Їхні шляхи розійшлися ще на зорі автомобілебудування, і з того часу лінії розвитку йдуть не перетинаючи досі… Йдеться про мотоцикл і автомобіль.
Перші завжди приваблювали споживача і своїми швидкісними якостями, і маневреністю, і простотою, і, що важливо, щодо низькою роздрібною ціною. Єдина якість завжди викликала справедливе нарікання: мотоцикл, на жаль, не забезпечує навіть елементарних комфортних умов. У тому числі й незручність посадки — верхи, у позі, що призводить у тривалих поїздках до затікання м’язів. Та й «застрибувати» у сідло мотоцикла не надто зручно — однаково це стосується і водія, і пасажира.
Неабияким недоліком мотоцикла є його повна незахищеність від погодних умов, що робить цей транспортний засіб практично літнім. Мало того: навіть за хорошої теплої погоди мотоциклісту доводиться екіпіруватися відповідним чином, щоб захистити себе від вітру та пилу. Ну і, крім усього іншого, незахищеність водія та пасажирів далеко не сприяють травмобезпеці.
Рішення напрошується, як мені здається, очевидне: забезпечити мотоцикл із бічним причепом закритим обтічником, а мотоциклетне сідло-подушку замінити двома розташованими поруч автомобільними кріслами. Ось такий мотоцикл, як мені здається, був би позбавлений викладених вище недоліків засобу повсякденного користування.
Пропоную вашій увазі “Векшу” – один з варіантів такого мотоцикла з незвичайним розташуванням двигуна: збоку ведучого заднього колеса, з внутрішнього боку.
1 – крісло водія, 2 – переднє колесо з вилкою (від моторолера “Тулиця”), 3 – заднє (провідне) колесо, 4 – пасажирське крісло, 5 – двигун типу Т-200 (від моторолера “Тулиця”), 6 – шестерня і зубчасте колесо трансмісії, 7 – “ламаний” кермовий вал з шарнірами Гука, 8 – паливний бак, 9 – бічне колесо, 10-трубчаста рама.
Таке компонування двигуна та розташованого над ним бензобака дозволяє звільнити місце між переднім та заднім колесами для крісел водія та пасажира. Пасажирське крісло – легкознімне; це дозволяє за потреби мати досить великий вантажний майданчик для перевезення різних важких речей, у тому числі й довгих предметів — до 2,1 м. Придатний цей майданчик і для обладнання спального місця на одну особу.
Обтічник машини, яку я назвав мотомобілем несиметричної форми (відповідає також несиметричній компоновці ходової частини), дводверний. Всі ці особливості компонування і закладені в мотомобіль — транспортний засіб, ходова частина якого відповідає компонуванням мотоцикла з коляскою, а рівень комфорту для водія та пасажира — звичайному легковому автомобілю.
На малюнках та фотографії відображена послідовність виготовлення «Векші». Її рама — плоска, зварена із сталевих труб Ø 32 мм із товщиною стінки 2 мм. Двигун навішується на раму за допомогою кронштейнів, подібних до кронштейнів моторолера «Тулиця» (від якого, власне, і запозичений мотор Т-200М робочим об’ємом 200 см 3 і потужністю 14 к. с.).
1 – двигун типу Т-200, 2 – зубчасте колесо трансмісії, 3 – рама мотомобіля, 4 – ступиця колеса (від моторолера), 5 – вісь заднього колеса, 6 – вісь гойдання поздовжнього важеля підвіски, 7 – шестерня трансмісії приводу шестерні, 9 – гнучка муфта сполучна, 10 – поздовжній важіль підвіски, 11 – амортизатор задньої підвіски (від мотоцикла), 12 – кронштейн, 13 – шарнір осі гойдання важеля підвіски, 14 – опора шарніра.
Крутний момент з вихідного валу коробки зміни передач передається на заднє колесо не ланцюгом, як у більшості легких і середніх мотоциклів (а також моторолерів), а через пружну муфту на пару циліндричних шестерень: причому менша встановлена на осі гойдання поздовжнього важеля підвіски, а на осі заднього колеса. При цьому велика шестерня обкатує меншу відповідно до коливань важеля підвіски на нерівностях дороги. Пружним елементом підвіски заднього колеса служить мотоциклетний задній амортизатор, шарнірно закріплений в привареному до рами кронштейні.
Підвіска бокового колеса виконана також на подовжньо хитному важелі – аналогічно задньому колесу.
Для переднього «моста» використано штатну вилку моторолера «Тулиця» в комплекті з амортизаторами, колесом і кермовою колонкою.
Кермо “Векші” – мотоциклетного типу, з рукоятками спеціально підібраної форми. З поворотною вилкою він з’єднаний за допомогою проміжного валу на двох шарнірах Гука. Така схема дозволяє вибирати оптимальний нахил кермової колонії відповідно до посадки водія.
Обтічник мотомобіля – змішаної конструкції: він має дюралюмінієвий каркас з вигнутих за шаблонами кутових профілів і комбіновану оболонку – також дюралюмінієву, з листа товщиною 1 мм, частиною – склопластикову.
Отже, спочатку на рамі мотомобіля монтується дюралюмінієвий днище, а потім на ньому збирається з кутового профілю каркас обтічника; місця стикування профілів при цьому посилюються хустками з дюралюмінієвого листа. У середній частині машини закріплюється дуга безпеки — вона також алюмінієва, з профілю типу «тавр»; її форма відповідає поперечному перерізу кузова.
1 – основа машини – рама з колесами, двигуном та паливним баком; 2 – рама машини зі змонтованим на ній каркасом і поликом; 3 – каркас машини обшитий склопластиком і дюралюмінієвими листами; 4 – повністю зібраний мотомобіль.
Як уже згадувалося, обшивка каркасу комбінована. Спочатку каркас обшивається міліметровим листовим дюралюмінієм, а потім обклеюється шаром склотканини на епоксидному сполучному. Дах і днище мотомобіля – тільки зі склопластику; з цього матеріалу виклеєний і обтічник переднього колеса і корпус фари. Після затвердіння смоли корпус викурюється і при необхідності підшпаклівується з подальшим шліфуванням поверхні. Капот над переднім колесом виклеюється окремо, по гіпсовому йолопу.
Двері мотомобіля також збираються з дюралюмінієвих профілів з обшивкою з листового дюралюмінію з подальшим обклеюванням його склотканиною на епоксидній смолі. Зсередини салон обклеюється листовим поролоном, а потім штучною шкірою.
Електроустаткування, прилади та елементи керування мотомобіля відповідають штатному обладнанню моторолера «Тулиця». Максимальна швидкість при русі з пасажиром досягає 80 км/год. Витрата палива на 100 кілометрів шляху за швидкості 70 км/год становить 3,9 л. Суха маса машини становить лише 193 кг – тобто майже стільки ж, скільки і у мотоцикла з коляскою типу Іж. Близькі до мотоциклетних та габаритні розміри «Векші» – 2110X1420X1325 мм.
Як показали випробування, “Векша” чудово “тримає” дорогу, легка в управлінні, стійка на поворотах.
Е. РУДИК, інженер, м. Київ