“М-К” не раз публікував описи автомобільних причепів. Та й промисловість їх випускає, наприклад, “Скіф”. Однак я вирішив побудувати його на свій смак. І з того часу вже не один рік дача-мандрівниця надійно служить моїй родині. Усі її вузли виявилися досить міцними та працездатними, а салон забезпечує комфорт для чотирьох людей.
Причіп – я назвав його “Лада-В” – розбірний і встановлюється на сталеву раму, основний елемент, що несе. Для з’єднання з автомобілем служить трикутне дишло, скріплене з рамою двома болтами М20Х85 і тягою, що регулюється. Остання дозволяє вставляти раму «Лади-В» горизонтально або піднімати її задню частину під час руху нерівною дорогою.
До рами болтами М6Х12 фіксується основа кузова. У його передній частині утворена герметична секція для двох п’ятилітрових газових балонів. Доступ до них через сидіння (кришку секції).
До основи болтами М6Х12 кріпляться передня та задня стінки з вікнами. До першої прилаштовані малі бічні панелі, до другої великі.
Основа кузова цільноклепана, з плоским днищем і прорізами для колісних ніш. До нього прикріплені поперечні та поздовжні перегородки, посилені алюмінієвими куточками 30X18 мм та з’єднані заклепочними швами із зовнішніми панелями.
Обводи передньої та задньої частин кузова виконані з листового дюралюмінію, підкріпленого вигнутими куточками. Позаду оформлені виколотки для підфарників та державного номерного знаку.
Вікна в причепі – автомобільні, зі стандартними рамками, склом та ущільнювачами.
Конструкція даху. Поздовжні, задні та сокові шпангоути збираються так само, як і основа. Обшивка – з листового дюралюмінію, склепаного з куточками. Спочатку збиралася обв’язка, на якій фіксувалися на заклепках поздовжні та поперечні шпангоути. Кути обв’язки посилені твердими накладками. Особливо ретельно слід виконувати розкрій обшивки в кутах даху: прямолінійні елементи обв’язки з’єднані зі шпангоутами різної кривизни. Після кріплення алюмінієвого листа до каркаса жодної додаткової выштамповки кутів не знадобилося.
Для скидання води з даху передбачені жолобки за контуром. Всередині даху залишений отвір для вентиляційного люка. Його кришка піднімається до чотирьох гойдалок.
Усі панелі кузова заповнені листами пінопласту завтовшки 18 мм. Їх обклеювали папером, а затік світло-сірим пластиком. Перегородки під диванами, кухонний блок, підвісна полиця та фанерні перегородки виконані синтетичною плівкою під деревину.
Спинки та сидіння диванів виконані з семимиліметрової фанери та листового поролону завтовшки 40 мм. Зверху вони обтягнуті декоративною тканиною. Салон обладнаний плафонами освітлення з живленням від акумулятора автомобілі. Для користування вантажними відсіками, розташованими під бічними диванами, стіл у салоні можна підняти на шарнірах, якими він кріпиться до задньої стінки. Підставка столу при цьому укладається в нішу на нижній площині.
Салон причепа розділений на дві функціональні зони: відпочинок та побутову. Перша обладнана столом, на нічліг він знімається та укладається між бічними диванами. Виходить своєрідна тахта. Попереду, у побутовій зоні, може бути обладнане ще одне місце для дитини.
Обмежена площа салону продиктувала розміщення кухонного блоку – компактного, але водночас зручного. Вдалося розмістити навіть мийку (поліетиленова ємність 450х450х150 мм).
Основний несучий елемент причепа – рама – зварена в стапелі зі струбцинами для запобігання залишковим тепловим деформаціям.
Головна частина її — силовий прямокутник із сталевих труб перетином 40×28 мм: двох лонжеронів та чотирьох поперечок. Спереду до нього приварений П-подібний передок, до якого пригвинчені дишло, тяга, що регулюється, і передній підкіс, а з боків — елементи передньої і задньої обв’язки (подовжні і поперечні труби 28Х-5 мм), призначені для кріплення стоянкових домкратів. Між обв’язками на задніх підкосах із сталевих труб перетином 40X28 мм височіють триноги (труби 28X25 мм) з кронштейнами (вушками) амортизаторів та опорними кільцями під пружини підвіски коліс.
Для з’єднання причепа з автомобілем спочатку я використав механізм зчеплення «Скіфа», але потім замінив його, на мій погляд, більш досконалим, саморобним, що дозволяє створювати гальмівне зусилля в колесах, пропорційне вазі причепа та швидкості його руху. Таке дишло є рухомий пружний вузол. Попереду у нього корпус із переднім нерухомим і заднім рухомим упорами зі сферичною поверхнею під кульовий шворень зчіпки. Задній упор підтискається внутрішньою пружиною та утримується гаком, застопореним на корпусі гвинтом. З цим же корпусом з’єднаний і циліндричний повзун, на одному кінці якого зовнішнє різьблення М60Х2, на іншому – внутрішнє М10. Повзун переміщається всередині корпусу демпфера, стисненого зовнішньою пружиною. У внутрішнє різьблення повзуна вкручується шток, що з’єднується з головним гальмівним циліндром від автомобіля «Москвич», встановленим на планці дишла.
Сила гальмування коліс причепа залежить від його ваги та швидкості пересування. Чим вони більші, тим сильніше стискається пружина, що демпфує, а шток тисне на циліндр. Звідси й гальмівне зусилля.
Колеса – від мотоколяски С3А. Від неї і ободи, з’єднані зі маточею сталевими дисками Ø 230 мм. Підвіска коліс маятникова, з амортизаторами передньої підвіски від коляски С3А та пружинами від автомобіля ЗАЗ-968. Колесо на півосі обертається на кінці V-подібного маятника, звареного з двох підкосів, які у свою чергу приварені до траверси, підвішеної в підшипниках ковзання до опорних майданчиків рами причепа.
На великому підкосі поблизу гільзи півосі є опорне кільце пружини підвіски і кронштейн кріплення амортизатора. У відповідь вузли – на рамі причепа, на триногах.
На стоянці причіп може бути від’єднаний від автомобіля. Щоб надати йому стійкості та горизонтального положення, передбачені домкрати. Їх чотири – по два з кожного боку. З маршового становища в стоянкове вони переводяться спеціальним ключем, схожим на заводну рукоятку. На кінці ключа зроблений шестигранний торець, який просочується в вухо підйому домкрата і вставляється в головку його ходового гвинта. Обертанням проти годинникової стрілки лапу опускають до упору в ґрунт.
Зовні «Лада-В» пофарбована таким чином: верх світлий, темний низ під колір машини. Днище причепа обклеєне листом ДВП товщиною 5 мм і покрите емаллю.
ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА «ЛАДИ-В»
Довжина з дишлом, мм – 3850
Ширина, мм – 1700
Висота, мм – 2000
Висота салону, мм – 1680
Вага, кгс – 200
Вантажопідйомність, кгс – 200
“Лада-В” обладнана електроприладами від автомобіля “Жигулі” ВАЗ-2101 (задні ліхтарі). На передній стінці встановлені два трикутні катафоти білого кольору, на задній — червоного.
Причіп стійкий у русі та маневруванні, досить обтікаємо аеродинамічно. Про це можна судити щодо витрати палива — не більше 10 л на 100 км шляху. Транспортувати причіп-дачу можна і в упакованому вигляді, якщо він не призначений для житла. Час на упаковку та підготовку до руху у такому вигляді не перевищує двох годин.
О. ВАСИЛЬЄВ, м. Вітебськ