Мікроавтомобіль “Дружок” – машина … для малюків. Він створений у лабораторії досвідченого моделювання та конструювання Клубу юних техніків Новосибірського академмістечка. Незважаючи на малі розміри, у нього все як у справжнього автомобіля: двигун, коробка передач, карданний вал, закритий задній міст із диференціалом та інші агрегати.
Відкритий кузов дуже компактний і призначений лише для того, щоб захистити юного водія від частин, що обертаються, і бризок при їзді мокрою дорогою. У кузові є м’яке сидіння для водія, важелі керування, щиток приладів і рульове колесо (рис. 1). Все це встановлено на шасі машини та не пов’язане з кузовом.
Відстебнувши два замки, встановлені на дошці, кузов можна підняти і отримати вільний доступ до двигуна.
Щоб зняти кузов, необхідно відвернути два болта ззаду, які є осями шарніра кузова. Кузов машини виготовлений із листової холоднокатаної сталі товщиною 0,7 мм. Форми автомобіля суворі та прямолінійні. Таке рішення дозволяє полегшити роботу при виготовленні машини і не потребує спеціального оснащення.
На скосі капота в «радіаторних» ґратах встановлені дві фари від мопеда Ø 95 мм, а ззаду – ліхтарі покажчиків повороту та стоп-сигнали. Два покажчики поворотів знаходяться з боків передньої частини кузова.
На машині встановлені крила – бризковики з підніжками, обклеєними гумовим килимком. Вітрове скло за потреби можна укласти на капот кузова і закріпити замками-фіксаторами.
Кузов пофарбований білою нітрогліфталевою емаллю, крила машини – яскраво-червоні, при цьому силуеті кузова ці два кольори вдало поєднуються і надають машині ошатного вигляду.
Задня частина автомобіля виконана у вигляді відкритого багажника, вона оброблена хромованою накладкою – молдингом та полірованим алюмінієвим поручнем.
Приладовий щиток пофарбований у чорний колір, на ньому встановлені спідометр, сигнальна лампочка, три тумблери: увімкнення запалювання, увімкнення фар, увімкнення сигналів, повороту. Додатковий тумблер під щитком служить для переходу з постійного струму на змінний при заводі двигуна.
На щитку стоять два замки кріплення кузова та кнопка звукового електросигналу (див. рис. 1).
На шасі та всередині кузова змонтовано проводку електроустаткування, що закінчується роз’ємом на шість контактів. За допомогою цього роз’єму електропроводка шасі з’єднується з електросистемою кузова. Роз’єм встановлений усередині приладового щитка.
До шасі автомобіля «Дружок» відноситься сталева трубчаста рама, що складається з двох поздовжніх лонжеронів та п’яти поперечок. Загальна довжина рами 1240 мм. Рама має форму трапеції, розширеної ззаду. Розміри поперечок: задньої – 580 мм, передньої – 370 мм. Рама зварена із труби Ø 20 мм.
У передній частині рами встановлений кронштейн кріплення двигуна із трьома вушами. Двигун кріпиться поперек рами за допомогою болтів. На верхніх кінцях кронштейна приварено два пальці для встановлення амортизаторів передньої підвіски.
За третьою поперечкою до верхньої частини рами приварений П-подібний кронштейн кріплення приладового щитка, він служить передньою опорою кузова.
За п’ятою поперечкою до верхньої частини лонжеронів з правого та лівого боку приварені два кронштейни зі скобами, в яких на кінцях є отвори для болтів кріплення елементів підвіски заднього моста.
До нижньої частини четвертої поперечки приварені чотири вуха для кріплення маятників задньої підвіски (рис. 2).
У кутку, ліворуч, на задній частині рами приварена коробка для встановлення акумулятора.
Передній міст складається з двох поперечних качалок у вигляді прямокутних трикутників, зварених із сталевої труби Ø 20 мм. У вершинах кута приварено цапфи поворотних кулаків передніх осей. Поруч із цапфами приварені скоби з отворами під болти кріплення передніх амортизаторів. У трубі, яка є катетом, протилежним вершині кута, у цапфу запресовано дві бронзові втулки, в які проходять болти кріплення качалок до пластин рами (рис. 3).
Рульовий механізм. У цапфи качалок встановлені поворотні кулаки передніх осей. На осі надіті маточини, які обертаються на кулькових підшипниках закритого типу. Вони закріплені гайкою та зашплінтовані. На маточях є чотири шпильки, на які кріплять диск колеса.
На лівому поворотному кулаку приварений важіль поздовжньої тяги, який з’єднаний із сошкою кермового механізму, що має передатне відношення 1:3. Обидва поворотні кулаки за допомогою кульових з’єднань пов’язані з поперечною тягою. Завдяки цим тягам колеса мають синхронний поворот.
Задній міст має збірний картер, що складається із сталевого зварного кільця з ввареним у нього гніздом для підшипників хвостовика. У підшипниках встановлений хвостовик карданного валу. З двох боків до кільця за допомогою п’яти наскрізних болтів притиснуті фланці з рукавами півосей. У кожен рукав із двох сторін у гнізда-виточки впресовані кулькові підшипники. У рукавах на підшипниках обертаються сталеві півосі зі шліцями на кінцях. Внутрішні кінці півосей входять у шліцьовані втулки диференціала заднього моста, зовнішні, що виходять із рукавів у маточини коліс, закріплюють гайкою і шплінтують.
Задній міст підвішений на двох маятниках, що незалежно гойдаються. Передня частина маятників закріплена в вушах рами аналогічно кріпленню качалок переднього моста. Задня частина має пальці, які входять до втулок, приварених зверху до рукавів картера заднього моста. Пальці закріплюються гайками та шплінтуються, а у втулках встановлені вільно, щоб на нерівностях дороги задній міст міг мати кутові переміщення у поперечній площині.
1 – кронштейн шарніра кріплення кузова; 2 – бензобак; 3 – пружинна підвіска; 4 – кронштейн кріплення підвіски; 5 – П-подібна дуга кріплення кузова; 6 – кермовий механізм; 7 – кронштейн кріплення передньої пружинної підвіски; 8 – двигун; 9 – кожух вентилятора охолодження; 10 – пружинна підвіска; 11 – поздовжня рульова тяга (умовно показана праворуч); 12 – глушник шуму випуску; 13 – маятник задньої підвіски.
Мал. 4. Вид спереду зі знятим кузовом:
1 – кронштейн з вушами; 2 – рульове колесо; 3 – вентилятор; 4 – вуха кріплення підвіски; 5 – гойдалка передньої підвіски; 6 – зірочка карданного валу; 7 – картер диференціала; 8 – поворотна цапфа, 9 – храповик заводної рукоятки.
Маятники виготовлені із труби Ø 20 мм. Задній міст кріпиться до рами через пружинні амортизатори за допомогою вушок на задніх кінцях маятника (рис. 3, 4).
Двигун. На автомобілі «Дружок» встановлено двотактний двигун Ш-50 із робочим об’ємом 49,8 см3. Для кращого охолодження на вал кривошипа одягнена крильчатка, яка, обертаючись, жене потік холодного повітря на ребра повітряного охолодження циліндра та головки. Кришка картера знята, нижня частина виступу зрізана, щоб ланцюг від зірочки двигуна йшов не назад, як у мопеда, а вниз – на зірочку карданного валу (див. рис. 4).
Карданний вал виготовлений зі сталі 45 Ø 15 мм, загальна його довжина з шарніром дорівнює 1000 мм. На передньому кінці надіта зірочка на 21 зуб, яка закріплена на шпонці і затягнута гайкою. За зірочкою стоїть підвісний закритий підшипник на кронштейні, який пригорнуть двома болтами до передньої поперечки. Другий підшипник встановлений на кронштейні, що підвішений до третьої поперечки. На задньому кінці валу встановлено на шліцях карданний шарнір. Інша його сторона з’єднана з валом хвостовика заднього моста зварюванням.
Загальне компонування шасі та його основні розміри можна розглянути малюнку 3.
Управління. На автомобілі «Дружок», як і на інших автомобілях, є низка важелів управління, про які йшлося раніше. Ми зупинимося на особливостях управління «Дружком».
Зазвичай автомобіль надають руху таким чином: при заведеному двигуні натискають педаль муфти зчеплення, включають передачу, плавно відпускаючи педаль зчеплення, одночасно додаючи обороти. У нашого автомобіля це відбувається по-іншому. Юному водієві немає потреби робити таку складну маніпуляцію, а потрібно лише одночасно і плавно натиснути на обидві педалі — зчеплення і газу. Щоб зупинитися, треба обидві педалі відпустити. Гальмівної педалі на «Дружці» немає. Вона плутає молодого водія. Тому з правого боку в кабіні встановлено ручку ручного гальма, яка завжди під рукою. Гальмівна колодка притиснута безпосередньо до гуми колеса зверху.
До системи живлення входить: бензобак (поліхлорвінілова каністра), укріплений на металевому кронштейні, привареному до рами; бензопровід, що з’єднує бензонасос з карбюратором, і сам карбюратор. Бензонасос від човнового мотора “Москва” – діафрагмовий, працює від коливань тиску в картері двигуна.
Електроустаткування на «Дружці» – шестивольтове, комбіноване, постійного та змінного струму. Для кращої заводки вмикається тумблер, що з’єднує акумулятор із системою запалювання.
Коли двигун почав працювати, акумулятор відключають, і система запалювання тим самим тумблером перемикається на роботу від магдіно. Від нього ж на ходу працюють освітлення та сигнальні вогні. При непрацюючому двигуні на стоянці можна підключати акумулятор.
ТЕХНІЧНІ ДАНІ АВТОМОБІЛЯ
Габарити, мм: довжина – 1520, ширина – 780, висота – 800 (з опущеним вітровим склом – 540); база – 1005, колія – 700, діаметр колеса – 290. Вага машини – 47 кг. Двигун Ш-50 з робочим об’ємом 49,8 см 3 , передача на задні колеса комбінована, з карданним валом. Швидкість: з обмежувачем – 5-8 км/год, без обмежувача – 40 км/год. Електроустаткування – шестивольтове, комбіноване, постійного та змінного струму. Кузов цілісний, відкритий одномісний.
М. ЛАРКІН