Коли добрий господар зведе дачний або садибний будинок, то слідом (а можливо, і в процесі) з’являється бажання побудувати і лазню. Так сталося зі мною.
Насамперед проаналізував ті варіанти лазень, у яких мені доводилося паритися чи просто їх бачити. Згадував, що мені подобалося, а що ні. Прочитав і всю доступну літературу з цього питання.
Що не кажи, а головним у «банному» питанні є піч, тому й «танцювати» почав саме від неї — визначився з її конструкцією та місцем розташування у лазні. З матеріалом стін питань не було — однозначно дерев’яні: зроблені з колод або брусові, причому такої товщини, яка забезпечувала б лазневі процедури навіть у зимові морози, коли вони особливо приємні і корисні.
А тут якраз випала нагода і я недорого придбав не новий, але добротний зруб з товстих колод.
А – парна; Б – мийне відділення; В – передбанник; Г – підпілля; Д – зливний приямок; Е – варіант планування лазні;
1 – стіни парної та мийного відділення (колоди); 2 – полиць зі сходами; 3 – перегородка; 4 – піч-кам’янка; 5 – лавка (3 шт.); 6 – грати; 7 – бак для холодної води; 8 – роздягальні; 9 – дров’яник; 10 – стіни передбанника; 11 – двері; 12 – столик; 13 – одинарне вікно передбанника; 14 – подвійне вікно парної та мийного відділення (2 шт.); 15 – крокви; 16 – обрешітка (необрізна дошка s20); 17 – покрівля (руберойд); 18 – димова труба; 19 – обробка; 20 – теплоізоляція; 21 – стеля; 22 – гідроізоляція стін (руберойд); 23 – цоколь (повнотіла керамічна цегла); 24 – фундамент (монолітний бетон); 25 – лага підлоги (монолітний бетон); 26 – підлога (дошка s40); 27 – підлога підпілля (монолітний бетон); 28 – грати (дошка s40); 29 – водовідвідна труба; 30 – клапан; 31 – витяжна труба; 32 – кришка люка; 33 – люк; 34 – перекриття приямка; 35 – стінки приямка; 36 – дно приямка; 37 – ґрунт
Після цього промалював план лазні: взаємне розташування трьох функціональних приміщень (парної, мийної та роздягальні) щодо печі та між собою. Визначився з висотою приміщень — близько 2 м (зростання сина, як найвищої людини в сім’ї, плюс ще міліметрів 200), конструкцією підпілля, підлоги, даху та прикинув кошторисну вартість лазні. Виявилося, що фінансові кошти, які ми могли виділити із сімейного бюджету на спорудження даного об’єкта, не такі великі, як вимагалося, і проект довелося переглянути. Так, довелося відмовитися від будівництва прибудованого передбанника (вирішив зробити його пізніше) та перемістити роздягальню з нього у стіни зрубу, замінити промислові теплоізоляційні та інші будівельні матеріали місцевими природними. А ось поєднувати приміщення (парну з мийною або мийну з роздягальнею) не став — кожне з них буде хай і невелике, але окреме! Хоча суміщений варіант теж має право на життя, і план одного з них, з виведеною в передбанник топкою, я теж тут наведу.
1 – основа (бутовий ліщадний камінь і річковий пісок); 2 – піч (керамічна цегла 250x125x65); 3 – топка; 4 – піддувало; 5 – колосникові грати; 6 – коробка дверей піддувала (куточок 25×25 і сталева смуга s3); 7 – приямок; 8 – дверцята піддувала; 9 – дверцята топки; 10 – підлога (дошка s30); 11 – коробка дверцят топки (куточок 25×25 і сталева смуга s3); 12 – обв’язування топки (куточок 25×25); 13 – бак для води V = 100 л (сталевий лист s4); 14 – кришка бака (дюралюмінієвий лист s2) з ручкою (осика); 15 – стулка дверцята кам’янки з боку парної (сталевий лист s2, 2шт.); 16 – дверцята дожигателя (покупний виріб); 17 – дожигатель (сталева труба Ø200); 18 – притолока каменки (сталевий лист s4); 19 – сталева димова труба Ø130; 20 – патрубок (сталева труба Ø150); 21 – поріжок каменки (сталевий лист s4); 22 – дно кам’яниці (сталевий лист s10); 23 – стіна лазні (колоди); 24 – протипожежна панель (асбоцементний лист); 25 – перегородка між відділеннями (асбоцементобетон); 26 – дверцята каменки з боку мийного відділення (сталевий лист s2); 27 – наповнювач випалювача (сталевий і чавунний брухт); 28 – герметик (розчин); 29 – кришка кам’янки (сталевий лист s5); 30 – дно бака для води (сталевий лист s10); 31 – димовий запор (сталева смуга s10); 32 – наповнювач кам’янки (камінь-«дикун», порцелянові електроізолятори)
Оскільки лазня є об’єктом нерухомості, ще на стадії проектування її будівництво необхідно узгодити з місцевими органами архітектури. До того ж, враховуючи пожежну небезпеку споруди, треба передбачити і дотриматися норм пожежної безпеки та узгодити їх у пані нагляді.
Будівництво лазні розпочало з фундаменту, а точніше з викопування траншеї під нього глибиною близько 500 мм і прямокутною в плані зі сторонами по стінах майбутнього зрубу. Дном траншеї розподілив шар піску товщиною близько 150 мм, полив його водою і утрамбував. Потім у траншею залив бетонну суміш із забутівкою до рівня землі. У фундаментну стінку з боку майбутньої вигрібної ями (і з ухилом у її бік) заклав поліетиленову трубу діаметром 150 мм.
Оскільки стіни лазні передбачалися дерев’яними, то для того, щоб підняти їх над землею для усунення впливу на них ґрунтової вологи, дощових та весняних вод по фундаменту, виклав цоколь висотою близько 200 мм із (червоної) повнотілої цегли. Поверх цоколя влаштував цементну стяжку та накрив шаром руберойду.
До речі, для зведення стін використовував так звані плахи або пластини — розщеплені або розпиляні вздовж половинки товстих колод. Це дало значну економію матеріалу. Але колоди хоч і були товстими, але не такими вже довгими, щоб рубати зруб «у чашку з залишком». Ну а щоб здійснити пару парах «в лапу», був потрібен чималий досвід, якого в мене бракувало, та й трудомісткий дуже цей спосіб. Тому плахи просто стикував під прямим кутом і скріплював сталевими скобами. Тут же зазначу, що стики, як і шви між вінцями, зсередини проконопатив, а зовні зашпаровував глиняно-солом’яним розчином. А на додаток усі шви по всій їх довжині прикрив підігнаними рейками, що мають перерізи у формі трапеції із округленими по опуклостям колод бічними сторонами. Вікна і в парній, і в мийному відділенні подвійного скління. Обидва скла встановлені в одній рамці (з протилежних сторін), як у склопакеті.
1 – опорна частина (сталева труба Ø600×8); 2 – піддувало (сталевий лист s6); 3 – дверцята піддувала (сталевий лист s6); 4 – колосникові грати (чавун); 5 – топка (сталева труба Ø600×8); 6 – дверцята топки (сталевий лист s6); 7 – склепіння (стеля) топки (сталевий лист s6); 8 – бандажне кільце (сталевий лист s6, 2 шт.); 9 – короб (сталевий лист s6); 10 – камінь; 11 – дверцята короба (сталевий лист s6); 12 – випалювач (сталева труба Ø600×8); 13 – бак для води (сталева труба Ø600×8); 14 – димова труба (сталева труба Ø250×6); 15 – гаряча вода; 16 – водорозбірний кран; 17 – водопідвідний патрубок; 18 – паровідвідний патрубок; 19 – рівень
Стеля лазні – з решетуванням з необрізних 30-мм дощок з колод балок з внутрішньою підшивкою 5-мм березовою фанерою. Утеплення стелі – двошарове: спочатку залив його сметаноподібним глино-піщано-солом’яним розчином товщиною близько 50 мм, а після висихання зверху засипав незгоряним утеплювачем – 100-мм шаром шлаку (але можна керамзитом і навіть землею).
Дах будови гранично простий – односхилий, з решетуванням по зроблених з колод окантованим балкам і м’якою руберойдовою покрівлею. Та хіба вона має якесь значення для лазневих процедур? Адже дах тільки захищає будову від атмосферних опадів і не більше. Ну ще може якось прикрашати будову.
А ось чим справді «червона» лазня — то це піччю-кам’янкою. І не зовнішнім її виглядом, а функціональними можливостями: здатністю споживати як паливо не тільки дрова будь-яких порід дерева, а й листя-гілки, і навіть горюче будівельне сміття, при цьому не засмічуючи димар; швидко нагрівати баню і довго не остигати (зберігати теплову інерцію); одночасно нагрівати до високої температури досить великий обсяг води та каміння; давати багато пар. Загалом мати високий ккд. І ще один дуже важливий момент – чадний газ не повинен потрапляти з топки в приміщення лазні, а повністю йти через димар в атмосферу. Звичайно, забезпечити ці, часом суперечливі вимоги не так просто, але, на мою думку, піч-кам’янка в нашій лазні значною мірою їм все ж таки відповідає.
1 – полиць (дошка s50); 2 – верхня царга (брусок 40 40, 2 шт.); 3 – ніжка полиця (брусок 40 40, 6 шт.); 4 – нижня поперечна царга (брусок 40 40, 3 шт.); 5 – нижня поздовжня царга (брусок 40 40, 2 шт.); 6 – верхній ступінь (дошка s40); 7 – царга верхнього ступеня (брусок 40×40, 2 шт.); 8 – ніжка верхнього ступеня (брусок 40×40, 2 шт.); 9 – нижній ступінь (дошка s40); 10 – ніжка нижнього ступеня (брусок 40×40, 2 шт.)
Детальний опис печі-кам’янки наведено у «Моделісті-конструкторі» №4 за 2006 рік. Але оскільки не кожен бажаючий зробити таку грубку знайде той номер журналу, наведу креслення і коротке пояснення щодо її експлуатації.
Інтенсивність горіння палива в печі (а отже, швидкість прогріву лазні) регулюється відкриттям піддувальних дверей. При цьому можна використовувати чотири варіанти прогріву приміщень лазні:
1 – відкриті стулки дверцята кам’яниці в парній і відкриті дверцята кам’яниці в мийному відділенні – проводиться рівномірний прогрів обох приміщень;
2 – стулки дверцята кам’яниці в парній закриті, а дверцята в мийному відділенні відчинені – відбувається пріоритетне прогрівання мийного відділення;
3 – стулки дверцята кам’яниці в парній відчинені, а дверцята в мийному відділенні закриті – здійснюється прискорений прогрів парної;
4 – всі дверцята закриті – йде накопичення жару в кам’янці (цей варіант бажано використовувати з прикритими дверцятами піддувала).
Ще зазначу, що оскільки топка печі знаходиться в мийному відділенні, то перед нею виконав приямок, який закривається ґратами, встановленими врівень із підлогою. Це не тільки усуває засміченість під час топки, а й підвищує пожежну безпеку.
Для читачів журналу хочу запропонувати ще один варіант дуже компактної суцільнометалевої банної печі баштового типу. Пекти циліндрична. Її корпусні частини зварені із сталевої товстостінної (s8 мм) труби діаметром 600 мм.
1 – полиць (дошка листяних порід дерева, s30 … 50); 2 – ніжка (нержавіюча сталь, лист s2); 3 – поперечка (нержавіюча сталь, лист s2, 3 шт.); 4 – накладка ніжки (нержавіюча сталь, лист s2, 6 шт.); 5 – накладка поперечки (нержавіюча сталь, лист s2, 6 шт.); 6 – кронштейн-вушко шарніра (нержавіюча сталь, лист s3, 3 шт.); 7 – накладка (нержавіюча сталь, лист s5, 3 шт.); 8 – вісь шарніра (сталь, коло Ø10, 4 шт.); 9 – шуруп-саморіз (L100, 9 шт.); 10 – поздовжня стіна; 11 – шуруп L30 (за потребою); 12 – шплінт (4 шт.)
Після кладки печі облаштував підпільний простір. По-перше, спланував ґрунт із ухилами від стін до водовідвідної труби. А по-друге, розподілив по грунту тонкий шар бетону, а після того, як він затвердів, його поверхню «залізнив»: посипав шаром цементу, зволожив і пригладив кельмою.
Далі приступив до влаштування підлог. Для них, теж із монолітного бетону, у дерев’яній опалубці, відлив лаги, залишивши, де потрібно, отвори для пропуску води. Поверх лаг уклав гідроізоляцію з руберойдних листів і настелив дошки-сороковки. При цьому між стінами та підлогою по периметру залишив приблизно 30-мм зазори.
На завершення і в мийному відділенні, і в парній обшив стелю 5-мм березовою фанерою, а стіни – осиковою вагонкою, причому дошки розташував вертикально. А перед цим пробілила і підлога, і стеля вапняно-купоросним водяним розчином.
Неподалік лазні викопав зливну яму розмірами приблизно 1200×1200 мм і глибиною 1700 мм. Дно виклав лещадним (плоським) каменем-«дикуном» із зазорами між ними, біля стінок вирівняв розчином і виклав стінки з керамічної цеглини з неповним заповненням швів і зазорами, щоб вода могла просочуватися і йти в ґрунт. Йому перекрив обрізанням дорожньої плити. Для огляду ями, а за потреби і відкачування з неї води в перекритті влаштував люк і закрив його масивною кришкою.
На кінці труби в ямі зробив клапан із листа 5-мм гуми. У звичайний час він наглухо закриває отвір труби і не дозволяє проникнути в лазню небажаним запахам. З цією метою встановив і вентиляційну трубу. Плиту перекриття засинав землею та засіяв травою.
1 – сидіння (дошка s50); 2 – поперечка (дошка s40); 3 – ніжка (дошка s40, 2 шт.)
Щодо облаштування лазні, то це кожен робить по-своєму. Однак поряд з піччю-кам’янкою в лазні обов’язково має бути парильний полиць. Тут зазначу, що якщо приміщення парної та мийного відділення у лазні поєднані, то полиць краще зробити відкидним. У мене ж, як зазначалося, ці приміщення роздільні та полиць у парній зробив стаціонарним. Його розміри наведено на кресленні. Їх підганяв під зріст сина, як найвищу людину в сім’ї. Висота полку вибрана такою, щоб син міг сидіти на ньому, не згинаючись і не впираючись у стелю. Для зручності доступу на полиць перед ним влаштовані два щаблі, які можна використовувати і як лавки, якщо на верху здасться надто жарко. До речі, справжні лавки я зробив і для мийного відділення, і для передбанника. Вони для лазні підходять більше, ніж стільці та навіть табуретки – на них за бажання можна навіть прилягти. Всі деталі полиця та лавок виконані з осинових дощок та брусків. Конструкції їх прості, а тому на малюнках наводжу лише їхній загальний вигляд.
Як варіант, тут же наведу креслення та відкидного полку, який я допоміг виготовити сусідові для лазні з поєднаними відділеннями. Поясню його конструкцію. Металеві профільні деталі виготовлені з листової нержавіючої сталі товщиною 2 мм. Гнучка здійснювалася на оправці. Полиць простягається між бічних стін, тому його торці спираються на дерев’яні кронштейни-бруски, прибиті безпосередньо до цих стін. Але дошки полку біля торців згуртовані між собою так само, як і в середині — поперечками, які прикріплені до поздовжньої стіни лазні через шарніри. А щоб полиць не прогинався, у середині влаштовано «ногу», з’єднану з поперечкою шарнірно. Коли ж до бічних стін далеко, можна зробити і дві «ноги», зсунувши їх разом із поперечками від торців полку до його середини приблизно на півметра. «Ноги» можна виготовити з дерев’яних брусків або обернути їх теплоізоляційним матеріалом, щоб не обпектися, випадково доторкнувшись до них.
Ще одним необхідним та об’ємним предметом у лазні є досить велика ємність для холодної води. Я виготовив її із двох баків від старих пральних машин.
Про ковшик для плескання води на розпечене каміння з метою отримання пари, березових віників, а також про рукавиці і шапку розмови не веду — про це знають усі любителі попаритися.
Легкої вам пари!
А. МАТВІЙЧУК