На скейт я став ще в університетські роки. Та й потім не забував про своє захоплення: приємно буває покататися вздовж пляжу набережною десь у Геленджику, наприклад, під час відпустки… Згодом на всіх моїх дошках розвалилися чи стерлися колеса. На найстарішу, ще радянську, знайти їх так і не вдалося, — довелося купувати колеса разом із підвісками. У процесі пошуків потрібних деталей в інтернеті на очі постійно траплялися пристрої для скейбордів з електроприводом: шестерні з ремінцями та моторчиками, мотор-колеса різних розмірів, одиночні та подвійні підвіски, електроніка для керування. Отут і з’явилася в голові нав’язлива думка про дошку з мотором. Адже, судячи з того ж «ютубу», багато умільців вже давно оснащують електротягою велосипеди, самокати та мотоцикли, будують навіть великі електромобілі. Чому б не зробити своїми руками «електричний скейборд»?
Знову заглибився в інтернет і знайшов за дуже привабливою ціною комплект із двох підвісок (одна з них із двома мотор-колесами діаметром 90 мм) плюс контролер. Вага близько 4 кг – цілком підходяще. За даними китайських продавців, потужність кожного колеса складала 600 Вт. Це було, звісно, сумнівно! Проте розсудив так. Якщо потужність електросамокату М365 від Xiaomi десь 350 Вт і їде він дуже добре, то навіть якщо заявлені 600 Вт – сумарна потужність двох коліс, то і це буде дуже здорово! Загалом ризикнув і оформив замовлення. А на додаток до нього придбав 10 акумуляторів типу 18650 (Litocala, 3 А*год, 20 А) та плату ВМS 40А 10S.
Готової інформації зі складання «девайса мрії» в мережі я не знайшов, тому далі все робив за власним розумінням.
Провід датчиків Холла виявився без роз’єму, а продавець нічого не зміг пояснити. У самокатах, як я з’ясував, контролер без датчиків Холла взагалі відмовляється працювати. Як бути? Спробував підключити до контролера лише двигуни та подав живлення від лабораторного блоку на 22 В – все запрацювало! Правда, на пульті горіла індикація низького заряду батареї (10%), що цілком зрозуміло. Китайці мають «круті» (і недешеві!) пульти дистанційного керування, в яких є дисплей, що видає купу корисної інформації, але без датчиків Холла вони не працюватимуть. Може, згодом я такий придбаю, тому знайшов відповідні корпуси для роз’ємів датчиків Холла і зайнявся фазуванням останніх, тобто підбором їхнього правильного розташування щодо обмоток. Довелося переставляти проводи датчиків, але результатом стало те, що колеса нормально закрутилися, і в прямому, і в реверсивному напрямку.
куди помістити акумуляторний блок? Саме в цей момент на очі випадково потрапив електротехнічний кабель-канал перерізом 16×16 мм. Чудова ідея! Взяв два відрізки кабель-каналу потрібної довжини, щоб у кожен входило по п’ять акумуляторів, спаяв їх якнайшвидше, і закріпив блок на деку старого скейту — не терпілося спробувати, як поїде.
А поїхало дуже добре! Старт з місця на будь-якій потужності, навіть штовхатися не треба, бадьоренько так, принаймні, наскільки це можна було зрозуміти, тестуючи дошку з електроприводом в умовах квартири. Висновок зробив такий: конструкція працездатна і її можна доводити «до пуття». Тому відразу замовив ще десять акумуляторів, так як 3 А * год буде обмаль, мабуть, та й на фірмових дошках стоять АКБ більшої ємності.
Тепер потрібна хороша дека, тобто сама дошка. Готову купувати не став, бо було бажання зробити її самому. А після обговорення цієї теми з колегою по роботі, «яблучний годинник», наслухавшись наших гучних розмов, несподівано почав видавати контекстну рекламу крутих американських дощок. Просто диво, як вони зроблені! А чому б не використовувати одну з таких як прототип? Потрібні ескізи з розмірами та конфігурацією? Я вчинив набагато простіше. Скачав з інтернету картинку підходящої дошки у потрібному ракурсі та вивів її в натуральну величину на екран плоского телевізора. Після чого прикріпив до екрану паперову стрічку та обвів зображення за контуром. Креслення у масштабі 1:1 готове!
Фанери з канадського клена, що використовується в оригіналі, у мене, на жаль, не виявилося, зате був шматок бакелітової 22-шарової фанери товщиною 16 мм. Вона не нова, але міцності у неї з надлишком і товщина підходяща. Випилив деку, прошліфував, краю пройшов крайковою радіусною фрезою. Відфрезерував отвори під платформи підвіски, які закріпив зверху – так на 20 мм опускається центр ваги конструкції, і зовні апарат виглядає стильніше.
Прикинув розміщення акумуляторів та блоків керування. Вирішив зробити все одною висоти, хоча для цього довелося фрезерувати 5-міліметрове заглиблення під АКБ і робити паз для дроту двигунів, щоб розмістити їх під контролером. Чотири відрізки кабель-каналів, що вміщають 20 акумуляторів, прикріпив до деки хомутиками, притягнутими гвинтами. Цілком вдале компонування вийшло, ніщо не заважається, а вага деки після виконання всіх отворів та вибірок вийшов 2,8 кг при розмірах 900×240 мм. Зверху наклеїв на неї велику абразивну шкірку, щоб не ковзали ноги.
Додаткові акумулятори, що прийшли в новому замовленні, спаяв та об’єднав із платою BMS (Battery Management System – система управління батареєю). Вихідні контакти припаяли до мідних платівок, вставлених між ложементами (кабель-каналами) з акумуляторами. Вага блоку живлення на 36 ємністю 6 А * год вийшов 1,12 кг. Спочатку заряджав його взятим у колеги пристроєм від самокату. Потім пристосував «зарядник» від шуруповерта, але зрештою замовив фірмовий на 42 В/2 А.
Закріпив комплектуючі на деку і почав думати про захисний кожух для них.
Було багато різних варіантів, але в результаті він був зроблений з … радянської квіткової скриньки! Найпростішого пластикового, на денці навіть ціна вибита – 2 р. 50 коп. Він чудово підійшов за габаритами. Щоправда, ребра жорсткості на дні зменшили на 10 мм кліренс, зате вони й міцності додали. Я просто обрізав ящик по висоті і зробив відбортування по довгих боках. За полиці прикріпив кожух до деки десятьма гвинтами М5, по п’ять з кожного боку. Вийшло, на мою думку, симпатично.
Збоку в кожух врізав кнопку включення, роз’єм зарядки та світловод індикації. Двоколірний світлодіод знаходиться усередині кожуха. Він моргає червоно-синім кольором, доки не активовано пульт управління. Як тільки його вмикаєш, колір моргання стає червоним. Треба зауважити, що такий світлофор у мене вийшов досить випадково. Всі знають, напевно, що замовляючи різні комплектуючі з Китаю, потрібно тримати «вухо гостро». Ось і в мене потрібного діода в наборі не виявилося лише два проводки для нього. Почав шукати заміну у запасах. Вибрав двоколірний, і він раптом так гарно заробив, моргає по-різному залежно від режиму роботи. Але все це було, повторю, непередбачувано, оскільки я не знав, як запрограмована плата, — просто пощастило, певне.
Електроскейт автоматично вимикається після п’яти хвилин простою та вмикається кнопкою або обертанням одного з коліс. Кліренс вийшов 50 мм, вага апарата складає 8,2 кг. Навіть меншого розміру снаряди важать близько 7 кг, так що для моєї досить великої конструкції така вага вважаю нормальною.
На пульті управління є кнопки включення та реверсу, індикатор заряду батареї (10% – 60% – 100%), індикатор Bluetooth та перемикач потужності на три положення. При натисканні курка від себе відбувається плавне зростання потужності, при натисканні на себе – гальмування. Є також вбудований акумулятор із зарядним гніздом micro-USB та прихована кнопка пошуку пристрою. Після п’яти хвилин бездіяльності пульт вимикається.
Тепер про їздові характеристики мого транспортного засобу. Швидкість на максимальній потужності за «Яндекс-навігатором» становить 35 км/год — на мій погляд, більш ніж достатньо. Навіть трохи страшно нестись на весь опор. Колеса через великий розмір добре ковтають дрібні нерівності та камінці. Поки мені не вдалося протестувати електроскейт на максимальну дальність пробігу, хоча зрозуміло, що вона сильно залежатиме від обраної потужності. За результатами перших заїздів за годину катання напруга на АКБ знизилася з 42 до 36 вольт, а приблизний пробіг склав 10 км. Мене така дальність влаштовує.
Дуже сподобалися відчуття від їзди на лонгборді із приводом! Все набагато «ґрунтовніше», ніж на невеликому скейті. Стояти теж зручно, незважаючи на пласку деку. І шалено радує, звичайно ж, що їдеш на апараті, зробленому власними руками!
Ну і про фінансові витрати. За діючими цінами на момент виготовлення цієї саморобки (березень 2020 року), вона обійшлася мені в 180$, що помітно дешевше за ціну на готовий виріб зі схожими характеристиками
Олександр СКРИННИК, м. Рибінськ