Винесений на суд читачів деревообробний верстат я самостійно спроєктував, власноруч виготовив і тепер успішно використовую під час будівництва будинку на своїй ділянці. Переконуюся, наскільки вдалою вийшла конструкція: компактна, технологічна, цілком, гадаю, придатна для її «тиражування». Верстат настільки простий, що надто докладне деталювання для його виготовлення навряд чи знадобиться. До всіх вузлів кріплення тут вільний доступ. Тож за бажання конструкцію можна легко розібрати і, перевізши в багажнику автомобіля, зібрати на новому місці хвилин за тридцять.
Запропонований варіант універсального деревообробного верстата — з несучими елементами, виконаними зі сталевого кутника та листової сталі. Хоча знаю: досвідченому саморобникові не складе труднощів підшукати й цим матеріалам відповідну заміну з того, що виявиться під рукою. Звісно, за максимального використання технічних рішень, що забезпечують компактність, технологічність складання та розбирання.
Взяти хоча б зварні вузли та деталі. Їх небагато. Передусім це опора-основа, виконана зі сталевого кутника 50×50 мм. Далі йде рама для встановлення Г-подібних стійок столу та підшипникових вузлів веденого вала з робочими органами верстата. Виготовлена вона зі сталевого кутника 60×60 мм. Зварні роботи знадобляться також під час жорсткої фіксації втулок Г-подібних стійок до кришки столу, виконання лінійки-обмежувача та спеціальної поворотної платформи для електродвигуна.
1 — опора-основа, 2 — стійка (сталевий кутник 40×40, L800, 4 шт.), 3 — штанга натягу пасової передачі (сталевий пруток Ø16, L350 з різьбою М16 на кінцях), 4 — платформа двигуна поворотна, 5 — електродвигун асинхронний трифазний АІР100S4У3, 6 — шків дворучейковий ведучий (dp 100), 7 — пас клиновий (2 шт.), 8 — пульт керування з кнопками «Пуск» і «Стоп», 9 — стійка столу (4 шт.), 10 — гайка M16 регулювальна з контргайкою (4 комплекти), 11 — шайба Гровера (4 шт.), 12 — рама, 13 — шків дворучейковий ведений (dp 50). 14 — лонжерон столу (сталевий кутник 50×50, L700, 2 шт.), 15 — кришка столу складена (лист сталевий 555×500, s6, 2 шт.), 16 — гвинт М12 із потайною головкою (22 шт.), 17 — рубанок роторний у зборі, 18 — диск пилки циркулярної, 19 — лінійка-обмежувач, 20 — затискач складений (2 шт.), 21 — гвинт М8 (2 шт.), 22 — напрямна з різьбою М16 на кінці (2 шт.), 23 — жолоб для тирси (алюміній, лист, s3), 24 — пускач магнітний із перемикачем («Зірка» — «Трикутник») і двома вимикачами, 25 — жолоб для стружки (алюміній, лист, s3), 26 — конденсатор 100мкФ х 400В (2 шт.), 27 — вісь платформи двигуна, 28 — гайка-баранець М16.
Про останню слід сказати окремо. Зварена вона з відрізків сталевого кутника 40×40 мм і прутка, у торцях якого нарізано внутрішню різьбу М12. Пруток слугує поворотною віссю платформи, вставляється між стійками і закріплюється з двох боків болтами М12. Асинхронний трифазний двигун АІР100S4У3 зі 100-мм дводучейковим шківом встановлюється на платформі за допомогою чотирьох болтів із гайками та шайбами Гровера.
Натяг у клинопасовій передачі здійснюється закручуванням баранця на штанзі, що проходить через отвір у платформі, з подальшим законтруванням.
Опора-основа, рама та чотири стійки зі сталевого кутника 40×40 мм, скріплені докупи болтами М20, утворюють станину. До неї пригвинчені виготовлені з листового алюмінію жолоби для тирси та стружки, інші вузли й деталі, зокрема апаратура пуску та керування електродвигуном.
Кришка столу складається з двох однакових 6-мм сталевих плит, скріплених між собою лонжеронами за допомогою гвинтів М12 із потайною головкою та контргайками. До нижньої поверхні кришки, як уже зазначалося, приварені чотири втулки, у яких можуть повертатися Г-подібні стійки. Що стосується лінійки-обмежувача, то вона кріпиться на напрямних за допомогою складених затискачів і гвинтів М8.
Кілька слів про двигун. Оскільки у верстаті використано трифазний АІР100S4У3 (3 кВт, 1410 об/хв), то для увімкнення його в однофазну мережу довелося вводити фазозсувні конденсатори — пусковий і робочий. А для найефективнішого використання — передбачити з’єднання обмоток або «зіркою», або «трикутником». Перший із названих режимів (з умовним позначенням «У») рекомендується застосовувати під час пиляння та стругання зі зниженим навантаженням (коли дошки не надто товсті). Кнопка «Пуск» тут натискається, якщо SA1 — вимкнений, SA2 — увімкнений, а SA3 — у положенні «Y». При цьому спрацює магнітний пускач і, заблокувавши SB1, забезпечить надійну подачу напруги на обмотки двигуна.
1 — болт М8 із шайбою Гровера, 2 — шайба притискна, 3 — шків дворучейковий ведений, 4 — кришка підшипникового вузла (Ст5, 2 шт.), 5 — болт М5 (4 шт.), 6 — корпус підшипникового вузла (Ст5, 2 шт.), 7 — кулькопідшипник 206 (2 шт.), 8 — ніж рубанка (сталь інструментальна, 3 шт.), 9 — болт М6 розпірний (9 шт.), 10 — планка притискна (Ст3, 3 шт.), 11 — вал ведений (сталь 45), 12 — кільце розпірне (Ст3), 13 — шайба профільна (Ст3), 14 — диск пилки циркулярної, 15 — шайба затяжна (Ст3), 16 — кільце затяжне (Ст3), 17 — гайка М24, 18 — шайба Гровера.
Режим з умовним позначенням «А» — це робота з підвищеною потужністю. Переходять на нього вже після того, як електродвигун, ґрунтовно розігнавшись, набере потрібні оберти в режимі «У». Тоді сміливо збільшують ємність фазозсувного конденсатора, додатково підключивши за допомогою SA1 ще 100 мкФ. І лише потім, не допускаючи сильних пускових струмів, перемикають обмотки на «трикутник», перевівши SA3 у положення «Δ».
Зупинити двигун легко в будь-якому з режимів. Для цього достатньо натиснути кнопку «Стоп». Тоді одразу припиниться подача живильної напруги на обмотку котушки магнітного пускача, і він знеструмить електродвигун.
Що стосується перемикача SA4 «Реверс», то, як показала практика, його можна й не встановлювати. А потрібного напрямку обертання добиваються в такому разі під час пусконалагоджувальних робіт шляхом «перекидання кінців» однієї з обмоток.
І ще одне зауваження щодо особливостей функціонування розглянутої схеми. Після зупинки електродвигуна обидва конденсатори необхідно розрядити. Для цього потрібно всього-на-всього… увімкнути SA1 і SA2.
Настала черга розглянути й особливості експлуатації самого верстата в цілому. Краще це зробити, звернувшись до ілюстрацій.
Передусім — регулювання висоти пропилу, а також товщини зняття стружки. Потрібних результатів тут досягають… обертанням гайок. Спеціальних, регулювальних, із подальшою фіксацією нижньою гайкою.
Зміна нахилу столу (під час пиляння під кутом, відмінним від прямого) здійснюється простим підйомом (або опусканням) стійок (з протилежного боку пильного диска) на необхідну висоту. Оптимальних швидкостей обертання вала (1500 об/хв — для пиляння і приблизно 3500 об/хв — для стругання вихідного матеріалу) досягають шляхом відповідного підбору діаметрів ведучого та веденого шківів.
Інші можливості верстата? Вони в прямій залежності від того, який інструмент на робочому валу. Наприклад, використовуючи різні фрези, можна з успіхом вибирати пази, чверті. Замінивши пильний диск на відрізний круг, отримуємо надійного механічного різальника металу. А з установкою наждака — верстат для заточки інструменту.
Але все це потребує акуратності. І, звісно ж, найсуворішого, неухильного дотримання правил техніки безпеки. Зокрема, під час встановлення вала на раму станини його необхідно жорстко, без перекосу закріпити. Затягнувши болти спочатку на одній опорі, переконатися, що інша не піднялася над рамою і не виявилася надмірно притиснутою до неї. Потім потрібно з такою ж обережністю підійти до затягування болтів на другій опорі. Перекіс усувати одразу, підкладаючи під опори металеві прокладки. У підшипники необхідно набити тугоплавке мастило. Простежити, щоб у них у жодному разі не потрапляли тирса, стружка.
З не меншою ретельністю слід ставитися і до рубанка. Ножі цього робочого органу мають бути надійно закріплені болтами. Не зайве нагадати, що коли рубанком не користуються, його необхідно закривати спеціальною металевою кришкою (на рисунку умовно не показана).
Гайки кріплення «циркулярки», щоб уникнути будь-яких несподіванок, неодмінно повинні бути з шайбами Гровера, та й іншим різьбовим з’єднанням не завадить мати належне затягування. Перед роботою на верстаті слід перевірити, наскільки добре все закріплено. Переконатися в надійності клинопасової передачі, прокрутивши кілька разів за приводний пас сам вал. Останній повинен обертатися легко, без заїдань. І лише потім можна братися до роботи.
«Моделіст-конструктор» № 3’97, Б. ПОТАПОВ