Якщо згадати, що спортивні бігові лижі розраховані на рух переважно по лижні, а широким мисливським байдужий будь-який сніг, — стане зрозумілим, чим запропонована конструкція саморобних санок істотно відрізняється від усіляких магазинних: насамперед тим, що не потребує укатаних снігових схилів. Навіть досить популярні нині трилижні снігокати «Чук і Гек» спасують на гірці з глибоким снігом, а ці легко помчать униз, залишаючи за собою лише білу хмару й широкий слід. Саме він і підкреслить основну особливість конструкції, що забезпечує їй таку «всюдихідність».
Головна відмінність
І справді, якщо звичайні дитячі санки залишають за собою дві нитки слідів від своїх вузьких полозів, а «Чук і Гек» — три широких, то від запропонованих залишиться лише одна широка смуга, бо у них полозом є сам корпус у вигляді однієї плоскої лижі. І подібно до того, як у справжньої лижі для збереження напрямку руху є поздовжній жолобок на площині ковзання, так і в розглянутого варіанта санок знизу корпусу прикріплені два поздовжніх (у вигляді рейок) снігорізи, що додають до широкого сліду посередині ще два вузькі жолобки, завдяки яким цей зимовий снаряд тримає рівний курс навіть на ущільненій ділянці схилу або твердому насті.
З чого і як
Для виготовлення санок-«всюдиходів» не знадобляться якісь особливі матеріали чи прийоми: звичайні дошки, фанера та традиційний мінімум простих інструментів для роботи з ними: пилка-ножівка, рубанок, свердлик або шило та викрутка з шурупами.
З рисунка видно, що санки складаються практично з двох основних елементів: це коробчаста рама і днище-полоз. Розглянемо докладніше, як їх виготовляють і збирають.
Для рами підійдуть неширокі дошки товщиною 20 мм. Головні деталі рами — це її боковини, бо саме вони надають санкам потрібної «лижеподібної» форми. Для цього передню частину боковин за допомогою пилки й рубанка роблять трохи загнутою вгору — на невеликий довільний кут: так, щоб із прибитим до них фанерним днищем санки під час руху не заривалися в сніг, а наїжджали на нього, підминаючи під себе.
Ззаду боковини з’єднуються між собою прямокутним відрізком такої самої дошки, як і вони самі, а спереду скріплені вужчою планкою, що замикає контур рами. Зверху на боковинах кріпляться м’які ручки — з відповідного пластику або поясного ременя.
1 — днище-полоз; 2 — боковина рами (s20, 2 шт.); 3 — передня планка рами (за місцем); 4 — ручка (2 шт.); 5 — задня планка рами; 6 — сидіння-подушка; 7 — снігоріз (2 шт.)
Знизу до рами кріпиться прямокутний лист фанери, що утворює власне другий основний елемент санок: днище-полоз. Повторюючи загнуту спереду форму боковин, днище утворює тут піднятий носок полоза, завершуючи тим самим надання збираній конструкції потрібної форми власне санок. Залишається лише завершальна частина: встановити на ковзній поверхні днища-полоза напрямні рейки-снігорізи. Вони мають у передній частині потрібний скіс; рейки кріпляться з внутрішнього боку днища.
Усі з’єднання виконуються за допомогою шурупів із потайною головкою, а для підсилення може застосовуватися клей (столярний, ПВА, «Момент»).
У задній частині санок для більшого комфорту й зручності кріпиться м’яке сидіння — подушка на основі поролону або латексу: блок з нього обшивається капроновою або брезентовою тканиною, що не забивається снігом. Для збереження форми під верхній шар подушки можна вкласти фанеру. Товщина подушки має бути більшою, ніж висота рами санок.
Оздоблення
Оскільки санки — дерев’яні, а дерево з морозом дружить, то й особливої обробки конструкція в принципі не потребує. Однак якщо врахувати, що навесні бувають такі відлиги, коли сніг стає вологим, а також і те, що санки дитячі, — деякі рекомендації все-таки варто дати. Найпростіший і найефективніший варіант — пофарбувати санки яскравими олійними фарбами: раму одним кольором, днище-полоз зсередини іншим — вийде практично й красиво.
Зрозуміло, що перед цим (і навіть незалежно від цього) усі деталі необхідно ретельно зачистити, щоб не залишалося жодних задирок і задирів, потім відшліфувати наждачним папером. Найзручніше зробити це ще до складання.
Для ковзної поверхні санок можливий свій, особливий вид обробки, трохи складніший, але зате результативний. Мається на увазі покриття парафіном, який не лише захистить фанеру від вологи підталого снігу, а й знизить коефіцієнт тертя санок. Для цього кілька свічок обережно розплавляють у банці на малому вогні й пензлем у кілька шарів наносять на днище, намагаючись як слід просочити його, щоразу ретельно розтираючи остиглий шар пробкою, як це роблять лижники, наносячи мазь.
Обробленими таким чином санки мчатимуть униз по сніговому схилу яскравою «ракетою».
«Моделист-конструктор» № 11’2011, Б. ВЛАДИМИРОВ