбінованих (еліптичні ресори плюс гідроамортизатори) підвісках.
Що стосується конструкції кузова, то вона виконана за класичною схемою, де основою є каркас зі стійками з труб прямокутного перерізу, обшитих дюралюмінієвими листами.
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЧЕПА
Маса споряджена, кг … 100
Маса вантажу, що перевозиться, кг … 500
Навантаження на кульовий шарнір зчіпного пристрою, кг … 30
Габарити причепа, мм:
довжина макс. з дишлом для човна … 5040
з дишлом для кузова … 3365
ширина … 1520
колія … 1360
Габарити кузова, мм:
довжина … 1900
ширина … 1150
висота … 300
«Моделист-конструктор» № 2’99, Д. ПЕКАРЕВ