Мені здається так: якщо вже ти вирушив у подорож автомобілем, то й жити потрібно в ньому! Ночувати на маршруті або зупинятись для відпочинку на кілька днів у мальовничих локаціях. Можна в наметі, звичайно, як це робить багато хто, але це менш комфортно, особливо в негоду або з дітьми. У готелі — дорого, та й далеко не завжди вони розташовані у відповідних місцях, де хотілося б затриматися. З власним житлом на колесах — ти собі господар! Добре, зрозуміло, коли такий будинок є просторим, щоб і кухня була, і санітарна зона, і спальня, і кают-компанія для віддаленої роботи або занять з дітьми. З цією метою я пару років тому придбав списаний радянський автобус, щоб зробити з нього великий справжній кемпер (англ. camper — будиночок на колесах) і поїхати на ньому з сім’єю у подорож навколо світу — а чому б ні?! А поки мій ковчег, що саморухається, знаходиться в стадії будівництва (роботи з ним ще дуже багато), я частенько вечорами вигадую інші можливі проекти. З одним із таких і хочу познайомити читачів журналу. Прошу суворо не судити мою «фантазію» — це, так би мовити, поки що лише робочий ескіз. Був у мене у студентські роки саморобний трайк підвіска від «Мурашки», колеса задні від «Тули», передок від старого «Мінська», мотор від «інвалідки». Ганяв на ньому і містом, і лісом — цілком стійка була машинка. Та й невибаглива. У країнах Сходу та Азії, до речі, досі багато трициклів, на зразок нашого «Мурав’я», то чому б не зробити невеликий мотокемпер на його базі?
Передбачаю, що багатьом ця ідея здасться абсолютно маячною, проте світовий досвід свідчить про інше: саморобники реально будують та експлуатують подібні конструкції.
Нещодавно я натрапив в Інтернеті на розповідь, як деякі ентузіасти, відновивши старий іржавий «Муравей», поставили на його вантажну платформу житловий модуль із фанери. Щоправда, вийшов той будинок зайве «кургузим», тоді як водій, сидячи за кермом моторолера, відкритий усім вітрам та дощу. Я ж задумав більш комфортний варіант.
Почнемо з ходової частини. Очевидно, що її потрібно посилити. Замість маленьких 10-дюймових коліс треба встановити автомобільні, надійніші. Думка взята не зі стелі – пошукайте, наприклад, фотографії мотоцикла BMW з бічним причепом для далеких багатоденних подорожей: у ньому використовуються саме такі колеса. Відповідно, доведеться змінити підвіску, задні півосі. Відразу зазначу, що на моїх малюнках все це показано поки що досить умовно. Основна увага приділена житловому модулю.
Думаю, будь-який читач, який хоч трохи знається на вітчизняних автомобілях, відразу визначить, яка техніка послужила донором при створенні віртуального “Мурашки”-мандрівника. Спереду вгадується панель кабіни від УАЗ-буханки. Хромовані обідки фар я прикрасив козирками – улюблений прийом американських тюнінгістів. На мою думку, вийшло симпатично.
Далі йде частина кабіни від вантажівки ГАЗ-53 – це легко впізнати по дверях і бічним дзеркалам, винесеним на кронштейнах. Сам житловий модуль власної розробки, але дах у нього від тієї ж «буханки». Стінки можна зробити з металу, пластику чи сендвіч-панелей. Тут головне не перебрати з масою. У кабіні збережено мотоциклетну посадку водія, він же і єдиний мешканець мотобудівлі. Саме так: міні-кемпер розрахований на одну особу. А потрапляти до нього пропонується через праві двері. Відкривши ліву, можна лише зайняти місце за кермом, оскільки пройти в «вітальню» не дасть кут ліжка, що виступає. Для зручності посадки передбачені підніжки з труби, вони захистять кузов від пошкоджень при неакуратному маневруванні.
Усередині мотобудинку є все необхідне для життя. По-перше, спальне місце по лівому борту. На ньому людині нормальної комплекції можна витягнутися на повний зріст, розташувавшись головою до задньої стінки. У головах є зручна поличка для дрібниць і настінний світильник. По-друге, навпроти ліжка знаходиться компактний кухонно-господарський блок, що складається з невеликого столу, раковини з краном та шафи для речей.
Холодильник у ніші знизу переносний, а не стаціонарний. Так само, як і газова плитка – вона найпростіша, туристична, зі знімним балончиком. Чому так? Справа в тому, що будиночок зовсім невеликий і розвивати у ньому бурхливу діяльність не надто раціонально. Якщо погода дозволяє, то готувати їжу простіше зовні, винісши плитку та холодильник із запасом продуктів. Стаціонарних баків для води, як на великих кемперах, тут також не передбачено. Їх замінюють каністри з водою, розміщені праворуч у задньому звисі, у ніші, куди є доступ через лючок зовні. До умивальника вода подається електронасосом.
Важливе питання у подорожах – гігієна. Їй необхідний
про приділяти підвищену увагу, тому невелика душова кабіна, навіть незважаючи на малий обсяг житлового модуля, все ж таки закладена в конструкцію. Тут же встановлений і біотуалет. А поки водні процедури не проводяться, обсяг санвузла можна використовувати як гардероб для верхнього одягу. Це практично якщо на вулиці дощ, наприклад, вода зі знятого плаща стікатиме в лоток душової кабіни. Туди ж можна кинути мокрі чоботи.
Ймовірно, у того, хто читає ці рядки, крутиться в голові одне питання: а чи відвезе слабенький двотактний моторчик «Мурав’я» все це господарство? Як у відомому анекдоті про літак, напханий усякими благами: «А тепер ми спробуємо злетіти», пам’ятаєте? Зрозуміло, я чудово розумію всі ці побоювання, тому на штатний двигун не розраховую – мотор має бути зовсім іншим.
Зверніть увагу на компонування. Відкинувши сидіння в моторному відсіку моторолера, ми й не побачимо там двигуна – сюди я помістив акумулятори для електропостачання будинку. Заряджати їх можна від сонячних панелей, розташованих на даху, а на стоянці від мережі, якщо вона є поблизу. Мотор знаходиться під підлогою житлового модуля, перед заднім мостом, що обумовлює низький центр тяжіння транспортного засобу і, відповідно, надає йому хорошу стійкість. Думаю, підійшов би бадьорий і легкий силовий агрегат із АКПП від якогось японського мінівена, з так званим «лежачим блоком», адже габарит по висоті тут обмежений. Для його обслуговування передбачено люк у підлозі. А в задньому звисі знаходиться газовий балон – це хороша альтернатива рідкому паливу, і така можливість закладена в концепцію мотобудинку.
Зазвичай будівельники автомобільних кемперів або житлових модулів, що встановлюються в кузовах пікапів, в алькові розміщують спальне місце, але цей відсік відведений під господарські потреби. Тут і склад речей, необхідних далекою дорогою, і органайзер для предметів першої необхідності. На стіну алькова, звернену в «вітальню», можна повісити плоску панель TV. Габаритні речі зберігаються під ліжком.
А тепер подивимося на кузов зовні, зокрема на його задню частину. Тут передбачено багажник для перевезення велосипеда. Цей легкий безмоторний і невибагливий транспортний засіб завжди готовий до використання, дозволяючи оперативно провести розвідку дороги, або скачатися в магазин за продуктами, щоб не ганяти марно трицикл. Велосипед у подорожі – річ корисна.
Але є схожі за споживчими якостями недорогі китайські машинки, і мій проект, як на мене, цілком реально втілити в життя — було б бажання. Впевнений, що для подорожей середньою смугою Росії в теплу пору року, поїздкам чорноморським узбережжям Криму або Кавказу такий будинок на колесах підійде. Та й утеплити його при необхідності, покривши стінки тонкими листами теплоізоляції, теж не складе проблеми.
Анатолій РУДА