«Легковик» у поєднанні з вантажним причепом — надзвичайно зручний транспортний засіб. Однак не без недоліків, які часом зводять нанівець усі його переваги. Зокрема, суттєво знижується маневреність легкового автомобіля та стає практично неможливо рухатися заднім ходом – адже автолюбителі на відміну від професійних водіїв погано маневрують складовими транспортними засобами. Невисока і прохідність «Жигуленка» або «Запорожця» з масивним «хвістом» путівцями. Отже, потрібен простий і недорогий мотовантажівка типу моторолера «Мурашка», але із закритою кабіною і з більшою вантажопідйомністю. І найкраще — на основі мотоциклетних вузлів та агрегатів: це дозволить зареєструвати його як вантажний мототранспортний засіб. До того ж мотоциклетні агрегати набагато дешевші за автомобільні.
Як завжди, звернувся до підшивок «Моделіста-конструктора» — у них саморобство завжди можна знайти практично будь-яке необхідне технічне рішення. І справді, у проекту мого «Ослика» виявилося чимало ідей, опублікованих раніше у улюбленому журналі.
Для початку трохи про технічні характеристики саморобного мотовантажівки.
Він є передньопривідним тривісним транспортним засобом з двотактним двигуном рідинного охолодження типу «ІЖ-Юпітер-5». Таке незвичайне компонування було обрано не випадково. Передній привід у поєднанні з переднім розташуванням двигуна дозволив позбутися протяжних трансмісій і керування двигуном за допомогою тросів в боуденівській оболонці. До того ж розташований спереду двигун, крім вентилятора, добре охолоджується потоком повітря, що набігає. Ну а дві осі заднього моста з’явилися для того, щоб довести норму навантаження на кожне із задніх коліс. Спочатку, правда, передбачалося зробити одну вісь у поєднанні зі здвоєними схилами (як на більшості двовісних вантажівок), проте без надлишку потужності прокладати чотири колії замість двох щонайменше нераціонально.
Основою «Ослика» є просторова рама, зварена із сталевих труб круглого, квадратного та прямокутного перерізів. На кресленнях зображено раму з лонжеронами, зігнутими з єдиної труби. Однак, якщо немає потужного трубогиб, лонжерони цілком можна зробити і складовими, зваривши їх з декількох прямих заготовок. У цьому стики бажано робити не прямими, а діагональними.
У передній частині рами встановлюється підрамник, на якому закріплюються двигун та так звана головна передача від мотоколяски С3Д. Найпростіше зробити підрамник із старої рами мотоцикла «ІЖ-Юпітер» (з будь-яким цифровим індексом), проте не надто складно і зварити його самостійно, за образом та подобою «юпітерівської» рами. Підрамник кріпиться до рами мотовантажівки через гумові подушки, що суттєво знижує вібрації, що передаються на раму вантажівки.
1 – переднє колесо, 2 – головна передача, 3 – підрамник Двигуна, 4 – двигун (від мотоцикла ІЖ-Ю-5), 5 – кабіна, 6 – вантажний кузов, 7 – лонжерони кузова, 8 – колеса заднього моста, 9 – ресора заднього моста, 10 — рама мотовантажовичка, 11 — сидіння пасажира, 12 — сидіння водія, 13 — поперечний важіль передньої підвіски, 14 — маточина переднього колеса, 15 — кермовий пристрій, 16 — вісь заднього моста, 17 18 – карданний вал приводу переднього моста, 19 – поперечна тяга кермової трапеції, 20 – вихлопна труба з глушником.
Двигун, як уже згадувалося, – від мотоцикла «ІЖ-Юпітер-5»: модифікація цього мотора з рідинним охолодженням якнайкраще підходить для різноманітних саморобних транспортних засобів. Однак цілком можливо використовувати і класичні «повітряники», для яких нескладно організувати охолодження за допомогою електровентилятора.
Передній міст машини повністю саморобний, розрахований на використання коліс із розширеним на 50 мм ободом від мотоколяски С3Д. У маточях використовуються роликові підшипники 7205К. Як шарніри рівних кутових швидкостей приводу передніх коліс використовуються хрестовини від рульового механізму автомобіля ЗІЛ-130. Важелі передньої підвіски зварені зі сталевих труб з . зовнішнім діаметром 30 мм та товщиною стінки 2,5 мм. Рульовий важіль є педальним шатуном дорожнього велосипеда. Підвіска кожного з передніх коліс – за допомогою пари мотоциклетних (іжевських) амортизаторів. В принципі тут можна використовувати пружні елементи підвіски та інших мотоциклів, а також від бічного мотоциклетного іжевського причепа.
1 – передня опора підрамника двигуна (листова сталь товщиною 5 мм), 2 – траверса Кронштейнів передньої підвіски, 3 – амортизатори передньої підвіски (від мотоцикла ІЖ), 4 – задня опора підрамника двигуна (сталевий швелер 50×100 мм), 5 – лонжерони рами (сталева труба діаметром 50×2), 6 – передній розкіс (сталева труба діаметром 30×2), 7 – задній розкіс (сталева труба діаметром 30×2), 8 – передня вилка підвіски ресори (сталевий швелер 50×70 мм) , 9 – балансирний візок заднього моста, 10 – ресора (від пересувної компресорної установки), 11 – сережка підвіски ресори, 12 – задня вилка підвіски ресори (сталевий швелер 50 × 70 мм), 13 – задня поперечка рами 5 мм), 14,16 – вузли кріплення лонжеронів кузова (сталевий куточок 50×70 мм), 15 – хомут з гайками і шайбами, 17 – поперечний важіль передньої підвіски, 18 – маточина переднього колеса, 19,22,24,27 косинки (листова сталь товщиною 3 … 4 мм), 20, 21, 25 – поперечки рами (сталевий швелер 50 × 100 мм), 23 – вісь заднього моста (сталева труба діаметром 50), 26 – подушка ресори (сталевий лист товщиною 5 мм ), 28 – стійки кріплення амортизаторів передньої підвіски, 29 – шарніри важелів передньої підвіски.
Задній міст також саморобний і теж розрахований на колеса від СЗД із розширеним на 50 мм ободом. Основу заднього моста становить закріплена на парі напівеліптичних ресор трубчаста вісь, на якій шарнірно встановлені балансирні візки з парою коліс. Кожна з ресор зібрана з чотирьох пластин від списаної пересувної компресорної установки.
Кузов мотовантажівки – з фанери товщиною 12 мм. Збирається він на гвинтах та гайках за допомогою дюралюмінієвих «куточків» 2,5x50x50 мм. Ті ж самі профілі використовуються і для збільшення жорсткості фанерних панелей кузова. Основа кузова – це два дерев’яні лонжерони перетином 50х100 мм, які закріплюються на чотирьох кронштейнах зі сталевого «куточка» 50х70 мм, приварених в задній частині рами. Задній борт кузова – відкидний. Крім того, є знімний тент зі штучної шкіри, натягнутий на каркас із дюралюмінієвих труб.
Кабіна мотовантажівка являє собою дерев’яний каркас, обшитий оргалітом завтовшки 4…5 мм. Монтаж обшивки та каркасу – за допомогою казеїнового клею та невеликих цвяхів. Підлога кабіни – з листа фанери завтовшки 10 мм. Для покращення водостійкості каркас та обшивка покриваються трьома-чотирьма шарами гарячої оліфи. Крісла – від мотоколяски С3Д.
1 – колеса заднього моста (від мотоколяски СЗД), 2 – косинка кріплення втулки балансиру (листова сталь товщиною 4 мм), 3 – вісь заднього колеса, 4 – обойми осі заднього колеса (сталева труба діаметром 50), 5 – балансир (сталева квадратна труба 50), 6 – втулка балансиру (сталева труба 65 … 70), 7 – вкладиш (фторопласт, текстоліт або капролон).
Рульовий механізм – рейкового типу, а також від мотоколяски С3Д. Від неї і рульове колесо.
Рукоятка перемикання передач монтується під правою рукою водія і короткою трубчастою тягою з’єднується з важелем, що є допрацьованою штатною педалью перемикання передач двигуна. Під правою рукою знаходиться і перемикач реверсу: з відповідним важелем редуктора головної передачі він з’єднується короткою трубчастою тягою.
Єдиний тросовий привід на машині – у дросельної заслінки карбюратора, проте такий короткий відрізок троса в боуденівській оболонці не може створити скільки-небудь значних турбот при експлуатації мотовантажівки.
Запуск двигуна здійснюється вручну за допомогою виведеної під приладову дошку зручної рукоятки, якою закінчується капроновий трос. Другий кінець троса закріплюється на шківі, встановленому валу пускового пристрою двигуна.
1 — вісь поворотного кулака; 2 — болт кріплення містка; 3; – гайка М16х1, 5, 8 – підшипниковий корпус, 9 – вісь, 10 – важіль рульової трапеції, 11 – косинка, що посилює, 13 – гайка кріплення містка, 14 -стійка, 15 – карданний вал приводу переднього колеса, 16 – місток вилка амортизатора передньої підвіски, 18, 22 – важелі передньої підвіски, 19 – підшипниковий корпус важеля передньої підвіски, 20 – втулка, 21 – косинка.
Електросхема мотогрузовичка в загальних рисах така сама, як у мотоцикла «ІЖ-Юпітер-5», і містить мотоциклетний акумулятор, блок випрямляч-стабілізатор і реле покажчика повороту, що використовується на цьому мотоциклі.
Гальмівна система машини (гальмівні барабани, щити, колодки, колісні гальмівні циліндри та головний гальмівний циліндр) – також від мотоколяски С3Д.
Блок педалей керування автомобілем кріпиться на фанерній підлозі кабіни. На підлозі встановлюються і важелі перемикання передач та реверсу.
І. ХОРОШЕВ, інженер