Мотоблок побудований членами гуртка «Юний технік» СПТУ № 25 з міста Кельменці Чернівецької області. З його допомогою обробляють картопляні ділянки, косять траву, перевозять вантажі.
Компонування мотоблока традиційне: рама, двигун і двоколісна ходова частина. За потреби до нього приєднуються: спереду косарка з приводом від вала відбору потужності; ззаду — однокорпусний плуг з опорним колесом; три стрілчасті лапи культиватора або борона (через навісний пристрій); вантажна візок (через шарнірний вузол).
Як і в багатьох подібних машинах, в конструкції мотоблока і візка використані вузли та агрегати від моторолерів «В’ятка» і «Електрон». Це двигун ВП-150М, колеса, рама, кермо, прилади електрообладнання, сидіння. Колеса взяті від списаного культиватора, конічний редуктор приводу вала транспортера, різального апарата і мотовила — від жниварки ЖВН-6, обгінні муфти — від зернової сівалки СЗУГ-3, 6, паливний бак — від пускового двигуна трактора ЮМЗ-6.
1 — рама мотоблока, 2 — двигун ВП-150М, 3 — шарнірний вузол приєднання візка, 4 — рама моторолера, 5 — укорочений кожух двигуна, 6 — вантажний кузов, 7 — колесо моторолера, 8 — підрамник візка, 9 — колесо від культиватора.
Трансмісія мотоблока — механічна, шестеренно-ланцюгова. Вона складається з двох зірочок з 10 і 44 зубами, ланцюга з кроком 19,05 мм і пари конічних шестерень з передаточним відношенням 1,4 на вал відбору потужності, виведений уперед.
Від диференціала в трансмісії відмовилися, оскільки це вимагало б введення механізму блокування коліс, що, по-перше, ускладнює конструкцію, по-друге, утруднює маневрування на малих ділянках.
1 — колеса, 2 — ведуча зірочка (z=10), 3 — двигун, 4 — вал відбору потужності, 5 — обгінні муфти, 6 — ходовий вал, 7 — редуктор, 8 — ведома зірочка (z=44).
Тому були застосовані дві обгінні муфти, які допускають пробуксовування ведучих коліс.
Силовий вузол мотоблока — рама (рис. 3). Її основу становить поперечина — куточок 75X40 мм, в якому просвердлені чотири отвори: два Ø 14,2 і два Ø 12,2 мм. В останні з внутрішнього боку рами вварено два болти М12. Вони служать для приєднання навісного пристрою сільгоспзнарядь і шарнірного вузла вантажної візка.
1 — несучa балка, 2 — отвори для кріплення підмоторної рами, 3 — отвори для кріплення редуктора, 4 — несучa пластина, 5 — поперечина, 6 — болти стикування з навісним пристроєм і візком, 7 — кронштейн стояночної сошки, 8 — опора кронштейна.
Зліва до поперечини приварена несучa балка — куточок 67X67 мм з вирізом розміром 166X39 мм у вертикальній полиці під корпус редуктора. Спереду балка закінчується опорою кронштейна стояночної сошки.
Справа до поперечини приварена несучa пластина розміром 200Х38Х8 мм, призначена, як і балка, для кріплення редуктора.
Підмоторна рама (рис. 5) — плита розміром 280X40X8 мм, до середини якої приварений хомут кріплення двигуна з труби 76X5 мм. Тут же зроблені подовжені отвори для натягу ланцюга приводу переміщенням всієї підмоторної рами відносно рами мотоблока.
1 — передній кронштейн кріплення двигуна, 2 — стержень, 3 — хомут, 4 — плита, 5 — отвори для кріплення підмоторної рами і натягу ланцюга приводу, 6 — виріз для кріплення оболонки троса зчеплення.
Спереду до плити приварений вертикальний стержень — пруток Ø 20 мм, а до нього — передній кронштейн кріплення двигуна — куточок 20X20 мм з поздовжнім отвором у горизонтальній полиці, який служить для регулювання положення двигуна на рамі і усунення перекосу ланцюга. У вертикальній полиці куточка зроблений виріз 20X6 мм для встановлення упора оболонки троса зчеплення.
Обертальний момент від вихідного вала передається ланцюгу ведучою зірочкою. Вона виготовлена з маточини — старої зірочки від моторолера «В’ятка», зуби якої сточені до Ø 34 мм, — і десятизубої зірочки з центральним отвором Ø 30 мм. Між собою вони зварені, як показано на рисунку 4.
У зібраному вигляді мотоблок невеликий. Щоб ще зменшити його габарити, штатний глушник двигуна моторолера був замінений на саморобний, більш компактний (рис. 13) і за якістю роботи нічим не поступається заводському. Для його виготовлення використали частину глушника «В’ятки» — трубу з пояском. Вона вставлена в стакан Ø 75 і висотою 65 мм і з’єднана з кільцем за допомогою зварювання. У стакані просвердлено отвір для виходу відпрацьованих газів. Глушник встановлений прямо на вихлопний отвір циліндра двигуна.
Запускається двигун, як і на моторолері, кікстартером. Паливо до карбюратора надходить самопливом. Перемикання передач здійснюється важелем, привареним до сектора коробки передач.
Однак основні органи управління мотоблоком — важелі газу і зчеплення — виведені на ручки управління навісного пристрою і керма вантажної візка.
1 — ходовий вал, 2 — ведома частина обгінної муфти, 3 — диск колеса, 4 — ведучі частини муфт, 5 — ведома зірочка (z=44), 6 — вал відбору потужності, 7 — редуктор.
Міст мотоблока зображений на рисунку 6. Для встановлення обгінних муфт вал редуктора довелося подовжити на 170 мм (зліва на 100 мм і справа на 70 мм). Для цього в його торцях просвердлені центральні отвори Ø 8 і глибиною 30 мм і нарізана різьба М10. Туди ввинчені стержні довжиною 130 і 100 мм, приварено їх до валу, проточено до Ø 25 мм і нарізано на кінцях різьбу М20 довжиною 40 мм. Просвердлено отвори Ø 3,2 мм під шплінти.
На лівий кінець валу встановлено на спільній шпонці ведому зірочку з 44 зубами і ведучу частину лівої обгінної муфти (для цього посадочне місце її проточено до Ø 35,5 мм і профрезеровано шпонковий паз). Такий самий паз зроблено і справа на валу.
Ведомі ж частини муфт не переробляли, тільки просвердлили в них по три отвори для кріплення дисків коліс від культиватора.
Звичайно, за бажання можна було б виготовити новий ходовий вал, він показаний на рисунку 7.
Обгінна муфта (рис. 8) працює наступним чином. При обертанні валу ведуча частина своїми комірками впирається в ролик ведомої і змушує її обертатися. При повороті мотоблока колесо, що рухається по колу більшого радіуса, обертається швидше валу, а ведуча частина муфти, відповідно, швидше ведомої. Тому ролики, стискаючи пружини, проскакують по комірчастій поверхні (чутні негучні клацання). При зниженні швидкості обертання колеса ролики знову входять у зачеплення з комірками.
1 — ведома частина, 2 — отвір для кріплення до диска колеса, 3 — направляючий шток, 4 — пружина, 5 — вісь ролика, 6 — упор, 7 — шплінт, 8 — вісь планок, 9 — планка, 10 — ролик, 11 — масленка, 12 — капронова втулка, 13 — ведуча частина.
У внутрішній порожнині ведомої частини кожної обгінної муфти запресована капронова втулка. Сполучення «ходовий вал—втулка» змащується солидолом через масленку.
Для навісного пристрою (рис. 9) використані вузли культиватора. Подвоєні тяги укорочені і приварені до стиковочного швелера. У ньому ж зроблені поздовжні отвори для кріплення до мотоблока.
1 — стиковочний швелер, 2, 3 — труби ручок, 4 — тяги, 5 — заклепки, 6 — кронштейн — тримач сільгоспзнарядь, 7 — стопорний гвинт, 8 — отвір стикування з рамою мотоблока, 9, 10 — перемички.
Тяги закінчуються кронштейном—тримачем сільгоспзнарядь з отвором для їх стійок і стопорним гвинтом.
Зверху до швелера приварені труби ручок управління. Кінці їх приплюснуті, і в них просвердлені отвори для встановлення керма з важелями газу і зчеплення.
1 — куточковий каркас, 2 — обшивка борта, 3, 6 — петлі кріплення до рами візка, 4 — підтримуючий куточок, 5 — дно.
Шарнірний вузол (рис. 12) зроблений з кермового вала моторолера. Вал укорочено до 460 мм, і знизу до нього приварена вилка шарніра автомобільної карданної передачі. Відповідна вилка знята, і на кінці хрестовини надіті і приварені до них пластини довжиною 135 мм. Нижні кінці пластин скошені і приварені до швелера. В останньому також зроблені поздовжні отвори для кріплення візка до рами мотоблока. Змащується шарнірний вузол через масленку.
1 — рама моторолера, 2 — шпилька сидіння, 3 — підрамник, 4, 7 — втулки навіски кузова, 5 — додаткові куточки 35X35 мм, 6 — труба підрамника, 8 — регулювальна пластина, 9 — видалена частина корпусу моторолера, 10 — вилка колеса, 11 — упор корпусу гальмівного барабана, 12 — важіль-фіксатор, 13 — вушко, 14 — пружина, 15 — направляюча втулка.
В основі рами візка (рис. 11) — рама моторолера «В’ятка» або «Електрон». Знизу до неї приварені два куточки 35X35 мм довжиною по 870 мм. Задні вільні кінці їх з’єднані третім куточком довжиною 500 мм. Тут же дві вилки від передньої підвіски «В’ятки» (у праву вварено упор корпусу гальмівного барабана колеса), з’єднані між собою горизонтальною напівдюймовою трубою. До неї і до основної рами моторолера приварений ще П-подібний підрамник з куточків 35X35 мм. Для встановлення кузова до горизонтальної труби приєднані дві втулки навіски.
1 — швелер, 2 — отвори для кріплення до рами мотоблока, 3 — пластина, 4 — хрестовина, 5 — масленка, 6 — вилка, 7 — місце укорочення кермового вала, 8 — шарикопідшипники.
На поперечному куточку підрамника встановлений простий запірний механізм кузова: важіль-фіксатор, вушко, пружина і направляюча втулка. На відстані 190 мм від рукоятки важеля-фіксатора просвердлено отвір Ø 2,5 мм і вставлено шплінт, в який впирається пружина. У робочому положенні фіксатор своїм вістрям входить у передню петлю кріплення кузова і утримує його.
1 — труба з пояском, 2 — кільце, 3 — стакан, 4 — відбивач, 5 — вихлопний отвір, 6 — кронштейн відбивача, 7 — додаткові петлі кріплення.
Каркас кузова візка (рис. 10) зроблений з куточків 20X20 мм і обшитий листовою сталлю товщиною 1,5 мм. Спереду до нього приварена петля фіксації кузова в транспортному положенні, а з боків — петлі з’єднання з втулками навіски, куди вставляються пальці — сталеві стержні Ø 17 мм.
На закінчення залишається сказати, що керувати мотоблоком просто. Члени нашого гуртка, наприклад, опановують його за одне заняття. Зручний мотоблок і при перевезенні вантажів. Водій розміщується на укороченому і розгорнутому на 180° сидінні (з інструментальним ящиком під ним) і керує мотоблоком, тримаючись за штатні ручки, залишені на кермі.
ТЕХНІЧНІ ДАНІ МОТОБЛОКА
Довжина, мм … 900
Ширина, мм … 670
Висота, мм … 900
Вага, кгс … 65
Максимальна швидкість, км/год … 18
Колія, мм … 550
Колія причіпної візка, мм … 750
База мотоблока з візком, мм … 1580
Мінімальний радіус повороту мотоблока з візком, мм … 200
В. МИКИТЮК, керівник гуртка