«Вітаю, шановна редакція! Виписую “М-К” з 1969 року. За кресленнями журналу виконав низку саморобок. Задоволений ними, як то кажуть, на всі сто. Особливо радує мікротрактор «Амурчоня», що стало моїм надійним помічником. Він і землю зоре, і прополку виконає, і підгортання рослин із ним — не проблема. А буде потрібно – і на будівництві добре попрацює: вантаж, який треба, підвезе, розчин (бетон) грунтовно вимісить.
Хотілося б ще оснастити свій мікротрактор картоплекопалкою. Такий самий, як у фотопанорамі «М-К» 5’89. Якщо опублікуєте креслення, то до осені встигну все зробити. Щоб збирання врожаю картоплі виконувати на своїй ділянці вже не за допомогою дідівської лопати, а сучасним, механізованим способом.
О. МАРТИНОВ, Липецька область».
Листів з аналогічним проханням до редакції надійшло чимало. Відповіддю на них служить публікований нижче спільний матеріал автора конструкції картоплекопалки, що зацікавила читачів, і спеціального кореспондента нашого журналу.
Пропонована конструкція призначена для механізованого збирання картоплі. Рухаючись за мікротрактором міжрядьями, даний причіпний агрегат лопатоподібним лемешом «випаровує» грунт (на глибину до 100…120 мм), викопуючи бульби. Разом із землею та бадиллям вони відкидаються на ланцюгово-прутковий транспортер елеватора. Земля просівається, а картопля, очищаючись від залишків стебел у барабані, що обертається, рядком укладається ззаду. Паралельно лягає скручена мало не мотузку бадилля.
Втрати та пошкодження врожаю зведені до мінімуму завдяки продуманості та надійності конструкції, а також відповідності ширини колії трактора, що використовується, відстані між колесами опорнотранспортного вузла картоплекопалки міжряддям. У разі це 2×560= 1120 мм і 560 мм (див. рис.).
Основу кінематики причіпної картоплекопалки ПКМ складають карданні (від рульового управління трактора Т-40), дві ланцюгові (від моторолера «Тула-200»), дві ланцюжково-пруткові (на базі роликового ланцюга для сільгоспмашин ПРД-38 — для елеватора та барабана ) передачі, а також кутовий редуктор (від підбирача-копняча ПК-1.6А з i = 1:1). Крутний момент надходить від валу відбору потужності самого трактора. Як незалежний опорно-транспортний вузл взято звичайний транспортний візок зі складовими колесами.
Зірочки використані типові з числом зубів рівним 9,14 (від сільгосптехніки) та 17, 38 (від моторолера). Щоправда, маточини у Z1 і Z4 довелося дещо переробити, а Z6, Z7, Z11 (Z61, Z71, Z111) – насадити на радіальні однорядні шарикопідшипники з ущільненням типу 180 000.
Але все, природно, набагато спроститься, якщо вдасться дістати відповідні деталі зі списаного серійного картоплезбирального комбайна. Транспортер елеватора при цьому дещо укорочують по ширині. З нього знімають трубочки. І домагаються, щоб швидкість руху ланцюжково-пруткової стрічки перевищувала швидкість наповзання куща, що викопується лемешом, на потрібну вам величину. Що ж до наявних у промисловому картоплезбиральному комбайні лотків, то встановлення їх у конструкцію ПКМ (між барабаном та елеватором) не передбачено: ускладнення в даному випадку можна вважати недоцільним.
Картоплекопалка зібрана на саморобній рамі-підставі. Конструкція тут, як це видно з ілюстрацій, зварена. Виконана з обрізків сталевого швелера № 8 з використанням укосин (зі швелера № 5), сталевого куточка 63×40 мм та 8-мм пластин.
З 5-мм пластини (Сталь 9ХС) виготовлений і леміш. Але його можна вирубати і з полотна циркулярної пили — працювати буде нітрохи не гірше. Чотирьома болтами, що мають головки «під потай», лемеш кріпиться (отже, передбачена можливість заміни при необхідності) до жорсткого кожуха елеватора і затягується гайками. Овальне заточування (під кутом 30°) дозволяє цьому робочому органу обходитися без великого заглиблення. Після механізованого підгортання найчастіше виявляється цілком достатнім, щоб воно не виходило за межі 100…120 мм. При цьому практично повністю виключаються порізи бульб.
Передбачено зміну нахилу елеватора (означає, і «кута атаки» лемеша) шляхом варіації місця кріплення кожуха до рами-основи (на ілюстраціях не показано), як, втім, фіксація редукційного вузла.
Конструкція останнього саморобна. Складається з жорстко пов’язаних один з одним циліндричних корпусів: втулки і склянки зі Сталі 30. У них обертаються на шарикопідшипниках ведучий і ведомий вали зі Сталі 45 з насадженими на призматичні шпонки зірочками.
Як зазначалося, маточини у зірочок (Z1=17 і Z4=38) приварные. Технологія виготовлення подібних із достатньою повнотою вже висвітлювалася журналом (див., наприклад, «М-К» 5’91). Причому як маточина для 24 можна взяти 25-мм відрізок сталевої водогазопровідної посиленої труби 33,5×4.
Найбільш, мабуть, складним для виготовлення в умовах домашньої майстерні буде барабан-очисник. В основі його – два 1790-мм роликових ланцюги ПРД-38. Точніше – 94 ланки, розташованих не на своїх осях, а на кінцях 47 стрижнів із захисною (щоб не пошкодити випадково бульб) оболонкою посередині. Для натягу «біличого колеса», що виходить, і надання йому певної міцності служать два диски, зігнуті з 1760-мм відрізків попередньо відпущеного сталевого куточка 20×20 мм. Причому зварювання виконують тут після натягу ланцюга.
Але можна обійтися і двома готовими ободами коліс від підліткового велосипеда, якщо у вас під руками виявляться. На низ за допомогою струбцин «біличе колесо» натягується і приварюється поелементно. Для отримання ще більшої жорсткості конструкцію можна посилити наварюванням прутків (10…12 мм) рифленої арматури.
«Біличче колесо» обертається, затиснене між зірочками, що розташовуються на двох осях і на валу (закріплених на опорному диску за допомогою шести приварних пластин). Причому і осі, і вал складові. Зроблені за однією технологією і є водогазопровідною трубою відповідного діаметра, з обох боків має приварені кінцевики зі Сталі 45.
Обидві осі – нерухомі. Приварені до опорних пластин. А ось ведені зірочки на осях обертаються, тому що втулка кожної насаджена на зовнішню обойму шарикопідшипника 180 206. Причому осі приварюються до опорних пластин після напресування шарикопідшипників із зірочками та регулювання їх положення. Що стосується валу, то він обертається на підшипниках 180206. А з ним обертаються і провідні зірочки, змушуючи крутитися і сам барабан. До «вхідної» провідної зірочки кріпиться чотирма гвинтами. М10 фланець із привареною до нього карданною вилкою.
Аналогічну конструкцію має провідний вал елеватора. Зірочки Z=14 обертаються разом з ним, посадженими на призматичні шпонки 8x7x45 мм і затиснутими з боків за допомогою розпірних кілець і втулки, виконаних з відрізків сталевої безшовної холоднотягнутої труби. Конічна шестерня приварена до валу. Посадка пари підшипників у корпус редуктора провадиться вглуху; кріплення корпусу редуктора до опори здійснюється болтами М12.
Вхідна вісь ланцюжково-пруткового транспортера нагадує болт з різьбленням М24 на кінці. Вісь вставляється в отвір кожуха на лівому борту. Потім надівається розпірна втулка, а слідом йде підшипник 180 205 з напресованою на його зовнішню обойму зірочкою Z=14. Одягаються проміжна втулка, другий підшипник із зірочкою, розпірне кільце. А потім вставляється вісь в отвір кожуха на правому борту. Кріплення завершується гайкою М24 з шайбою.
Ланцюгово-пруткова стрічка — це видозмінене (розтягнуте) «біличне колесо». Вона виконана на базі двох 1670 мм роликових ланцюгів ПРД-38. Але лозин тут вже трохи менше (44 шт.). До того ж вони й коротші «білицьких»: 275 мм. Для кращого ковзання стрічки по повзуну останній виконаний із фторопласту-4Д. Закріплений він на балці посилення конструкції за допомогою чотирьох гвинтів М6 з потайною головкою. Розташовуючись на бортах кожуха елеватора, обидва повзуни служать опорною поверхнею для ланок ланцюга і оберігають її від пошкоджень.
Тепер лишилося розглянути лише опорно-транспортний вузол. Але він досить простий за конструкцією, і якісь труднощі при виготовленні навряд чи у кого здатний викликати. Розміри та кріплення деталей зрозумілі з ілюстрацій.
Шестирічний досвід експлуатації картоплекопалки ПКМ показав і високу надійність даної конструкції, і її переваги виявив у порівнянні, скажімо, з барабанно-шнековою. А кінематика виявилася настільки вдалою, що Красноярський комбайновий завод вирішив узяти її за основу розробки масової моделі. Тільки от щось не видно її у продажу. Але нам до такої нерозворотливості заводчан, як кажуть, не звикати.
Є. СВІРИДОВ, м. Красноярськ, Н. КОЧЕТОВ, наш спец. кор.