Снігохід на пневматиках з мотоцикла «Мінськ»

Мотоцикл для першопрохідців

Увазі читачів журналу «Моделіст-конструктор» пропонується простий колісно-лижний снігохід, призначений для пересування засніженими проселковими дорогами й навіть цілиною.

Снігохід — триопорний, із двома задніми ведучими пневматиками та однією керованою лижею спереду.

Конструкція снігохода порівняно з іншими машинами подібного типу надзвичайно проста, що дозволяє зробити його навіть у домашній майстерні.

Простоту виготовлення забезпечує насамперед те, що в якості основи конструкції використано мотоцикл «Мінськ». При цьому силовий агрегат (двигун із КПП), рама, паливний бак, сидіння практично не піддавалися переробці. Інші вузли, як-от кермо чи задня вилка, лише модернізувалися й підганялися під нову конструкцію.

Снігохід на пневматиках
Снігохід на пневматиках:
1 — опорно-керова лижа; 2 — нижнє перо амортизаційної телескопічної кермової стійки; 3 — з’єднувальний механізм пір’їв кермової стійки; 4 — верхнє перо кермової стійки; 5 — кермовий місток; 6 — паливний бак; 7 — сидіння; 8 — ведуче колесо (пневматик, 2 шт.); 9 — задня вилка; 10 — двигун; 11 — рама; 12 — педаль гальма; 13 — підніжка; 14 — важіль вимкнення зчеплення; 15 — рукоятка «газу»; 16 — задній міст; 17 — вузол ведучої зірочки та гальмівного пристрою; 18 — подовжувач вилки; 19 — глушник; 20 — подовжувач нижнього пера стійки з втулкою

Повністю саморобні — це опорно-керова лижа та колеса опорно-ведучих пневматиків. Описи лижі й коліс не раз наводилися на сторінках журналу «Моделіст-конструктор», причому в різних варіантах. Читачам журналу, які вирішили виготовити подібний снігохід, є з чого обрати. Тому детальний опис як конструкції, так і виготовлення наводити не буду — це зрозуміло з наведених креслень.

Задній міст теж саморобний, але якихось особливих конструктивних рішень у ньому немає, якщо не вважати того, що він спрощений до межі. У нього цілісний (зварний) ведучий вал (а не дві піввосі, як зазвичай) і обидва колеса ведучі (без диференціала). Така конструкція на слизькій засніженій дорозі замінює блокування диференціала, підвищуючи прохідність. Правда, погіршується маневреність (ускладнено керування під час поворотів), але для кращого зчеплення з дорогою, а точніше зі сніговим покривом, на керованій лижі зроблено два бічні підрізи з дюралюмінієвого кутника 35×35 мм.

Задній ведучий міст із гальмівним механізмом
Задній ведучий міст із гальмівним механізмом:
1 — каркас колеса пневматика; 2 — накінечник ведучого вала (2 шт.); 3 — підшипниковий вузол (2 шт.); 4 — штифт втулки ведучої зірочки (болт М8); 5 — втулка; 6 — ведуча зірочка; 7 — гальмівний пристрій (від вантажного моторолера «Муравей»); 8 — кронштейн кріплення гальмівного пристрою (сталева пластина); 9 — ведучий вал; 10 — штифт втулки колеса (болт М8, 2 шт.); 11 — вилка (від мотоцикла «Мінськ»); 12 — подовжувач вилки (кутник 50×50, 2 шт.); 13 — підкос (труба Ø15, 2 шт.); 14 — ведучий ланцюг (від мотоцикла «Мінськ», t = 15,875); 15 — тяга приводу гальма; 16 — корпус підшипника (2 шт.); 17 — підшипник 80206 (2 шт.); 18 — основа корпусу підшипника

Ведена (велика) зірочка ланцюгової передачі приварена до втулки-ступиці, посадженої на вал і закріпленої на ньому за допомогою штифта-болта. При цьому необхідно, щоб положення цієї зірочки збігалося з площиною обертання ведучої зірочки на вихідному валу силового агрегата. На веденій зірочці закріплено й гальмівний барабан.

Натяг ланцюга здійснюється переміщенням вала та закріпленням корпусів його підшипників на кутникових подовжувачах пір’їв задньої вилки. До речі, замість амортизаторів (через їх відсутність) на цій вилці приварив трубчасті підкоси, а амортизацію непогано забезпечують і пневматики низького тиску.

Пневматики являють собою камери від коліс тракторної теліжки, надіті на каркасні диски й «взуті» в бандажі з транспортерних стрічок. Поперечний і поздовжній бандажі скріплені болтами, високі виступаючі стрижні яких слугують грунтозачепами.

Бандаж ведучого пневматика
Бандаж ведучого пневматика:
1 — поперечний бандаж (транспортерна стрічка, смуга 50×6, 8 шт.); 2 — поздовжній бандаж (транспортерна стрічка, смуга 160×6); 3 — гачок (сталева смуга 50×3, 16 шт.); 4 — болт М8 з двома широкими шайбами (16 компл.); 5 — заклепка з підкладною широкою шайбою (сталь, 32 компл.)

Передача крутного моменту від силового агрегата до рушія — ланцюгова з передатним числом 3,5 (ведуча зірочка на вихідному валу силового агрегата має 8 зубів, а ведена — на задньому валу — 28 зубів). Ланцюг мотоциклетний із кроком 15,875 мм. Такий самий крок зубів і у зірочок.

А ось кермова стійка, думаю, досить оригінальної конструкції, принаймні мені подібні не траплялися. Виготовлена стійка з передньої амортизаційної вилки мотоцикла «Мінськ». При цьому у вилки залишено лише одне перо й без кожуха, а у нижнього та верхнього з’єднувальних містків відрізано за непотрібністю ті частини, до яких кріпилося друге перо. До нижнього кінця залишеного пера приварено подовжувач із такої ж труби, а до подовжувача — поперечну втулку для під’єднання керованої лижі.

Поворотний вузол амортизаційної кермової стійки
Поворотний вузол амортизаційної кермової стійки:
1 — верхнє перо стійки (від мотоцикла «Мінськ»); 2 — вушко верхнього пера (сталь, лист s4, 2 шт.); 3 — верхній важіль (сталь); 4 — вісь (болт М8, 3 шт.); 5 — нижній важіль (сталь); 6 — вушко нижнього пера (сталь, лист s4, 2 шт.); 7 — нижнє перо стійки (від мотоцикла «Мінськ»); 8 — втулка (капрон, 3 шт.)

Як уже було сказано — передня стійка амортизаційна, а тому її несуча (верхня) труба не лише ковзає в нижній, але й може безперешкодно повертатися й навіть обертатися в будь-який бік. За такого положення керувати лижею від керма, звісно ж, неможливо. А щоб це стало здійсненним, довелося виготовити перехідний місток. Місток являє собою нескладний механізм, що складається з двох шарнірно з’єднаних між собою важелів. Вільний кінець одного важеля через приварену проушину з’єднано з несучою верхньою трубою, а вільний кінець іншого важеля — таким самим чином скріплено зі ковзною нижньою трубою.

Місток дозволяє безперешкодно працювати амортизатору, але виключає поворот труб стійки відносно одна одної під час зміни напрямку руху.

Максимальна швидкість снігохода не перевищує й 50 км/год. Але більшої йому, мабуть, і не треба. Куди важливіше для нього високий крутний момент (тягове зусилля) на ведучих колесах, що й було забезпечено. Оскільки снігохід відносно легкий, потужності двигуна (10 к.с.) вистачає для подолання досить крутих підйомів, а також наносів на зимовій дорозі й снігової цілини. Крім того, снігохід здатний буксирувати лижника або легкі нарти з вантажем до 100 кг.

«Моделіст-конструктор» № 2’2008, А. МАТВІЙЧУК

Рекомендуєм почитати

  • Вольтметр-діагност
    Тривалість роботи кислотних свинцевих акумуляторів багато в чому залежить від їх правильної експлуатації. За технічними умовами неприпустимий розряд однієї секції нижче 1,7-1,8 ст. Заряд...
  • Як змінити напругу?
    Найпростіші електричні пристрої, які наш журнал пропонував початківцям, працюють від батареї 3336Л для кишенькового ліхтарика. Але вона не може давати багато енергії: після кількох годин...