Курінь

У народній казці «Лисиця, заєць і півень» кажуть: «Лисиця змостила собі халупку із криги — із снігу й льоду, а заєць лубяну, з міцних гілочок та дощечок…».

Втім, якими б правдивими не були казки, заєць не міг з такого матеріалу звести всю хату, бо луб — це кора. За старим словником — «підкір’я, нижня кора дерева, що покриває облоню». Але справді, на Русі луб ішов не лише на кочалі та личаки — ним накривали й дахи хат.

А ось з «гілочок і дощечок» можна було б звести хатинку. Досвідчений майстер за бажання без особливих зусиль змайструє собі дерев’яний дім-шалаш, правда, уже з крупніших деталей — жердей, слєг і досок.

Основою такої споруди може бути дерев’яний настил (7) або просто земля. Якщо роблять настил, підбирають міцні необтесані дошки завтовшки 15–20 мм або навіть горбулі. Однак їхня ширина має бути однаковою, зі зняттям гострих кромок — інакше невдовзі їхній край зазвичай починає розшаровуватися вздовж волокон і дошки виходять з ладу. Попередньо все дерево треба обробити ґрунтовкою, а з зовнішнього боку покрити олійною фарбою в два шари. Настил краще трохи припідняти на поперечних слєгах чи бервнах, покладених на землю. Стійки шалаша прибивають до настилу цвяхами.

При ґрунтовій підлозі майданчик ретельно вирівнюють. У цьому випадку стійки занурюють у ґрунт приблизно на 500 мм. При цьому їхні нижні торці треба обвуглити на багнищі або обгорнути руберойдом і плівкою.

У нашому випадку розглядають варіант із настилом.

Споруду піднімають із слєг, попередньо відшліфованих і обтесаних, та дощок. Їх можна просочити антисептиком, наприклад «Пінотексом» уподобаного кольору, який гармонує з навколишнім середовищем.

Бокові стійки шалаша (6), що формують його периметр, добирають з колод близько 200 мм у діаметрі та довжиною 1300 мм. Верхній їхній торець з зовнішнього боку обробляють косим прирубом, зрізаючи під певним кутом (вузол 1). Нижній, навпаки, не повинен мати жодного скосу. Ставлять по чотири стійки з кожного боку на однакових прогонах.

У шалаші на обох торцях ставлять по дві основні стійки (2), які підпирають покрівлю, висотою 2500 мм і діаметром приблизно 150 мм. Проліт між стійками — 1000 мм. Згори на них укладають поперечну слєгу (4) — рігель (з’єднують на накладку), обидва торці якої обробляють під нахил покрівельних дошок (вузол 3). Кріплення стійок до настилу й рігеля — цвяхами.

На бокові стійки встановлюють стропильні «ноги» (5) — слєги під дах — і закріплюють їх на скошених торцях стійок саморізами для міцності. На торцях шалаша «ноги» йдуть вздовж основних стійок і в кутах теж зв’язують із ними саморізами наскісно (вузол ЗА). Зверху біля коника слєги зв’язуються в полдерева, знизу — спускаються на 250 мм.

Дах (1) можна настилити з необтесаних дошок розміром 5000×250 мм завтовшки 20 або 15 мм або рівних їм горбуль. Їх укладають горизонтально так, щоб краї верхніх накладали нижні (вузол 4). У коника дошки лише торкаються одна одної — у зазор-підступі (вузол 2) між ними має йти конькова слєга (3) діаметром 100 мм. Вона з’язує усю верхню оконечність шалаша: усі три елементи — ці дошки й слєга — кріплять між собою цвяхами. До неї з обох боків прилаштовують дві набиті під кут дошки, що утворюють двосхилий коник, який надійно захищає від дощу.

Дошки до слєг прибивають цвяхами.

На рігелях основних стійок можна покласти подовжні дошки — поличку-підвіс для речей, щоб не захаращувати саме «приміщення».

У нижній частині шалаша ставлять оплітану решітку («обрешітку»). Для цього посеред прогону між боковими стійками кріплять недовгі жердини під дахом. Через них горизонтально восьмеркою проводять за кожну стійку вербові лозини або галузини ліщини товщиною не більше 10 мм, щільно одна до одної. Так само можна зробити й торцеві «стіни». Решітка надає споруді завершеного вигляду й своєрідного природного декору.

Розмір і об’єм шалаша за бажання можна змінювати в будь-який бік, дотримуючись водночас принципу конструкції, вузлів та, звісно, зовнішнього образу.

«Моделіст-конструктор» № 2’2012, В. Таланов