Цей мінітрактор Ю.В. Полябін, самодіяльний конструктор, збудував із того, що знайшов у себе в гаражі, у знайомих та на брухті. Проте «Кроха» (так він назвав свій мінітрактор) у великому гаражі майстра посідає привілейоване місце. Попри те, що поруч стоять ще джип «Кузя» і міні-мобіль «Колібрі», механічному конику і технічний догляд — у першу чергу, і ремонт — у найстисліші терміни. А як інакше? «Кроха» — справжній годувальник родини свого творця! Без нього і город під посадку картоплі не обробиш, і врожай не збереш.
Основу конструкції трактора, як водиться, склали агрегати різних автомобілів і сільськогосподарських машин, що відпрацювали свій строк. Конструктору вдалося досить компактно розмістити їх у невеликому об’ємі, завдяки чому машина цілком заслужено отримала до своєї назви приставку «міні».
Компонування «Крохи» класичне: тут автор не мудрував і діяв за принципом чим простіше, тим краще. Такий підхід себе виправдав: мінітрактор простий в обслуговуванні та легкий в керуванні. На фото і на компонувальному рисунку він зображений із капотом. Однак на городі Юрій Вікторович воліє капот знімати: і рядки видно краще, і двигун охолоджується інтенсивніше.
1 — натягувач приводних ременів; 2 — вісь навіски капота; 3 — приводні ремені; 4 — капот; 5 — двигун ЗІД-4,5; 6 — вітровий щиток; 7 — паливний бак; 8 — важіль перемикання передач;
9 — важіль керування коробкою відбору потужності; 10 — важіль стоянкового гальма; 11 — пусковий вал; 12 — опора капота (кутник 20×20, 2 шт.); 13 — рульова колонка; 14 — педаль зчеплення; 15 — педаль «газу»; 16 — підлога; 17 — бризковик переднього крила; 18 — заднє крило; 19, 23 — перемички (кутник 20×20); 20 — телескопічна підпружинена стійка сидіння; 21 — важіль керування золотниковим пристроєм гідросистеми; 22 — трипозиційний золотниковий пристрій; 24 — шланги гідросистеми; 25 — гідравлічний бак.
Працювати «Кросі» доводиться чимало. Лотошинська земля не з найлегших, та й город у господаря немалий, тільки встигай повертатися: то оранка, то боронування, то культивація. Сусіди ще й просять допомогти — як відмовиш? Словом, навантаження на кожен вал і кожен болт серйозне. Але «Кроха» працює безвідмовно. Таку надійність конструкції можна пояснити, по-перше, продуманим, грамотним добором усіх її вузлів і агрегатів, а по-друге — ретельним, майстерним виготовленням. Недарма ж Ю.В. Полябін володіє більш ніж двадцятьма професіями!
Одна з професій — зварювальника — особливо стала йому в пригоді під час виготовлення рами мінітрактора. Рама являє собою прямокутну конструкцію, зварену переважно зі швелерів і кутників різного перерізу. Знизу до неї кріпляться практично всі агрегати трансмісії, починаючи з корпусу проміжного вала і закінчуючи заднім мостом. Зверху — двигун, органи керування, водійське сидіння, крила і частина агрегатів гідросистеми. Спереду рама має буксирувальний рим-болт, ззаду — фаркоп для причепа й навісного обладнання.
На «Кросі» використано ЗІД-4,5. Це стаціонарний одноциліндровий двоклапанний двигун потужністю 4,5 к.с. при 2600 об/хв, який має внутрішню КПП із двома передачами (понижувальною і підвищувальною) та добре працює на бензині марок А-72 або А-76. Його зорієнтовано вихідним валом уперед за ходом трактора і встановлено на двох кронштейнах за допомогою чотирьох болтів. Тому пусковий вал опинився позаду й у безпосередній близькості до водія, що дає змогу запускати двигун, не встаючи з місця (глушиться ж він просто — поворотом повітряної заслінки карбюратора).
1 — буксирувальний рим-болт; 2 — стійка навіски капота (кутник 40×40, 2 шт.); 3 — балка кріплення проміжного вала трансмісії (швелер 120×52); 4 — опора двигуна (швелер 100×46, 2 шт.); 5, 7 — передня і задня траверси КПП (кутник 50×50); 6 — проставка (швелер 65×36, 4 шт.); 8 — кронштейн кріплення рульового механізму (кутник 100×100); 9 — передня опора підлоги (кутник 32×32); 10 — лонжерони (швелер 65×36); 11 — задні опори підлоги (кутник 32×32); 12 — опора гідробака (кутник 32×32, 2 шт.); 13 — фаркоп; 14 — кронштейни кріплення КПП (кутник 50×50); 15 — підсилення кронштейна (смуга 25×5); 16 — бампер (кутник 32×32); 17 — кронштейн кріплення балки переднього моста (кутник 45×45, 2 шт.); 18 — бокова опора підлоги (кутник 32×32, 2 шт.); 19 — поперечина (швелер 65×36); 20 — підсилювальна накладка (сталь, лист s5); 21 — силова втулка.
Дворучейний шків діаметром 150 мм вихідного вала з’єднаний ременями марки А1060 (від автомобіля ГАЗ-51) зі шківом діаметром 190 мм проміжного вала трансмісії. Таким чином ремінна передача зі співвідношенням 15:19 дає змогу отримати 2000—2100 об/хв — цілком прийнятне число обертів для основної КПП. Натяг ременів регулюється відповідним пристроєм, розташованим на крилі лівого переднього колеса.
Проміжний вал діаметром 32 мм обертається у двох кулькових підшипниках, установлених у циліндричному корпусі, який чотирма болтами притягнуто знизу до балки рами. Конструкція загалом проста, тому особливих пояснень не потребує.
До заднього кінця проміжного вала приварено фланець, відрізаний від колінвала двигуна ГАЗ-51. До фланця чотирма болтами М12×1,25 прикріплені маховик двигуна (без зубчастого вінця) і корзина зчеплення УАЗ-469. Важіль привода зчеплення винесено в простір між корзиною і коробкою передач та розташовано на лівому кронштейні кріплення КПП (для цього кронштейн має підсилення — приварену до нього сталеву пластину, в яку вставлено вісь хитання важеля — болт М10). Тягою з вушками на кінцях важіль з’єднано з педаллю зчеплення, розташованою під лівою ногою водія.
1 — гвинт-комірець M16; 2 — контргайка M16; 3 — корпус (кутник 28x28x3); 4 — повзун (кутник 25x25x3); 5 — фіксатор (болт М12); 6 — болт М12 осі ролика; 7 — вісь ролика; 8 — ролик дворучейний.
КПП — від автомобіля ГАЗ-51, із чотирма передачами вперед і однією назад. Для кріплення коробки передбачено шість отворів у задній траверсі та вертикальних кронштейнах рами. Важіль перемикання передач і рукоятку стоянкового гальма виведено між траверсами догори.
Саморобним карданним валом, звареним із однойменних валів автомобілів УАЗ-469 і ГАЗ-24, коробка передач з’єднана із заднім мостом (від автомобіля «Волга» ГАЗ-24) мінітрактора. (Треба зазначити, що через зміщення ведучої шестерні головної передачі заднього моста поздовжня вісь трансмісії розташована на 20 мм лівіше поздовжньої осі симетрії рами.)
Оскільки колія коліс «Волги» ширша, кожухи півосей моста і самі півосі вкорочено. Використовувалася така технологія переробки. Кожухи розрізали ближче до фланців коліс і доводили до потрібної довжини; місця розрізів центрували на токарному верстаті і там же, на верстаті, спочатку прихоплювали зварюванням у трьох точках, а потім на малих обертах шпинделя проварювали по всьому колу й залишали в затиснутому стані до повного охолодження.
1 — впускний фланець (укорочена водопровідна муфта); 2,4,6 — ланки вихлопної труби (труба 32×3); 3,5 — кутники; 7 — резонатор (карданна труба від ГАЗ-24); 8 — дно (сталь, лист s4, 2 шт.); 9 — випускний патрубок; 10 — фіксатор (пруток Ø5).
Подібним чином перероблено і півосі. Тільки перед трикрапковою прихваткою їх з’єднували шпильками М16, загвинченими в осьові різьбові отвори, просвердлені у відцентрованих торцях. Охолоджувалися вони також на токарному верстаті. Слід додати, що ступиці у півосей — «уазівські», оскільки задні колеса «Крохи» — теж від УАЗ-469 (розміром 8,40—15”).
До нижніх полиць лонжеронів рами задній міст прикріплений своїми опорними подушками за допомогою чотирьох болтів. Серги, приварені до кожухів півосей нижче опорних подушок, були перенесені ближче до осі симетрії мінітрактора, щоб кріпити до них навісний пристрій.
1 — шків проміжного вала (Ø190); 2 — корпус підшипників проміжного вала; 3 — фланець (від колінвала ГАЗ-51); 4, 5 — маховик двигуна (без зубчастого вінця) і корзина зчеплення (від УАЗ-469); 6 — гідравлічний насос НШ-50 з коробкою відбору потужності (шланги впускного і випускного патрубків та важіль увімкнення коробки умовно не показані); 7 — коробка передач (від ГАЗ-51); 8 — барабан стоянкового гальма (гальмівна рукоять і її привод умовно не показані); 9 — передня вилка карданного вала (від УАЗ-469); 10 — задня вилка карданного вала (від ГАЗ-51); 11 — задній міст (від ГАЗ-24).
Така трансмісія забезпечує мінітрактору робочі швидкості в інтервалі від 5 до 20 км/год.
У конструкції переднього моста також застосовані вузли й деталі інших машин. Колеса розміром 5,0—10” взяті, наприклад, від сільськогосподарської машини (механічних грабель). А за основу використано балку заднього (керованого) моста автокара. До неї приварені товстостінна втулка підвіски та дві пластини (для підсилення).
До втулки за допомогою шкворня і товстих латунних шайб приєднано підвісний кронштейн (вилка від карданного вала УАЗ-469), який чотирма болтами прикріплено до проміжної балки переднього моста, про яку йтиметься далі.
Поворотні цапфи взяті від ГАЗ-24. Знизу в них загвинчені злегка видозмінені важелі рульової трапеції від «Москвича-407», а зверху — лише до правої цапфи! — приварено поворотний кронштейн. Він зроблений зі швелера з відігнутою верхньою частиною, позбавленою полиць. До нього зварюванням прикріплено укорочений поворотний важіль від «Москвича-412», з’єднаний тягою із сошкою рульового механізму. Останній, теж від «Москвича-412», встановлено на рамі праворуч за ходом і прикріплено трьома болтами до спеціального кронштейна. Рульову колонку трохи вкорочено.
Як поперечну тягу рульової трапеції взято поздовжню тягу від автомобіля УАЗ-469. Її вкорочено і оснащено вставкою з шестигранного прутка під ключ 19 мм для зручнішого регулювання сходження-розвалу коліс.
1 — колесо (від механічних грабель, 2 шт.); 2 — важіль поворотний (від «Москвича-412»); 3 — ребро жорсткості (сталь, лист s5, 2 шт.); 4 — кронштейн поворотний (швелер 65×36); 5 — поворотна цапфа (від ГАЗ-24, 2 шт.); 6 — кронштейн підвісний (від кардана УАЗ-469); 7 — шайба (латунь, 2 шт.); 8 — шкворень із різьбою M14; 9 — втулка підвіски моста; 10 — балка моста (від заднього моста автокара); 11 — стопорний болт (2 шт.); 12 — підсилювальна накладка (сталь, лист s10, 2 шт.); 13 — поперечна тяга (укорочена поздовжня тяга від УАЗ-469); 14 — важіль рульової трапеції (2 шт., на вигляді спереду умовно не показаний); 15 — шестигранна вставка під ключ 19.
До рами мінітрактора передній міст приєднано через проміжну балку, виготовлену зі швелера та двох кутників. Перевага такого способу кріплення в тому, що якщо потрібно від’єднати міст для ремонту, не треба залазити під трактор і відкручувати підвісний кронштейн.
Досить трохи нахилитися і відкрутити чотири болти на проміжній балці, а потім узятися за бампер і змістити «Кроху» вбік — міст буде як на долоні!
Капот двигуна зварено з трьох сталевих листів товщиною 1,2 мм і вентиляційної сітки (вона — спереду). Перед зварюванням краї листів були відбортовані.
Із такого ж металу виконані передні та задні крила.
1 — кронштейн (кутник 45x45x5, 2 шт.); 2 — балка (швелер 100x46x7).
Для підлоги взято товщий сталевий лист — 5 мм і прикріплено саморізами до трьох поперечних і чотирьох поздовжніх опор із кутника 32×32 мм, приварених до лонжеронів рами.
1 — передня перемичка (кутник 20×20); 2 — ребро жорсткості (кутник 20×20); 3 — крило; 4 — кронштейн крила (кутник 32×32); 5 — підлога (сталь, лист s5); 6 — бокова опора підлоги (кутник 32×32); 7 — лонжерон (швелер 65×36).
На підлозі (над задніми опорами) встановлено водійське сидіння, оснащене телескопічною підпружиненою стійкою. Каркас сидіння зроблений із труби діаметром 20 мм. Подушки — з фанери, поролону і дерматину. Стійка складається з двох труб: верхньої (діаметром 40 мм) і нижньої (діаметром 50 мм). Перша приварена до каркаса сидіння, друга — до підлоги. На них надіті дві звиті разом пружини від передніх підвісок «Москвича-2141», що врівноважують масу водія.
Для роботи зі змінними сільгоспзнаряддями мінітрактор має гідравлічну систему і навісний пристрій.
1 — опора (кутник 25×25, 2 шт.); 2 — дно (сталь, лист s6, 2 шт.); 3 — корпус бака (труба 100×5); 4 — випускний штуцер (труба 20×3); 5 — впускний штуцер; 6 — корпус сифона; 7 — сифон; 8 — заглушка.
До гідравлічної системи входять коробка відбору потужності (розташована на КПП праворуч), насос НШ-50 (там само), бак (на спеціальних опорах у задній частині рами), трипозиційний золотниковий пристрій (на лівому кронштейні силового циліндра), сам силовий циліндр і шланги.
Навісний пристрій складається з двох лаг — труб прямокутного перерізу, зварених із кутника 50×50 мм. Передні кінці лаг зчіплюються із сергами під заднім мостом, а задні за допомогою «квадрата» з’єднуються зі змінними сільгоспзнаряддями. Приблизно посередині до лаг кріпиться перекладина для штока силового циліндра. Усі з’єднання навісного пристрою навмисно виконані із зазорами. Це зроблено для того, щоб конструкцію не заклинювало навіть за значних перекосів і коливань, неминучих під час роботи плуга, борони, підгортача чи культиватора.
1 — лага (кутник 50×50, 2 шт.); 2 — ложе «квадрата» (від сільгоспмашини, 2 шт.); 3 — стрем’янка (2 шт.); 4 — «квадрат» (пруток 28×28); 5 — нижня дистанційна втулка (труба 48×4, 2 шт.); 6 — силовий циліндр (від сільгоспмашини); 7 — кронштейн циліндра (кутник 50×50, 2 шт.); 8 — верхня дистанційна втулка (труба 30×2,5, 2 шт.); 9 — рама мінітрактора; 10 — перекладина циліндра (пруток Ø20); 11 — гайка М20х1,5 (2 шт.); 12 — силова втулка (труба 40×3, 2 шт.); 13 — перекладина штока циліндра (пруток Ø24); 14 — гайка М24х1,5 (2 шт.); 15 — гайка М16 (4 шт.).
Звісно, що в «арсеналі» мінітрактора є і вантажний візок. Яке ж збирання врожаю без нього? Візок чіпляється до фаркопа на поперечині рами і вміщує в кузові понад триста кілограмів картоплі. Тягові можливості «Крохи» такі, що вона може транспортувати вантаж масою до тонни.
«Моделіст-конструктор» № 7’98, А. ТИМЧЕНКО