Потреба у вантажному причепі виникає періодично, коли треба перевезти вантаж, що не вміщується в салон автомобіля або бруднить, на значні відстані. Автотранспортні послуги дуже дорогі, а ціни на готові промислові автопричепи просто захмарні. Після купівлі нового автомобіля, особливо в кредит, причепа, звісно ж, не купиш…
А тому вирішив — зроблю причіп до «ВАЗу» сам (!) і заявив про це в сімейному колі. Рідні люди лестити не будуть, а тому думки виявилися найнесподіванішими, а деякі навіть неприємними! Але ймовірність великої економії перемогла всі сумніви.
Після кількох днів вивчення питання у підписках технічних журналів і в Інтернеті стало зрозуміло, що:
– будувати саморобні причепи в Росії ще не заборонено, але є технічні вимоги до конструкції, її світлотехніки та документації, що залишилися ще з часів існування Радянського Союзу і досі діють, які необхідно виконати;
– для експлуатації причепа необхідна його реєстрація в державній дорожній інспекції;
– не дозволяється складання причепів із запасних частин.
Остання вимога була зрозумілою за часів загального дефіциту, коли не вистачало запасних частин для вже виготовлених заводами виробів. Зараз же вона стала анахронізмом. Але тим не менш її слід виконати і не надто захоплюватися використанням готових вузлів, хоча, скажімо, колеса самому, звісно ж, не виготовити. Єдиний плюс від цієї вимоги — вона стимулює конструкторське мислення саморобника і забезпечує оригінальність виробу. А от такий вузол, як тягово-зчіпний пристрій, краще купити готовим: у виготовленні він потребує спеціального обладнання, а також навичок металообробки, а під час реєстрації причепа може створити додаткові проблеми із сертифікатом випробувань.
1 – зв’язувальні елементи бортів (від тракторного причепа); 2 – борт (дошка-вагонка s16, 4 шт.); 3 – рама (сталева труба 40×40); 4 – поперечина (сосновий брус 90×50, 3 шт., середній – короткий); 5 – тяга (труба Ø30, 2 шт. – поздовжні, 1 шт. – поперечна); 6 – колесо зі маточиною (від сільгоспмашини); 7 – страхувальний ланцюг; 8 – роз’єм електропроводки; 9 – бризковик з відтяжкою (транспортерна стрічка); 10 – амортизатор (від мотоцикла «Урал», 2 шт.); 11 – пружина з гумовим відбійником; 12 – тягово-зчіпний пристрій (покупний виріб); 13 – балка моста (сталева труба 80×5); 14 – замок заднього відкидного борта (2 шт.)
Людством накопичено величезне розмаїття схем, компонувань і креслень причепів на всі випадки життя. Є навіть причепи для перевезення яхт і літаків.
Але мене цікавили простіші й нагальніші — вантажні, призначені для перевезення матеріалів. Для себе класифікував їх за таким принципом:
1 – причепи на ресорній підвісці;
2 – причепи на пружинній підвісці;
3 – без підвіски.
Останній тип вабив простотою виготовлення в умовах домашньої майстерні, але припущення про те, що не всякий вантаж, який перевозять у такому причепі, витримає безпосередньо передавані поштовхи й удари від російських вибоїн, відкинуло його геть.
1 – зв’язувальні елементи кузова (кутник 35×35); 2 – борти (дошка s20); 3 – рама (труба 50×3); 4 – поперечини (соснові бруски 90×50, 4 шт.); 5 – поздовжня ресора (від автомобіля «Москвич-412», 2 шт.); 6 – колесо зі маточиною (від сільгоспмашин, 2 шт.); 7 – страхувальний ланцюг; 8 – роз’єм електропроводки; 9 – бризковик (транспортерна стрічка) з ланцюговою відтяжкою; 10 – ланцюговий обмежувач ходу ресори (2 шт.); 11 – зчіпне кільце; 12 – балка коліс (сталева труба Ø80×3); 13 – замок заднього відкидного борта (2 шт.)
Рішення довелося приймати залежно від наявних матеріалів, запчастин, вузлів і агрегатів. Щось розраховував придбати. Підхід має бути творчим і розумним:
– виходячи з майбутнього призначення причепа визначити його приблизні габарити і на аркуші паперу в масштабі накидати ескіз загального вигляду та найскладніших вузлів. Кажуть, що в саморобників «олівець за руками не встигає». Але продумувати конструкцію все ж краще на папері, бо метод спроб і помилок дорожчий і довший;
– підібрав у своєму гаражі та у знайомих комплектуючі вузли, деталі й матеріали, купив відсутні;
– підготував необхідний інструмент, включно зі зварюванням і дискорізом.
Найприйнятнішим і доступним для виготовлення видавався причіп із рамою і дишлом із квадратних труб, пружинною підвіскою від автомобіля «Жигулі» з амортизаторами від мотоцикла «Урал». Його й викреслив на аркуші ватманського паперу. А за кресленням уже було легше намітити і порядок виконання робіт (технологію). Коротко її викладаю:
1. Нарізати з квадратної труби 40×40 мм заготовки для рами і дишла та зварити їх. Кутові стики підсилити накладними трикутними пластинками (косинками).
2. Виготовити: тяги — дві поздовжні й одну поперечну, і чотири опорні чашки під пружини.
3. Приварити осі коліс до балки і надіти на них колеса.
4. Приварити до рами і балки вушка кріплення амортизаторів, тяг, чашки пружин.
5. Зібрати раму з мостом, встановивши на місце пружини, амортизатори й тяги, і приміряти куплене тягово-зчіпне пристосування.
6. Приварити тягово-зчіпний пристрій до дишла причепа.
7. Нарізати кутники, приварити їх до рами і прикріпити до них дерев’яні бруски поперечин.
8. Нарізати за розмірами кутники каркаса підлоги кузова і зварити його. Настелити підлогу і прикрутити шурупами до брусків, а каркас — болтами до рами, покрити його сталевим оцинкованим листом.
9. Зібрати борти з дощок або фанери.
10. Провести проводку з роз’ємом і прикріпити необхідні сигнальні ліхтарі з габаритними вогнями, стоп-сигналами та покажчиками повороту; катафоти-світлоповертачі, бризговики.
11. Пофарбувати в уподобання колір (або наявною фарбою) — такий запишуть у ДАІ під час реєстрації, і змінити його буде можливо лише з подальшою перереєстрацією.
Другий причіп зробив для свого приятеля. Цей варіант — на ресорній підвісці (від автомобіля «Москвич-412»). Крім цього, у нього інший тягово-зчіпний пристрій — кільцевого типу, оскільки причіп призначений для автомобіля «УАЗ-469», у якого вже є зчіпний гак. Рама — з круглих труб діаметром 50×3 мм. Лонжерони рами виконані заодно, як одна деталь, із дишлом (дозволила довжина труб). Однак їх можна зварити з окремих відрізків труб.
Виготовлення майже не відрізняється від описаного вище варіанта, але простіше. Відкидний борт — лише задній. Замість амортизаторів застосували обмежувальні ланцюги.
Після виготовлення шлях приведе до реєстраційного віконця ДАІ, де вимагатимуть документи:
1 – довідку-висновок експертизи на придатність причепа до експлуатації, яку видають експертні ради добровільного товариства автомотолюбителів (такі товариства є в будь-якому обласному місті), але везти туди причіп доведеться в кузові вантажного автомобіля;
2 – три кольорові фотографії причепа в різних ракурсах;
3 – довідки-рахунки на застосовані в причепі матеріали та комплектуючі.
«Моделист-конструктор» № 2’2012, А. МАТВІЙЧУК