У передпокої, навіть найменшому, завжди знайдеться місце для одягу — вішалка будь-якої конструкції і для взуття — спеціальна підлогова поличка або калошниця. Навіть шарфи, капелюхи і рукавички вдається прилаштувати. І лише парасольки завжди ніби неприкаяні, особливо після дощу, коли вони мокрі: куди їх подіти? — адже обов’язково під ними утворюється калюжка.
Однак проблему вирішують досить просто, якщо виготовити нескладну і дуже зручну стійку-парасольницю, яку пропонує угорський журнал «Езермештер»: за мінімуму місця, що вона займає (буквально п’ятачок), у неї помістяться парасольки всієї родини. Форма стійки — у вигляді зрізаної перевернутої порожнистої піраміди. У верхню широку частину опускають парасолі, а вузька з додатковою півсферою в основі є опорною частиною.
Парасольницю можна зібрати з дощок або фанери. Але для більшої масивності з метою стійкості можна скористатися і заготовками з деревостружкової плити (ДСП). В одному з кутів стійки кріпиться подовжена ручка — для зручності користування.
1 — підставка-основа; 2 — панелі стійки; 3 — ручка; 4 — днище стійки;
А — панелі в зборі, зі зрізаною вершиною
На рисунку показано варіант стійки з ДСП. Спочатку заготовляють три однакові панелі у вигляді витягнутих рівнобедрених трикутників. Для спільної збірки їх між собою краї стикувальних боковин за допомогою драчевого напилка або грубого наждачного каменю обробляють так, щоб забезпечити щільне прилягання кромок одна до одної.
Після попереднього підганяння виконують збирання панелей. Найпростіше зробити це за допомогою цвяхів. Вершину утвореної піраміди відрізають ножівкою. Сюди потім слід прикласти невеликий відрізок ДСП і прокреслити на ньому внутрішній контур отвору (з необхідним припуском) — отримаємо розмітку для випилювання днищевої частини стійки. Бажано, щоб днище входило в отвір якомога щільніше. Встановлюємо його на клею і додатково закріплюємо також цвяхами. Попередньо в центрі днища свердлимо отвір під болт з’єднання з опорною підставкою. У кут між панелями вставляємо і закріплюємо цвяхами дерев’яний стержень-ручку для зручного переміщення парасольниці. Якщо підходящого стержня немає — можна у верхній частині однієї з панелей зробити для цього проріз під руку.
1 — корпус (будь-яка готова півсфера); 2 — вставка (допоміжний диск); 3 — з’єднувальний болт з гайкою
Залишається прикріпити опорну підставку. На рисунку показано варіант із використанням готової пластмасової або металевої півсфери (наприклад, миски); але можливий і інший, набірний: із прямокутної і кількох зменшуваних гіркою трикутних або прямокутних заготовок.
У першому варіанті в півсферу необхідно знизу зробити вставку (дерев’яний диск) — під болтове з’єднання опорної підставки з днищем стійки. Для підвищення стійкості парасольниці в порожнину опори можна під час збирання додатково ввести будь-який обважнювач (металеві деталі, пісок тощо).
Якщо для виготовлення стійки використовували облицьовані панелі (так званий меблевий щит), готову конструкцію можна додатково покрити лаком; якщо ДСП з необлицьованими поверхнями — потрібно обов’язково пофарбувати їх у кілька шарів як зовні, так і всередині яскравими олійними або емалевими фарбами — щоб парасольниця виглядала красиво, а головне — не боялася вологи.
«Моделіст-конструктор» № 8’2003