За кілька хвилин до відкриття перегляду-конкурсу любительських автомобільних конструкцій 1966 року в Москві до старту підкотився незвичайний мікроавтомобіль із таким самим незвичайним причепом на буксирі. Як автомобіль, так і причіп були абсолютно плоскими: висота кузова не перевищувала діаметра колеса від мотоколяски С3А перших випусків.
Це був автомобіль “Турист-1”, розроблений і побудований у автоконструкторській лабораторії станції юних техніків Харківського Будинку культури харчовиків. Як це іноді трапляється, на підготовку до перегляду-конкурсу не вистачило кількох годин. Довелося їхати в Москву вночі. За кермо сів керівник лабораторії Валерій Тарануха, і через чотирнадцять годин автомобіль успішно прибув в Центральний парк культури і відпочинку імені Горького буквально на самий початок параду. Ледь встигнувши привести в порядок машину, Валерій опинився в центрі уваги зібраних на старті фахівців, а через кілька годин, коли завершило роботу журі, йому вручили одразу два дипломи: один за оригінальну конструкцію машини, інший за водійську майстерність.
На сьогоднішній день “Турист-1” вже пройдений етап в роботі молодих автоконструкторів Харківського Будинку культури харчовиків. Ними створено немало цікавих мікролітражних машин, серед яких виділяється добре продуманою раціональною конструкцією автомобіль багатофункціонального призначення, який отримав назву “Турист-2”. Як показує саме найменування, машина є логічним розвитком попередньої. У ній враховані як позитивні особливості, так і недоліки першої моделі. Вийшов автомобіль простий і недорогий у будівництві, несучи в собі ряд прогресивних технічних рішень, легкий в управлінні і обслуговуванні і, що найголовніше, є хорошим зразком для самодіяльних конструкторів середньої кваліфікації.
Основна концепція в роботі нашої автоконструкторської лабораторії — це ретельне вивчення випускається промисловістю агрегатів, вузлів і деталей мотоциклів, мотоколясок і автомобілів з подальшим їх використанням при проектуванні і будівництві машин власної конструкції. Це дозволяє, з одного боку, докладно ознайомлювати молодь з продукцією вітчизняних і зарубіжних підприємств, а з іншого — наочно показувати, як треба і як не треба використовувати те чи інше технічне рішення на прикладі вже перевіреної в експлуатації машини. Порівнюючи придатність різних вузлів в одній і тій же конструкції, ми формуємо вміння критично мислити, власний “конструкторський почерк”, без якого не можна приступати до самостійних розробок. Тому і в конструкції нашого другого автомобіля можна зустріти багато знайомих деталей від мотоколясок, мотоциклів і моторолерів. Їх не потрібно виготовляти своїми силами — це прискорює створення машини, дозволяючи підтримувати інтерес до роботи у всіх її учасників.
У мікроавтомобілі “Турист-2” (рис. 1) використовані диференціал та головна передача заднього моста мотоколяски С3А, напівосі та втулки задньої підвіски, двигун, два передні мости, один з яких перепроектований “на роль заднього” шляхом встановлення на нього замість поворотних кулачків підшипників, втулок та напівосей. В передню підвіску СЗА, застосовану на нашому автомобілі, внесено наступні зміни: замість стандартних гідравлічних амортизаторів встановлені пружино-гідравлічні підвіски мотоциклетного типу (від “Паннонії”), колеса обладнані гальмами з використанням барабанів та колодок, які використовуються на задньому мосту тієї ж самої мотоколяски. Для цього втулки передніх коліс піддавалися певній, загалом, невеликій модифікації, схожій на ту, яка була описана в № 11 “МК” за 1969 рік. Рульовий механізм – від мотоколяски С3А без змін, в зборі зі стандартними рульовими тягами.
У конструкції задньої підвіски застосований передній міст С3А з переміщенням кріплень підвіски до рами кузова. До заднього моста прикріплено головний привід в блоку з диференціалом. Головний привід закріплений на кронштейнах і може переміщатися вперед і назад, що дозволяє регулювати ланцюг приводу. Оскільки колія передніх і задніх коліс автомобіля однакова, а отже, широка відстань між колесами заднього моста мотоколяски, довелося подовжувати напівосі, зваривши вставки. Стандартні амортизатори заднього моста замінено мотоциклетними.
Колеса і шини – від мотоколяски, декоративні колпаки мають вузькі радіальні прорізи, що надає їм більш елегантний зовнішній вигляд.
Кузов автомобіля цільнометалевий, несучий, зварний. Для зміцнення переднього та заднього мостів кузов оснащений трубчастими підрамниками. Він виконаний відкритим, без дверцят, оскільки машина розрахована в основному на експлуатацію в період літніх шкільних канікул.
Двигун розташований в передній частині автомобіля. Передача на задній міст здійснюється ланцюгом від мотоцикла ІЖ, трохи подовженим. Для запобігання провисанню цього ланцюга на дно кузова встановлені гумові валики. Зверху ланцюг прикритий легкознімним кожухом. Капотом служить кришка багажника автомобіля “Запорожець”. Під ним розташовані бензобак, оснащений датчиком рівня пального, реле-регулятор, котушка запалювання, панелі підключення освітлювальних приладів і блок плавких запобіжників.
У задній частині автомобіля, під сидінням, є ящик для інструментів та акумулятора. Сидіння автомобіля виготовлені напівжорсткими, змягчувальним матеріалом слугує поролон товщиною 120 мм. Чохли сидінь водонепроникні, з високоякісного штучного шкірозамінника. З такого ж матеріалу виготовлений тент автомобіля. Каркас тента – тонкостінні сталеві труби, з’єднані шарніром так, щоб тент може складатися і зніматися. Лобове скло може бути відкинуте на капот, а за бажанням – швидко зняте.
Всі ручки, педалі та прилади управління автомобілем розташовані відповідно до загальноприйнятої схеми і з урахуванням технічних умов на будівництво автомобілів. Привід зчеплення та дроселю здійснюється за допомогою гнучких тросів. Привід передніх гальм – через троси, задніх – тягою з вирівнюючим ривком. Стояночний гальмо діє на одне заднє колесо. Ручки управління коробкою передач і реверсом розташовані справа від водія, тяги – трубчасті, з пристосуванням для регулювання по довжині. Автомобіль оснащений туристичним інструментом (туристичною сокирою та лопатою), які кріпляться по боках кузова. Для запобігання випадковому виходу водія та пасажира дверні проїми обладнані легкознімними підвісками-ременями на карабінах.
Електрообладнання 12-вольтове, від мотоколяски. У додаток до звичайної схеми освітлення є два фари-пошукові.
В. ТАРАНУХА, м. Харків