Екіпірованого любителя зимової риболовлі серед інших людей неважко впізнати за особливим ящиком-сидінням, який по-сучасному багато хто називає кофром. Адже рибалка-«підлідник» без кофра — як турист без рюкзака, як грибник без кошика, як мисливець без ягдташа. Тому кожен з них прагне обзавестися подібним спорядженням.
У продажу, звісно, є такий спеціалізований інвентар, до того ж у великому асортименті. Але далеко не кожен може дозволити собі викроїти з сімейного бюджету, загалом для власного задоволення, а не для нагальних потреб, гроші на кофр. До того ж любителі порибалити, як і професійні рибалки, здебільшого народ забобонний. Вони вважають, що лише в саморобному кофрі може «жити удача», ну якщо й не вся, то, в усякому разі, її часточка.
Тим часом зробити самому такий необхідний, але простий інвентар під силу навіть початківцю-рибалці-підлітку.
Основний матеріал кофра — дюралюмінієвий лист товщиною 1 мм. З нього виготовляється весь корпус — стінки і днище. У моєму варіанті днище і бічні стінки виконані як одна деталь (але можна викроїти їх і окремо, лише треба залишити припуски для подальшого з’єднання). Розмітка виконується згідно з кресленням, а деталі викроюються за допомогою ручних ножиць по металу. Гнути заготовки і припуски можна в лещатах, підклавши на їхні губки сталеві кутники довжиною, що відповідає лінії згину. Наступна і найскладніша операція з виготовлення ящика (принаймні для початківців-саморобників) — з’єднання його деталей заклепками.
1 — лицьова (передня або задня) стінка (дюралюміній, лист s1, 2 шт.); 2 — собачка (нержавка сталь, лист s2 ); 3 — покриття сидіння (шкірозамінник); 4 — бічна стінка (дюралюміній, лист s1, 2 шт.); 5 — перегородка (дюралюмінієвий лист s1); 6 — сережка вушка (сталевий дріт Ø3, 2 шт.); 7 — хомут вушка (дюралюмінієвий лист s1, 2 шт.); 8 — ремінь (плоский капроновий фал); 9 — карабін (від сумки); 10 — алюмінієва заклепка Ø2,5 (за потребою); 11 — шарнір (рояльна петля); 12 — дно (дюралюмінієвий лист s1); 13 — полозок (поліетилен, лист s10, 2 шт.); 14 — бобишка (сталева заклепка Ø8); 15 — підкладна шайба (сталь, 2 шт.); 16 — основа сидіння-кришки (фанера, лист s10); 17 — м’яка прокладка (поролон, лист s10); 18 — кріплення покриття (сталева скоба з дроту Ø0,5, за потребою); 19 — язичок (сталевий кутник 10x5x3)
Потім до дна ящика по краях прикріплюються заклепками (з потайними головками зовні) дюралюмінієві полозки, а до бічних стінок — вушка (по-місцевому — антапки) для ременя. Вушка складаються із сережки і хомута. Сережка виготовлена зі сталевого дроту діаметром 3 мм, а хомут — із такого ж дюралюмінієвого листа, що й стінки.
Усередині ящика, на розсуд виготовлювача, встановлюється і приклепується до лицьових (передньої і задньої) стінок і днища перегородка, вирізана теж із дюралюмінієвого 1-мм листа (ця деталь багато в чому забезпечує жорсткість виробу). Після цього бажано затупити всі гострі кромки і ребра деталей.
Кришка ящика (вона ж і сидіння) виготовляється спочатку окремо. Її основа — фанерний лист товщиною 10 мм. До основи прикріплюється бобишка зі сталевої заклепки діаметром 3 мм з підкладними шайбами і приклеюється пінополіетиленова прокладка, яку накривають чохлом зі шкірозамінника. Краї чохла натягують на кромки (торці) основи і прикріплюють до неї дротяними скобами. Далі до довгої кромки кришки, на протилежному від бобишки боці, прикручують шурупами одну зі смуг рояльної петлі. Інша ж смуга приклепується до верхнього краю однієї з лицьових стінок зсередини ящика. До краю протилежної лицьової стінки посередині шарнірно (вільно для обертання) прикріплюється защіпка.
Собачка викроюється з листа нержавкої сталі товщиною 2 мм згідно з наведеним кресленням і загинається в лещатах по лініях згину. Зачіплюється вона за кутник, прикріплений до лицьової стінки.
Ремінь для ящика — з плоского капронового фала. Один його кінець заводиться у вушко і скріплюється з стрічкою ременя заклепкою. На другий кінець таким же чином підвішується карабінчик. Бажано, щоб карабінчик був із вертлюгом — тоді не доведеться щоразу розправляти ремінь.
1 — лицьова (передня і задня) стінка (дюралюмінієвий лист s1, 2 шт.); 2 — ручка-собачка (меблева); 3 — покриття (шкірозамінник); 4 — карабін (від сумки); 5 — кришка (дюралюмінієвий лист s1); 6 — ремінь (плоский капроновий фал); 7 — низька бічна стінка (дюралюмінієвий лист s1); 8 — висока бічна стінка (дюралюмінієвий лист s1); 9 — сережка вушка (сталевий дріт Ø3,5, 2 шт.); 10 — хомут вушка (дюралюмінієвий лист s1, 2 шт.); 11 — шарнір (рояльна петля); 12 — полозок (поліетилен, лист s10, 2 шт.); 13 — перегородка (дюралюмінієвий лист s1); 14 — основа сидіння (дюралюмінієвий лист s1); 15 — м’яка підкладка (поролон, лист s10); 16 — кріпильна капронова кнопка (за потребою)
Насамкінець ящик можна й пофарбувати — тільки колір не варто обирати надто яскравий, щоб не розлякати рибу.
Можливі, звісно, й інші варіанти конструкції ящика, як, зрештою, і матеріали, що застосовуються для його виготовлення, — багато що залежить від смаку і можливостей саморобника. Але неодмінну умову все ж треба дотримати: забезпечення невеликої маси і достатньої жорсткості ящика (достатність при цьому прямо залежить від ваги самого рибалки).
Наведу ще один варіант виконання ящика — зі скошеними лицьовими стінками і однією вкороченою бічною. І якщо перший варіант є найпростішим і найпоширенішим, то другий, на мій погляд, найміцніший, і його можна рекомендувати рибалкам-важковаговикам. Сидіння у нього жорстко прикріплене до трьох стінок (обох лицьових і однієї — бічної), а кришка — окрема і прикриває скошену частину ящика.
Технологія виготовлення другого варіанта ящика практично нічим не відрізняється від описаної вище. Тільки от до країв основи сидіння знизу потрібно приклепати кутники, вигнуті зі смуги все того ж 1-мм алюмінієвого листа, а інші полиці кутників — до лицьових стінок ящика. Як варіант, можна зробити й основу також із 1-мм дюралюмінієвого листа, а підкладку і покриття прикріпити до основи капроновими кнопками через попередньо просвердлені відповідні отвори.
«Моделіст-конструктор» № 1’2009, А. МАТВІЙЧУК