За лаштунками вішалки, якщо зробити її рухомою, може сховатися наявна у вашому передпокої вбудована шафа або навіть невелика комора.
Таке «двошарове» рішення домашнього гардеробу у поєднанні зі стандартними нішами приміщення дозволяє не тільки найбільш економно та вигідно використовувати площу невеликої передньої, але й покращити загальну естетику інтер’єру.
Про варіанти конструктивного виконання рухомий вішалки говориться в сьогоднішній збірці КДМ.
Раніше передпокій ще називали передня: справді, вона свого роду візитна картка, що дає перше враження про господаря, його спосіб життя.
У сучасній оселі передпокій, як правило, невеликих розмірів – це приміщення площею від 6 до 11 м 2 . Враховуючи це, а також і обмежені площини стін, які вільні від дверних прорізів, пропонується застосувати «двошарові» — шафи-вішалки, що переміщаються, в яких за одним об’ємом ховається друга.
Наприклад, якщо в отворі однієї зі стін передпокою розміщена комора, її двері замінюють щитом або відкритою шафкою для верхнього одягу. Така вішалка, запропонована читачем Є. Целіщевим з Кіровограда, з гачками та полицею для головних уборів легко переміщується убік, звільняючи доступ до комори. При цьому, щоправда, може тимчасово перекриватися вхід у коридор чи кімнату, зате вигадується багато місця.
Зсувна вішалка збирається із з’єднаних у прямокутну коробку деревностружкових плит або дощок. Щоб конструкція вийшла досить жорсткою, необхідні металеві куточки, якими боковини, що утворюють, з’єднуються з горизонтальними панелями. Задня стінка – лист фанери або деревно-волокнистого картону – служить додатковим конструктивним елементом, що підсилює жорсткість.
За рахунок чого забезпечується сама можливість зсуву вішалки? Тут допустимі варіанти конструкції.
А – передпокій, Б – вішалка-шафа, В – комора (вбудована шафа).
Наприклад, до верхньої дошки коробки кріпляться два або три коліщатка-ролики. Вони рухаються у напрямній — сталевому коробчастому профілі, який, у свою чергу, пригвинчений до нижньої панелі антресолі. Не виключається й інше рішення установки напрямної: профіль розташовується між стінами. Для цього на його кінцях вводяться гвинти з широкими капелюшками – при встановленні кронштейна вони впираються у стіни. Щоб не перевантажувати таку підвіску, знизу також гвинтують два-три ролики, що спираються на металевий полоз, зафіксований на поверхні підлоги. Передня щока роликів має невелику реборду – кромку, що виступає (на товщину полоза).
Усередині вішалка обладнується необхідною фурнітурою, внизу монтуються ящики для зберігання домашнього та вуличного взуття. Для м’якого домашнього взуття – зручні кишенькові кишеньки, що привішуються до однієї зі стінок.
1 – антресоль, 2 – напрямний профіль на днище антресолі, 3 – верхня панель шафи з роликами, 4 – задня стінка, 5 – нижня панель, 6 – кронштейн ролика, 7 – металева смуга, 8 – підлога.
Короб вішалки можна забезпечити легкою передньою панеллю – дверцятами. Після збирання всі поверхні ретельно обробляються наждачним папером, шпаклюються і знову зачищаються. Залишилося проморити їх та покрити меблевим лаком.
Є ще один спосіб кріплення вішалки: на декількох дверних петлях, якими конструкція навішується безпосередньо на стіну. Залежно від особливостей стіни петлі пригвинчують до дерев’яної дошки або металевого профілю (куточка), який, у свою чергу, за допомогою спеціальних дюбелів прикріплений до стіни. Враховуючи, що у верхній частині така дошка відчуває зусилля, що «відриває», необхідно кріпити її 4-6 дюбелями.
1 – планка кріплення до стіни, 2 – дверна петля, 3 – бічна панель шафи з петлями.
Підвішена на петлях вішалка легко відчиняється, немов додаткові двері, забезпечуючи вільний доступ у вбудовану шафу або комору. Знаючи ширину отвору комори та глибину короба вішалки, можемо розрахувати необхідний простір, що залишається після відкриття шафи для «проникнення» в комору.
Враховуючи різні планувальні особливості передпокоїв, можна варіювати подібні рішення, відштовхуючись від запропонованих конструктивних варіантів. У всіх випадках приміщення виграє, отримавши додаткову площу для розміщення інших предметів інтер’єру.
В. СТРАШНОВ, архітектор