Майже всі майстри на всі руки люблять працювати з деревом, а багато хто віддає перевагу цьому матеріалу всім іншим і робить з нього практичні і красиві речі. Але щоб займатися деревообробкою всерйоз (нехай навіть хобі), зрозуміло, що одного ножа недостатньо. На цей випадок непогано мати в домашній майстерні і дереворізальний верстат – нехай невеликий, настільний, але багатофункціональний.
Такі деревообробні верстати, звичайно ж, у продажу є. Однак навряд чи ви знайдете без електродвигуна. А цей агрегат має значні габарити та масу, що для настільного верстата – зовсім неприпустимо. Та й ціна верстата з мотором значно зростає. Але можна виготовити верстат самому (опис і малюнки подібного наведені нижче). Конструкція його нескладна, а ті вузли та деталі, які зробити самому немає можливості (їх зовсім небагато), можна замовити фахівцям.
Головна особливість верстата, порівняно з промисловими, — у нього немає власного двигуна, і в його якості можна використовувати звичайний електродриль із втулкою-насадкою, встановлену замість свердлильного патрона. Залежно від типу вихідного валу електродриля на нього встановлюється одна з відповідних втулок, що має всередині різьбовий або конусний отвір. Зовні обидві втулки оброблені під квадрат зі сторонами 15×15 мм.
1 – бічна права стінка зі штифтами (Ст3, лист s4); 2 – підвідна плита столу рубанка (Д16АТ, лист s8); 3 – упор (Ст3, лист s4); 4 – кожух пиляльного диска (Ст3, лист s1); 5 – пиляльний диск (покупний виріб); 6 – редуктор; 7 – відвідна плита столу рубанка (Д16АТ, лист s8); 8 – підкладка (Д16АТ, лист s1, 2, 2 шт.); 9 – заклепування Ø3 з напівкруглою головкою кріплення лотка (за потребою); 10 – регульована ніжка з контргайкою М20 (4 компл.); 11 – фіксатор упору, болт М10 з шайбою та гайкою (4 компл.); 12 – затискач пильного диска (гвинт М22х1, 5 лев., Сталь 30ХГСА, коло Ø40); 13 – притискне кільце пильного диска (сталь 25, коло Ø40); 14 – перехідна втулка пильного диска (сталь 30ХГСА, коло Ø40); 15 – планка піднімається (внутрішньої) рамки (Д16АТ, лист s8); 16 – плита столу, що нахиляється-опускається (Д16АТ, лист s8); 17 – вісь нахилу столу (болт М10, 2 компл.); 18 — основа столу, що нахиляється-опускається (сталь 20, лист s4); 19 – фіксатор нахилу столу (болт М10, 2 компл.); 20 – лоток-розпірка (сталь 10, лист s1); 21 – стяжка (шпилька М10 з гайками та шайбами, 4 компл.); 22 – рамка, що піднімається (сталь 20, лист s4); 23 – фіксатор рамки (болт М10, 4 компл.); 24 – кріплення плит столу (болти М6 з потайною головкою за потребою); 25 – патрон; 26 – наконечник “а” або “б” (сталь 30ХГСА); 27 – дистанційна втулка М10 (сталь 30ХГСА, коло Ø18, 10 шт.); 28 – бічна ліва стінка (Ст3, лист s4) з втулками (Ст3, коло 20, 2 шт.); 29 – опускна рамка (Ст5, лист s4); 30 – обойма підшипника (Д16АТ)
Опорна частина верстата утворена двома бічними стінками, виконаними із сталевого листа завтовшки 4 мм. Стінки зроблені з отбортовками: до верхніх відбортовок за допомогою болтів і гвинтів М6 кріпляться плити робочого столу, а в нижні у відповідні різьбові отвори повертаються регульовані по висоті ніжки.
Зверху всередині бічних стінок вирізані однакові пази під вал-шестірню редуктора і інструментальний вал ріжучої головки. До однієї з цих стінок за допомогою чотирьох шпильок прикріплений корпус редуктора, а до іншої – обойма підшипника.
У середині між бічними стінками закріплений похилий лоток для видалення стружок та тирси. Лоток виконаний зі сталевого листа товщиною 1 мм з відбортуванням, якими він і приклеплений до бокових стінок. Вгорі лоток прикріплений болтами М6 до внутрішнього краю передньої плити столу.
При стягуванні бічних стін між собою чотирма довгими шпильками М10 (по дві з кожного боку – вгорі і внизу) лоток виконує роль розпірки.
Всі змінні ріжучі інструменти, що забезпечують верстатку універсальність, монтуються на одній різальній головці. Вона є барабаном, до якого за допомогою циліндричного штифта з одного боку пристиковується інструментальний вал. Іншою стороною барабан насаджується на приводний вал-шестірню і з’єднується з нею таким же циліндричним штифтом. Посадочні гнізда з обох боків барабана однакові. У штатному варіанті на барабані встановлюються чотири ножі – вони надають верстату функції електрорубанка. Така кількість ножів (зазвичай їх два або тільки один) забезпечують високу продуктивність навіть при порівняно невеликій потужності електродриля, а також хорошу якість струганої поверхні.
1 – внутрішня частина корпусу (алюмінієвий сплав АЛ-9); 2 – шпилька М8 з шайбою та гайкою (4 компл.); 3 – зубчасте колесо z = 66, m = 1,25 (сталь 30ХГСА, коло Ø85); 4 – нижня заглушка (Ст5, лист 3); 5 – вал-шестерня z = 24, m = 1,25 (сталь 30ХГСА, коло Ø33); 6 – сальникове ущільнення (повсть); 7 – стопорне кільце (дріт IIА Ø2,5, 2 шт.); 8 – верхня заглушка (Ст5, лист s8); 9 – пробка (поліамід 610); 10 – втулка (сталь 25, коло Ø20); 11 – спеціальний болт (сталь 30ХГСА, коло Ø20); 12 – підшипник 80105 (4 шт.); 13 – зовнішня частина корпусу (алюмінієвий сплав АЛ-9)
При необхідності на барабані можна закріпити смуги шліфувальної шкурки для чистової обробки або повсті для полірування деталей.
Основний «асортимент» дереворізального інструменту, що змінюється, закріплюється на інструментальному валу, вставленому в гніздо в торці барабана і зафіксованому там циліндричним штифтом. Середня частина валу спирається на підшипник в обоймі, змонтованій на бічній стінці верстата.
Головний із інструментів — пиляльний диск. Він насаджується на перехідну втулку, попередньо нагвинчену на консольний різьбовий кінець валу і затискається через кільце спеціальним гвинтом. Різьблення на деталях (як зовнішня, так і внутрішня) – М22х1,25 ліва, щоб диск під навантаженням не відвертався.
Інші інструменти закріплюються у свердлильному патроні, нагвинченому або насадженому на наконечник, який загвинчується у відповідний різьбовий отвір у торці валу. Тут різьблення звичайне – М12х1, 25, праве.
Редуктор – одноступінчастий, що підвищує, з передатним ставленням 2,75. Якщо приводний електродриль має максимальну кількість обертів за хвилину близько тисячі, то рубанок або пиляльний диск будуть обертатися з частотою 2500 – 3000 об/хв. Такої швидкості обертання цілком достатньо для різання ДСП та твердих порід деревини. Напрямок обертання барабана (а значить, ножів рубанка та пильного диска) при цьому відбуватиметься проти годинникової стрілки (зворотний напрямок обертання дриля).
У той же час для свердління та фрезерування цілком достатньо і 1000 об/хв інструменту. У цьому випадку привід працює з передатним ставленням, що дорівнює одиниці. Для цього наконечник дриля треба вставити в інше (верхнє) гніздо редуктора.
Шестерні редуктора циліндричні прямозубі. У колеса – 66 зубів, у шестерні-валу – 24. Модуль зубів – 1,25. Кожне зубчасте колесо встановлено у двох радіальних шарикопідшипниках 80105 із захисними шайбами з обох боків. Для виключення попадання деревного пилу в редуктор з боку ріжучої головки підшипники закриті заглушками, а на вихідному валу заглушка має сальникове ущільнення.
Корпус редуктора складається із двох частин. Обидві частини виготовлені із алюмінієвого сплаву АЛ-9. Найбільш відповідальні розміри в обох частинах корпусу, які необхідно витримати – це посадкові гнізда під підшипники, міжцентрові відстані між ними і співвісність. Тому краще і ці деталі, а заразом і зубчасті колеса замовити фахівцям.
1 – редуктор; 2 – барабан (сталь 25, коло Ø58); 3 – вал (сталь 30ХГСА, коло Ø25); 4 – гвинт М6 (16 шт.); 5 – притиск (сталь 25, коло Ø20, 4 шт.); 6 – ніж (сталь 50ХФА, лист s2,5); 7 – штифт (сталь 20, коло Ø6, 2 шт.); 8 – вал-шестерня редуктора
Універсальність верстата значною мірою забезпечують підйомна планка і поворотно-опускний столик, що монтуються на окремих рамках. Рамки та планка закріплюються на бічній стінці з протилежного боку від редуктора, а на ній – рамка столика. Виконані в рамках вертикальні пази дозволяють переставляти їх, зміщуючи обидві рамки вгору від вихідного положення (від площини рубанка столу) до 55 мм або рамку столика до 80 мм вниз. При цьому плиту столу опускного можна ще й повертати на кут до 45°.
Підйом бокового столу забезпечує зміну глибини різання пиляльним диском, нахил – пиляння заготовок під кутом, опускання – зручність роботи з різними інструментами.
На закінчення наведу перелік основних операцій, які можна робити на верстаті:
1. Стругання дощок шириною до 160 мм.
2. Поздовжнє пиляння (розпуск) дощок товщиною до 50 мм.
3. Поперечне (і під кутом) пиляння дощок такої ж товщини.
4. Вибірка пазів та фальців.
5. Поздовжнє та поперечне фрезерування.
6. Свердління отворів (пряме та під кутом).
7. Шліфування та полірування.
І останнє. Замість пильного диска або патрон на оправці можна встановити абразивне коло або циліндр. І тоді на верстаті можна заточувати дереворізальний інструмент і навіть обробляти металеві деталі.
Є. ЄВСІКОВ