Для тих, хто живе поблизу води, моторний човен має не менше значення, ніж для інших мотоцикл чи автомобіль: на моторці їздять на роботу, до сусіднього села в гості або до райцентру по покупки.
«Моделіст-конструктор» не раз публікував описи різних моточовнів, однак, судячи з редакційної пошти, читачі продовжують цікавитися водомоторними конструкціями. Виконуючи побажання наших підписників, розповімо про те, як побудувати один із найпростіших човнів.
«Вітерець» розрахований на експлуатацію з підвісним двигуном потужністю до 25 к.с. Маса човна без двигуна — близько 70 кг, швидкість — до 45 км/год.
Теоретичне креслення корпусу моточовна.
Спершу про конструкцію корпусу. Каркас — шпангоутно-стрингерний, обшивка — фанерна, обклеєна склотканиною на епоксидному клеї.
Для будівництва знадобляться сухі соснові бруски, рейки, фанера (розміри заготовок зазначені в таблиці).
Конструкція корпусу моточовна:
1 — кіль (бук, брусок 60×60); 2 — форштевень (бук, дошка s60); 3 — задня косинка (сосна, дошка 250×20, 3 шт.); 4 — розкоси (сталь, смуга 30×5); 5 — транець (фанера, s30); 6 — шпангоути (фанера, s20, 10 шт.); 7 — стрингери днищеві та бортові (сосна, рейка 30×20, 12 шт.); 8 — стрингери скулові (сосна, рейка 40×40, 2 шт.); 9 — обшивка борту (фанера s4); 10 — стрингери палубні (сосна, рейка 30×20, 5 шт.); 11 — кілева балка (сосна, брусок 100×60); 12 — косинка (сосна, дошка 150×20, 2 шт.); 13 — кутові стрингери (сосна, рейка 40×40, 2 шт.); 14 — передня косинка (сосна, дошка 150×20, 2 шт.); 15 — накладка (бук, рейка 25×20, 2 шт.); 16 — обшивка палуби (фанера s4); 17 — обшивка днища (фанера s4); 18 — бризковідбивач (бук, дошка 70×20, 2 шт.); 19 — окантовка кокпіта (бук, рейка 40×40, 2 шт.); 20 — плавник (дюралюміній, лист s5); 21 — кнехт (бук, брусок 50×25, 3 шт.).
Робота зі створення корпусу починається з креслення плаза або однієї проекції «корпус», або разом із проекціями «бік» і «півширина». Для цього цілком підійде аркуш оргаліту (фанери). Розмітка плазових ординат повинна бути максимально точною, щоб згодом не довелося виправляти помилки стамескою чи рубанком.
Другий етап — виготовлення шпангоутів. Для цього потрібна фанера товщиною близько 20 мм. Якщо такої немає, можна вирізати подвійний комплект заготовок із фанери товщиною 8–12 мм і склеїти їх. Для транцевої дошки потрібні три такі заготовки.
Конфігурація шпангоутів і транцевої дошки.
Під час розмітки заготовок шпангоутів майте на увазі, що на теоретичному кресленні — зокрема і на проекції «корпус» — зображено зовнішній контур обшивки, тож фактичний контур шпангоута повинен бути зменшений на товщину обшивки.
Третій етап — виготовлення стапеля. Для нього знадобляться три козелки та кілева балка, розміри якої — на рисунку. Слід пам’ятати, що нижня частина балки повинна бути строго горизонтальною. Під шпангоути в балці прорізають пази, ширина яких відповідає товщині шпангоутів.
Монтаж стапеля:
1 — кілева балка; 2 — козелки; 3 — розкоси.
Четвертий етап — встановлення шпангоутів на кіль. Площина кожного шпангоута повинна бути строго перпендикулярною до кіля, а їхнє розташування щодо нижньої (горизонтальної) частини балки — відповідати теоретичному кресленню (проекція «корпус»). Потім на шпангоутах розмічають і вибирають пази під форштевень і кіль, після чого ці елементи каркасу кріплять до шпангоутів за допомогою епоксидного клею і шурупів.
П’ятий етап — встановлення стрингерів. Пази розмічають згідно з кресленням каркасу моточовна. Кріплять стрингери до шпангоутів шурупами й епоксидним клеєм. Найкраще використовувати нержавіючі шурупи, наприклад, оцинковані або хромовані. Після затвердіння клею шпангоути й стрингери слід вистругати за шаблоном, використовуючи як контрольну лінійку гнучку рейку.
Збірка каркасу на стапелі:
1 — козелки; 2 — шпангоути; 3 — кілева балка; 4 — кіль; 5 — форштевень.
Шостий етап — обшивка фанерою каркасу (схема операції показана на рисунку). Для цього знадобляться листи фанери товщиною 4 мм. При виготовленні елементів обшивки рекомендується користуватися викрійками з щільного паперу. Обшивку до стрингерів кріплять епоксидним клеєм і оцинкованими цвяхами. Починати найкраще з днища, потім перейти до бортів і в останню чергу — до палуби. Корпус човна обробляють шкіркою, вирівнюють епоксидною шпаклівкою і обклеюють шаром склотканини. Рекомендується щільно притирати до окремих поверхонь корпусу тонку поліетиленову плівку — це прискорює полімеризацію смоли, зменшує шкідливі випари та надає поверхні високої якості.
Збірка носової частини каркаса:
1 — форштевень; 2 — кіль; 3 — стрингер скуловий; 4 — шпангоути; 5 — козелок; 6 — монтажний розкіс.
Внутрішні поверхні корпусу ретельно зачищають і два-три рази покривають гарячою оліфою з проміжною сушкою кожного шару. Завершальна обробка — покриття масляним лаком.
Управління моточовном — тросове, з приводом від кермового колеса, яке разом із кермовим валом і барабаном закріплене на похилій стійці в передній частині кокпіта. Тросова проводка включає два самоорієнтовні ролики, гвинтовий талреп і трубчасту траверсу.
Обшивка каркасу:
1 — козелок; 2 — шпангоут; 3 — стрингери палубні; 4 — транець; 5 — обшивка; 6 — стрингер скуловий.
Сидіння водія та пасажирів — це легкі каркаси, обшиті рейками перерізом 50×25 мм, вкриті кількома шарами гарячої оліфи й масляним або паркетним лаком. Конструкція сидінь дозволяє зберігати їх у кокпіті та легко встановлювати перед виходом у плавання.
Конструкція рульового управління:
1 — рульове колесо; 2 — рульовий вал; 3 — барабан; 4 — ролик; 5 — трос; 6 — гвинтовий талреп; 7 — траверса; 8 — похила стійка; 9 — кілева балка.
У завершальну чергу на палубі встановлюють бризковідбивач, вітрове скло та три-чотири кнехти, а вздовж бортів — привальні бруси (рейки з бука або дуба).
Ось, власне, і всі рекомендації для виготовлення цього простого моточовна. Сподіваємось, читачі належно оцінять його мореходні та експлуатаційні якості.
За матеріалами журналу «Tehnium» (Румунія)