Один брус і брезентовий мішок (мішок із круглим дном) розмірами 550×1400×1450 і 250×1400 мм — ось у що перетворюється цей швертбот, якщо його розібрати й упакувати для перевезення. Компактності вдалося досягти завдяки трьохсекційному корпусу човна. Кожна з секцій може вкладатися одна в одну, як усім відомі «матрьошки». Ця особливість принципово спрощує транспортування судна й дає змогу міському мешканцю зберігати його в квартирі або на балконі, навіть ремонтувати прямо в кімнаті. Адже загальна довжина корпуса вражаюча — понад 4000 мм, і ширина 1400 мм. На такому швертботі можна здійснювати походи вихідного дня й вирушати в туристичні подорожі, плавати по мілководдю, пробиратися в очереті. І хоча обводи його розраховані на несильний вітер і плавання з повним навантаженням, вантажопідйомність швертбота (близько 300 кг) дозволяє розміститися на ньому екіпажу з двох-трьох осіб; він добре витримує хвилю заввишки півметра й швидкість вітру в поривах 4—5 балів.
Немаловажна позитивна особливість судна — технологічність побудови корпуса: плавні обводи значно полегшують його виготовлення зі склопластику. При цьому можна в процесі виклейки обійтися без болвана, виконавши матрицю з гладкою поверхнею, наприклад із «глянцевого» оргаліта.
1 — корпус, 2 — закрутка стакселя, 3 — штаг-карман стакселя, 4 — стаксель, 5 — ликпаз щоги, 6 — фалова дощечка грота, 7 — топенант гіка, 8 — грот, 9 — гік, 10 — румпель, 11 — рульова коробка, 12 — перо руля, 13 — шверт, 14 — труба, 15 — кріпильний гвинт М4, 16 — епоксидний шов.
Починати треба з рамок — дерев’яних конструкцій, що повторюють профіль кожного з теоретичних шпангоутів. Їх шість: вони ставляться на рівну поверхню й з’єднуються стрингерами, а потім обшиваються оргалітом. Працювати буде зручніше, якщо спочатку вирізати з щільного паперу або картону викрійки, уточнюючи їхню конфігурацію на місці. Зміни по кілю та батоксах враховуються варіацією висоти поперечних брусів основи рамок. Скули та всі гострі кромки заокруглюють шаблонами з оргскла за допомогою звичайної замазки або пластиліну. Там, де мають бути роз’єми секцій, встановлюють стінки з фанери товщиною 10 мм.
Закінчивши збирання матриці, її «знімну» поверхню покривають роздільним шаром: пастою «Едельвакс» для паркету або розчином воску в бензині, щоб під час виклейки склотканина не прилипала до неї. Сама технологія виготовлення корпуса зі склопластику не відрізняється від звичайної. Залежно від товщини тканини формування виконують із 4—7, навіть 9 її шарів так, щоб товщина бортів становила 2,5—3 мм, днища — 3,5 і перебірок — 4—4,5 мм. Краще спочатку виконати пробну склейку на кількох обрізках тканини — це дозволить точніше визначити необхідну кількість шарів.
1 — транець, 2 — кормова напівпалуба, пінопласт, 3 — банка, 4 — планшир, 5 — шверт-балка, 6 — хвилевідвід, 7 — носова палуба, 8 — шверт, 9 — скоби підвішування руля, 10 — кормова секція, 11 — кіль, 12 — книця, пінопласт, 13 — середня секція, 14 — хомут, 15 — перебірка секції, 16 — степс щоги, 17 — висадка корпуса (редан), 18 — носова секція, 19 — підпалубна вставка, пінопласт, 20 — болт М8, 21 — заклепка Ø6 мм, 22 — «чохол» планширя, дюралюміній, 23 — підкладка, 24 — кутник хвилевідводу, 25 — привальний «брус» (дюралюміній, кутник 10×20 мм), 26 — гумова прокладка, шнур. (Перерізи Б-Б, В-В, Г-Г, Д-Д, Е-Е — збільшені.)
Міцність і жорсткість корпусу швертбота надають кіль, перебірки та висадка вздовж борта. У кормі зміцнюють вузькою напівпалубою з кницями. У середній частині вздовж борта роблять планшир. Носова палуба суцільна, на ній закріплюють невисокий трикутний буртик хвилевідводу. Палуба надійно прикриває речі, покладені в ахтерпіку, від дощу й бризок під час плавання.
Планшир покривають тонким листовим дюралюмінієм. Крім того, металевий кутник ставлять уздовж усієї носової частини: він слугує привальним брусом. Книця — з пінопласту з оклейкою склотканиною. Під палубою біля форштевня закладають посилювальну пінопластову вставку.
Секції з’єднують між собою болтами М8 або М10, для чого внизу в перебірках свердлять відповідні отвори.
Роль сидіння в швертботі виконує вузька поперечна банка (матеріал — пінопласт зі склотканиною). На планширі посередині корпуса можуть бути встановлені уключини для весел.
1 — стійка, 2 — основа, 3 — з’єднувальні стрингери, 4 — оргаліт, 5 — замазка, 6 — шаблон.
Рангоут швертбота також розбірний, з дюралюмінієвих труб. Щогу висотою 5500 мм складається з чотирьох однакових відрізків Ø40×2 мм, що з’єднуються за допомогою вставок. Ликпаз щоги з труб Ø16×1 мм кріпиться до неї гвинтами М4 із потайними головками. Гік — із трёх частин Ø30×1 мм. Він ликпаза не має, і нижня шкаторина грота вільна: утримується лише в шкотовому куті. Стаксель надягають на штаг карманом передньої шкаторини й прибирають стаксельною закруткою. Матеріал вітрил — щільна підкладкова тканина. Загальна площа їх 8,5 м2.
1 — стрингер, 2 — форштевень матриці (жесть, дюралюміній), 3 — стійка стапеля.
Щогу кріплять штагом і двома вантами, що спускаються від салінгової обойми, а гік підтримує топенант, що йде з топа. Місце її встановлення знаходиться на відстані 1250 мм від носової оконечності першої секції.
Шверт — боковий, байдаркового типу: для нього не треба робити швертового колодця на днищі — це спрощує побудову, і його кріплення. Встановлений він на втулці, що входить у шверт-балку (труба Ø38 мм), яка, у свою чергу, тримається в хомутах обох бортів. Шверт кинжального типу, профільований, виготовляється з фанери. Довжина його 1200 мм, найбільша ширина в районі ватерлінії 270 мм. Шверт-балка знаходиться майже одразу за щогою.
зліва — 6-секційний варіант, справа — 3-секційний варіант. На схемах показано порядок укладання секцій для транспортування.
Перо руля також профільоване, фанерне, нижню частину його оклеєно склотканиною. Довжина пера близько 650 мм, а найбільша ширина — 180 мм. Кріплення звичайне: за допомогою рульової коробки воно на скобах і штифтах підвішується до транця. Румпель для зручності керування зроблений із подовжувачем, що висувається з основної труби.
Кілька слів про перспективний проєкт. Корпус швертбота «Фокс» складається з трьох секцій, але вже виготовлено таке саме судно з шести «матрьошок». Це ще більше полегшує транспортування: судно розбирається на дві упаковки розмірами 550×750×1450 мм. Правда, при цьому довелося піти на певне збільшення ваги — за рахунок додаткових перебірок і кріплення.
«М-К» 7’84, В. РУМ’ЯНЦЕВ