Для обробітку ґрунту створено чимало механічних пристроїв, що дозволяють значною мірою полегшити цей процес. Тут і мотоплуги, і мікротрактори, і механізовані мотики… Зрозуміло, кожен такий агрегат розраховується для обробки певних ділянок: мототрактор, наприклад, зручний при досить довгих прогонах, для менших ділянок придатний мотоплуг, ну а невеликі грядки краще не орати, а… фрезерувати. Мета нашої сьогоднішньої публікації таки полягає в тому, щоб познайомити вас з конструкцією нескладної мотофрези. Як силовий агрегат для неї можна використовувати будь-який двигун із серії Ш (Ш-52-Ш-58) з робочим об’ємом циліндра 50 см3 .
Ріжучий інструмент (фреза) агрегату зібраний із сталевих смуг перетином 5X40 мм. На кожну з фрез їх потрібно вісім штук. Смуги згинаються у вигляді букви Г і болтами М6 з’єднуються між собою, утворюючи чотири хрестовини. Останні попарно приварюються до двох втулок, що мають внутрішні отвори у вигляді шестигранників.
Основа рами мотофрези – сталевий короб, в якому розташовується один із щаблів уповільнення ланцюгового редуктора. Короб зварений із пластин товщиною 4 мм та двох підшипникових корпусів, розташованих у нижній його частині. У верхній частині короба обробляються два отвори, якими проходить проміжний вал. Останній обертається у двох підшипниках (205), що розташовуються у двох корпусах, кожен з яких зварений зі сталевої пластини товщиною 5 мм і сталевого кільця. Корпуси можуть переміщатися по коробі за рахунок овальних отворів на пластині – це дає можливість натягувати ланцюг, що зв’язує зірочки робочого та проміжного валів. Для фіксації обраного положення передбачені дві різьбові шпильки, приварені до пластиків-підстав, накладка з отворами-прорізами та дві гайки з шайбами.
Саме такий універсал необхідний для вашого присадибного поля! Розпушування ґрунту фрезою дозволяє проводити буквально ювелірну обробку приствольних кіл, невеликих гряд, а за необхідності і досить глибоке оранку ділянок. Півгодини роботи — і мотофрез перетворюється на мотобуксирувальник, здатний перевозити близько сотні кілограмів будь-якого вантажу.
Двигун кріпиться на кронштейні, що приварений спереду до короба. Горизонтальна та вертикальна частини кронштейна є відрізками сталевого профілю «тавр», підкіс — сталева смуга перетином 5X40 мм. На вертикальній частині кронштейна є дві скоби зі смуги завтовшки 5 мм – до них двома болтами з різьбленням М8 кріпиться двигун.
Рукоятки мотофрези вигнуті із двох сталевих труб із зовнішнім діаметром 22 мм. Між ручками розташовується паливний бак ємністю близько 2 л, спаяний з оцинкованого покрівельного заліза.
Рукоятки кріпляться до рами через перехідник — валик із двома фланцями та розрізну трубу-хомут із затискною рукояткою. Труба-хомут закріплюється на стійці, привареній до коробки рами мотофрези.
1 — кронштейн кріплення глушника; 2 — глушник; 3 — двигун; », 10 – рукоятка мотоагрегату, 11 – рукоятка вимикання зчеплення, 12 – паливний бак, 13 – перехідник, 14 – «милиця», 15 – кронштейн, 16 – завзята пластина механізму натягу ланцюга, 17 – вилка зчіпного пристрою, 18 кришки, 19 – корпус підшипника проміжного валу, 20 – короб рами, 22 – робочий вал, 23 – стяжка, 24 – фреза, 25 – проміжний вал, 26 – підшипники 205, 27, 28 – проміжні зірочки, 39 – – Зірочка робочого валу.
У задній частині рами розташовується зчіпний пристрій – сталева смуга з привареною до неї П-подібною скобою. При використанні мотофрези в основному варіанті в зчіпному пристрої шарнірно закріплюється гальмівний милиця за допомогою якого регулюється швидкість просування по ріллі та ступінь обробки ґрунту. При використанні ж агрегату у варіанті мототягача (спільно з транспортним візком) замість милиці закріплюється вушко водила візка. Звісно, у разі замість фрез на робочий вал встановлюються колеса.
Для мотофрези будуть потрібні три зірочки – дві з них (Z-35 і Z-11) розташовуються на проміжному валу і одна (Z-15) на робочому. Всі зірочки виточуються зі сталі, але можливий варіант зварної конструкції: маточина – відрізок підходящої труби та диск – сталева пластина товщиною 7 мм.
При складанні агрегату особливу увагу слід приділити встановленню двигуна: вісь його зірочки повинна збігатися з віссю зірочки на проміжному валу. Для зручності зробіть кронштейни кріплення двигуна ширше за вуха на його картері і при складанні використовуйте прокладки – це допоможе точніше поєднати площини зірочок.
Якщо після запуску двигуна виявиться, що він перегрівається, вам доведеться сконструювати легкий вентилятор. У двигунів серії Ш це досить просто – у кришці картера прорізається отвір, співвісний з маховичком магнето, на останньому закріплюється крильчатка відцентрового вентилятора. Равлик і повітропровід можна вибити з алюмінієвого листа.
Двигун найкраще закапотувати – вам для цього потрібно лист покрівельного заліза або дюралюмінію, зігнутий у вигляді букви П. Фрези (колеса) прикрийте грязьовими щитками.
Органи керування двигуном нічим не відрізняються від штатних. На ручках мотофрези змонтовані ручки «газу», зчеплення, перемикача швидкостей. Запускається двигун кікстартером вручну.
Транспортний візок збирається на трубчастій рамі. На ній закріплюється кузов, зібраний із десятиміліметрової фанери за допомогою дюралюмінієвих або сталевих куточків. Безпосередньо перед кузовом встановлюється сидіння водія – для цього краще скористатися каркасом старого металевого крісла. Колеса транспортного візка повинні бути обладнані барабанними гальмами; рукоятка їх приводу закріплюється на самому візку.
«На невелику присадибну ділянку потужним «Кіровцем» не заїдеш. Не розвернешся трактором із косаркою на маленькому лісовому узліссі. Та й невигідно їх тут використати. Тут би якраз попрацювати трактору-малютці чи іншій малогабаритній техніці».
“Правда”, 1980, 29 грудня.
(За матеріалами угорського журналу «Езермештер»)