Саморобні мікромотоцикли, зведені з використанням деталей велосипедів та дитячих самокатів, завойовують серця нашої молоді все більшою популярністю. Це цілком логічно: мініатюрному транспортному засобу не потрібен гараж, його можна тримати навіть у квартирі; вартість його (як початкові витрати, так і експлуатаційні витрати) дуже мала; вчитися керувати таким транспортним засобом можна буквально за кілька годин, і скільки цікавих подорожей він дозволить здійснити, особливо в сільській місцевості!
Заимствуючи один від одного досвід у побудові мікромотоциклів, конструктори-любителі внесли багато вдосконалень і нововведень, завдяки чому ці взагалі нескладні машини придбали такі цінні якості, як підвищена прохідність, комфортність, швидкість.
Внизу показані не менш цікаві мікромотороллери та мікромотоцикли, побудовані нашими читачами: 1 — інерційно-маятниковий двигун; 2 — акумуляторний, із електродвигуном та клинопасовим передаванням на колесо; 3 — з двигуном внутрішнього згоряння типу «Іртиш» та фрикційним передаванням; 4 — з живленням від міської мережі по кабелю та електродвигуном від швейної машинки.
Сьогодні ми хочемо представити читачам роботу учня 9-го класу 35-ї школи міста Мінська Артура Токмакова. Він надіслав редакції опис, креслення та фотографії свого власного мікромотоцикла з підвищеною прохідністю, який він назвав «Метеор-крос».
Ось що пише Артур.
Я є давнім передплатником вашого журналу. З нетерпінням чекаю на кожен новий номер, оскільки цікавлюся всюдихідами, а “Моделіст-конструктор” приділяє цим машинам велику увагу. Прочитавши про конкурс “Автогородкам – свою техніку”, вирішив взяти в ньому участь. Замислився побудувати мікромотоцикл з підвищеною прохідністю з велодвигуном Д-6. Взяв раму від старого велосипеда “Орленок” і переделав її: відрізав задню вилку, скоротив труби. Замість каретки припаяв сталеву трубу Ø 20 мм і довжиною 290 мм. Вона слугує одночасно підніжкою та віссю гальмівної педалі.
Заднє колесо підвішене на маятниковій вилці з амортизаторами від мопеда «Рига» (або «Верховина»). Для кріплення цієї вилки до рами припаюється стальна трубка з внутрішнім Ø 12 мм. Вона повинна бути строго горизонтальною, без нахилів відносно вісі рами.
Від задньої вилки велосипеда відрізаються вертикальна частина та проушини для кріплення колеса; до горизонтальної частини припаюються квадратні пластини товщиною 4 мм. Обпилені сторони труб сплющуються і склеюються. До задньої частини маятникової вилки припаюються проушини для кріплення колеса від дитячого самоката (розмір покришки 12 1/2 Х 2 1/4). В передній частині маятникової вилки свертаються отвори Ø 12,2 мм для болта М12, яким вилка кріпиться до рами.
1 — переднє колесо, 2 — гальмівний барабан, 3 — трос переднього гальма, 4 — передня вилка, 5 — верхній місток вилки, 6 — рукоятка переднього гальма, 7 — ручка газу, 8 — хомут кріплення керма, 9 — трос зчеплення, 10 — рукоятка зчеплення, 11 — бензобак, 12 — сидіння, 13 — глушник, 14 — задня підвіска, 15 — маятникова вилка, 16 — підніжка, 17 — двигун Д-5, 18 — педаль гальма.
Попередня вилка для «Метеора» взята від мопеда «Рига-7»; відповідно її труби скорочені, але пружини залишено без змін. З’єднання труб повинно бути виконане дуже аккуратно, інакше пружини не будуть нормально працювати. Частина вилки, до якої кріпляться пружини, також скорочується; обпилене кінце зливається, і в ньому пропилюється паз під осьовий болт Ø 8 мм.
Бензобак — від мотовелосипеда, ємністю 2 л, встановлено на раму горизонтально. Сідло — від мопеда «Верхо-вина-3». Глушник спортивного типу, зварений із покрівельного заліза і прикріплений до рами з нахилом вгору, як показано на малюнку.
Заднє колесо від дитячого самоката (або велосипеда) переделано під задню втулку від велосипеда «Орленок» зі вільним ходом. Кількість спиць подвоєно. При використанні спиць від мотоциклів малих кубатур можна залишити їх стільки ж. На лівий бік втулки строго вісно припаюється ведуча зірочка від дитячого велосипеда. Брудові кришки — також від дитячого велосипеда, хоча можна встановити і саморобні.
При виготовленні мікромотоцикла «Метеор-кросс» у дорожньому варіанті слід подовжити задню кришку, щоб бруд з-під колеса не бризкав на спину водія при їзді по мокрій дорозі, встановити фару та задній фонар (бажано малогабаритні, наприклад, від мопеда) і використовувати електрообладнання від мопеда «Рига-7».
Ходові якості обох варіантів моєї машини приблизно однакові: максимальна швидкість — в межах 25—30 км, прохідність (враховуючи малий діаметр коліс) — хороша, їздити на «Метеорі» дуже приємно завдяки тому, що обидва колеса мають пружинну підвіску. При розумному піднятті двигуна і підборі ведучої зірочки з зменшеною кількістю зубців швидкість, безсумнівно, може бути підвищена.
«Метеор-кросс»… Маленький, компактний, легкий і швидкісний транспорт; на ньому можна їздити за грибами, на рибалку, брати участь в розвідці під час гри «Зоря», змагатися в кросі або на трасах фігурного водіння.
Наш коментар
Будівництво мікромотоциклів, мікромотороллерів, мікросамокатів отримало новий імпульс: весь цей мікротранспорт знайшов певну сферу практичного використання — в дитячих містечках та на навчальних майданчиках. Несподівано виявилося, що це не просто розважливі саморухомі майстерності, а корисні і абсолютно недитячі навчально-транспортні машини, за допомогою яких зовсім безпечно можна впоратися з навичками водіння у дітей і на практиці вивчити правила дорожнього руху. У зв’язку з цим останнім часом з’явилося безліч цікавих конструкцій. Повертаючись до теми мікромотоциклобудування, ми сподіваємося, що промисловість також зацікавиться хобі-розробками і, можливо, навіть поставить виробництво кращих з них на конвеєр.
Як це часто траплялося в історії техніки, любителі покопалися в архівах і вдихнули нове життя в, здавалося б, давно забуті ідеї, успішно використовуючи елементи, вузли та деталі серійних машин. Так, окрім традиційних схем з двигунами внутрішнього згоряння від мопедів і мотовелосипедів, з’явилися дуже успішні рішення з використанням двигунів від мотопил, мотонасосів та підвісних човнових моторів із дотепними та в той же час досить простими передачами крутного моменту від двигуна до ведучого колеса. Пішли в хід клинопасові та фрикційні передачі, з яких найцікавішею, напевно, є установка на «кімнатному» самокаті електродвигуна від швейної машини! Піонером використання для мотоколяски човнового мотора став ветеран технічного творчості, керівник дитячого клубу А. С. Абрамов. Його самохідна лавка описувалася в № 7 нашого журналу за 1976 рік. Цікава і перспективна спроба використання як електродвигуна для самоката генератора від автомобіля «Москвич-401» з живленням від акумулятора на 6 В. Нарешті, дуже своєчасне використання для цієї мети маховичних двигунів за схемою, запропонованою професором Н. В. Гуліа (див. № 8 за 1978 рік).
Найцікавіші з побудованих нашими читачами мікромашин наведено вище. Описи деяких з них будуть опубліковані в найближчих номерах.