Зібравши кілька бензинових саморобок, я вирішив рухатися в ногу з часом і звернув увагу на електротранспорт. Жодні пристрої стоячого типу, простіше кажучи, самокати, нині дуже популярні, не підійдуть — мені потрібна зручність при їзді і хороший запас ходу, не менше 100 км. Значить, знову винаходитиму велосипед!
Великий пробіг може забезпечити акумуляторна батарея великої ємності, а це вага. Тому знадобляться міцні колеса – велосипедні надто слабкі. Електродвигун потужністю 500 Вт запіцював на мотоциклетний диск. Шина, зрозуміло, також від мотоцикла. Батарея зібрана з 16 осередків по 3,7, з’єднаних послідовно. Сумарна напруга вийшла 58, а загальна ємність акумулятора становить 37 А * год.
Габаритна та важка батарея вимагає міцної рами. Вона просторова, зварена із тонкостінних сталевих труб. Акумулятор являє собою великий паралелепіпед, він і задає розміри та дизайн машини. М’яке сидіння зручне під час далеких поїздок, тому взяв його від мопеда. Одного разу якось проїхав 110 км — і ніякої втоми! Сидіння розташоване максимально низько і не регулюється по висоті, щоб просто сів і поїхав, а якщо щось ноги можна відразу поставити на землю. Для кручення педалей така посадка не пристосована, але на педалях їзда не передбачається. Вони потрібні лише для того, щоб машина залишалася справді велосипедом, а не ставала електромопедом. Звичайно, іноді покрутити педалі можна — у критичній ситуації, якщо розрядиться акумулятор, наприклад, але це буде важко та некомфортно. Я іноді починаю їх трошки покручувати на тротуарі, щоб оточуючі розуміли, що перед ними і справді велосипедист, або при проїзді постів ДПС — з тією ж метою.
Відсутність амортизаторів – це теж, щоб транспортне забезпечення було схожим на велосипед! Мені це важливіше за плавність ходу, та й ганяти по нерівностях — завдання не ставилося. Виделка велосипедного типу, вигнута знизу вперед.
Моя техніка часто використовується в темну пору доби, тому на ній є, звичайно, освітлення. Але немає катафотів, щоб таки залишитися непомітним, якщо треба. Взагалі, вийшла, на мою думку, чудова заміна бензинового мопеда!
Як у мене часто буває, сконструювавши один екземпляр, відразу приступаю до створення другого, ідеологічно схожого, але вдосконаленого. Так було й цього разу — вирішив зробити другий електровелосипед повнопривідним, із моторами на передньому та задньому колесах. Справа не в тому, що я готувався їздити бездоріжжям, зазвичай переміщаюся виключно по асфальту і укатаним доріжкам, просто з двома моторами машина надійніша. Та і її ресурс вищий, адже кожен двигун працює напівсили. Вони тієї ж потужності, що й у першому випадку — по 500 Вт. Акумуляторна батарея видає ті ж 58 В, але ємність складає вже 55 А ч. Завдяки повному приводу велосипед вийшов дуже жвавим, на ньому набагато зручніше, ніж на маленькому, проїжджати перехрестя. Він важчий, звичайно, має потужнішу раму, на ньому встановлена мотовилка з верхньою траверсою, з винесеним уперед підсилювачем.
Також я вигадав і реалізував цікаву, на мій погляд, систему керування двома моторами. Від мотоциклетної ручки газу трос йде до здвоєного курка, що управляє двома контролерами моторів. При необхідності один з них можна відключити, але я цього жодного разу не робив.
Звичайно, тут теж є педалі, і довелося ставити довгий ланцюг із натяжним роликом для нижньої гілки, щоб дотягнутися до заднього колеса. Верхня гілка ланцюга ковзає по напрямній, трохи змінюючи напрямок у вертикальній площині. Все це досить складно і поки не бездоганно технічно, але тут педалі, як і в попередньому випадку, і не передбачається багато крутити. Вони потрібні для підкреслення велосипедної естетики, і хоча педальний привід працездатний, він практично не потрібний.
Оскільки моторів два, то контрольних дисплеїв тут теж два, вони абсолютно ідентичні. На них відображається швидкість, споживана потужність, пробіг, час роботи та напруга акумулятора. У процесі експлуатації для заряджання батареї немає необхідності знімати її, досить просто підключитися до роз’єму зарядки. Але витягти її з ніші на рамі і заряджати окремо теж, звісно, можливо.
Михайло ЛАНДИШЕВ, фото Андрія ФАРОБІНА