Подрібнювач коренеплодів, настільки необхідний для забезпечення домашньої худоби вітамінним кормом («різанкою»), я змайстрував на базі списаного АТД2 — апарата туковисівного дискового, який вдалося знайти серед колгоспного металобрухту. Причому якнайкраще підійшли тут і металевий бункер циліндричної форми з кришкою і нижнім пояском, і сам робочий орган висіву (простіше кажучи, тарілка).
Поясок я від’єднав від базової конструкції. У ньому довелося вирізати шкалу з важелем і скребком (шкала була приварена); на одне технологічне вікно знадобилося встановити заглушку, тоді як інше, що має розміри 100×30 мм, залишити без змін.
Тепер про тарілку (дно бункера). Я з неї зняв ворошитель і шестерню. У сталевому диску зробив прямокутний виріз для випускного патрубка і довів центральний отвір до розміру, на 2 мм перевищуючого діаметр вихідного вала електродвигуна.
Як показала практика, двигун краще використовувати трифазний (1,1 кВт, 1450 об/хв) з фланцевою стиковкою — його легше кріпити до тарілки. Але цілком прийнятний однофазний побутовий електромотор потужністю не менше 0,9 кВт, здатний розвинути ті ж обороти.
При стиковці вибраного двигуна з тарілкою не можна, природно, допускати, щоб елементи кріплення виступали в порожнину бункера. Краще використовувати тут болти з потайною головкою під шліцеву відвертку. Але цілком виправданою може бути і зварка.
1 — рама-основа (куточок 35×35); 2 — стійка (куточок 35×35, 4 шт.); 3 — електродвигун (елементи кріплення не показані); 4 — тарілка; 5 — бункер з кришкою; 6 — маточина; 7 — ніж-секатор; 8 — поясок; 9 — патрубок випускний; 10 — щіткотримач (2 шт.); 11 — болт М8 з гайкою і шайбою (6 комплектів); 12 — щітка гумова (2 шт.).
Я, наприклад, «прихопив» електрозварюванням фланець електродвигуна через різьбові отвори до тарілки, після чого останню приварював до пояска. Потім у виріз на бункері встановив і під кутом 30° до вертикалі вварив випускний патрубок, який під час роботи подрібнювача направляє вітамінну «січку» в приймальне відро. З чотирьох сторін до пояска бункера приварив стійки, що спираються на квадратну раму-основу зі сталевого куточка 35×35 мм.
Як заготовку для такого відповідального вузла як ніж-секатор використав диск сошника від зернової сівалки (без маточини), попередньо зменшивши його зовнішній діаметр до 280 мм, щоб після встановлення в бункер між ножем і пояском залишався 10-мм робочий зазор. Діаметр ножа я зменшив за допомогою відрізного абразивного круга з подальшою обробкою кромок. Тим самим інструментом виконав і два вузькі радіальні пази для відгину пари лез, що утворюються.
Лезо ножа-секатора загострив з боку кришки бункера. Кут заточки становить 20—30°. А щоб «гвинтова» форма у ножа не змінювалася під напором подрібнюваної маси і леза не розгиналися, згодом посилив їх, приваривши по краю диска дві сталеві косинки (на рисунку не показані).
Готову «різанку», або січку згрібають до вихідного патрубка дві щітки на полотні обертового дискового ножа. Обидві зроблені з прорезиненого ременя. Для їх кріплення служать відрізки сталевого куточка 20×20 мм, приварені до диска знизу, а також болти М8 з гайками і шайбами. Сам же ніж-секатор закріплений на валу двигуна за допомогою саморобної маточини і шпонки.
Маточина виготовлена на токарному верстаті. Висота її така, щоб ніж опинився нижче рівня стику пояска з бункером. Шпонкова канавка в маточині профрезерована. За відсутності фрезерного верстата її можна виточити надфілем вручну.
Ф. СУЛЕЙМАНОВ, раціоналізатор