Мопед часто вважається дорогою дитячою іграшкою. І справді, значна частина цих двоколісних машин набуває молодь для чисто розважальних цілей. І лише незначна частка мопедів використовують як транспортний засіб для ділових поїздок. А якщо раптом виникне необхідність у перевезенні будь-яких вантажів — наприклад, газового балона, пари мішків цементу чи, зрештою, в’язання сіна? Невже везти все це на ручному візку, тоді як півтори-два «коні» ледарять у сараї?
За бажання можна будь-який мопед перетворити на своєрідну вантажівку-трейлер, і при цьому сам мопед піддається мінімальній переробці і зберігає здатність виконувати свої «штатні» функції.
Переробка мопеда полягає у навішуванні на нього буксирного пристрою. Воно є дугою, вигнутою із сталевої труби із зовнішнім Ø 22—25 мм і товщиною стінки 2—2,5 мм. Згинати трубу найкраще в трубогибі, набивши попередньо її сухим, просіяним піском і прогріваючи в процесі деформування місце згину паяльною лампою (або попередньо – у горні). Вільні кінці труби сплющуються, і в них просвердлюються отвори діаметром задньої осі мопеда. Буксирна дуга фіксується на осі мопеда штатними гайками задньої осі і додатково підкріплюється двома підкосами із сталевих смуг перерізом 3X20 мм, кінці яких загнуті у вигляді хомутів і закріплені гвинтами та гайками з різьбленням М5. На закінчення буксирної дуги просвердлюється отвір Ø 12,2 мм під кардан зчіпного пристрою.
1 – мопед типу “Рига-11”, 2 – підкіс буксирної дуги, 3 – буксирна дуга, 4 – панель кузова, 5 – посилення, 6 – грязьовий щиток, 7 – колесо, 8 – Т-подібна рама візка, 9 – зчіпний карданний пристрій.
Сам трейлер-причіп є двоколісним візком, забезпеченим колесами від мопеда, нескладною системою підресорування та інерційним гальмівним пристроєм. Кузов причепа – фанерний. Для днища та бортів використовувалася будівельна фанера завтовшки 12 мм. Складання проводилося за допомогою дюралюмінієвих профілів «куточок» 40X40 мм з товщиною полиці 3 мм. Дуже міцним, довговічним і красивим виходить кузов, у якому «куточки» розташовуються і зсередини, і ззовні; при цьому борти міцно стягуються один з одним і основою, утворюючи жорстку коробку. Кромки бортів також окантовуються дюралюмінієвим куточком з посиленням дерев’яною рейкою перерізом 20X20 мм, як це показано на малюнках.
У нижній частині кузова на підставі монтуються два лонжерони з дерев’яних планок перетином 30X75 мм – вони є посиленням днища; між ними розташовуються елементи, що амортизують — звичайні тенісні м’ячі. Як показала практика, вони дуже надійно підресорюють кузов, витримують досить велике навантаження, а термін їхньої служби практично не обмежений.
Рама причепа-трейлера дуже проста і є Т-подібною конструкцією, звареною з двох сталевих труб Ø 30 мм і товщиною стінки 2,5 мм. У принципі, тут цілком можливо використовувати і водопровідні труби — так звані «дюймові». Місце стику труб посилено сталевими трикутними хустками з листової сталі товщиною 3 мм.
Напівосі, на яких закріплюються колеса, є передні осі мопеда. Для встановлення в поперечину рами застосовані перехідні втулки, вварені в трубу. Попередньо півосі з’єднуються зварюванням із втулками. Зрозуміло, таке рішення є вимушеним, і якщо є можливість, краще все ж таки використовувати півосі з гарної сталі (наприклад, розжареної 30ХГСА), виточені у вигляді ступінчастого валика з фіксацією в поперечці рами різьбовою шпилькою або болтом.
І останнє, що стосується ходової частини, – упори гальмівних барабанів. Вони є сталевими смужками перетином 6X20 мм, приварені за місцем до поперечок.
1 – буксирна дуга, 2 – поздовжній шарнір, 3 – гайки, 4 – вилка карданного шарніра, 5 – вертикальний шарнір (болт з гайкою), 6 – хрестовина кардана, 7 – вилка кардана, 8 – гальмівний трос, 1 – диш, 1 1 шток, 13 – упор, 14 – кронштейн, 15 – фіксатор-шпилька.
Зчіпний пристрій є карданним шарніром, що дозволяє дишлу візка вільно відхилятися вгору-вниз, вправо-вліво і повертатися навколо своєї осі. Така система зчеплення досить надійна і за виконанням значно простіше кульового замку: зробити її можна навіть у домашніх умовах.
Карданний шарнір складається з двох виделок – зробити їх найпростіше з відрізків відповідного сталевого швелера або навіть сталевої смуги товщиною 3-4 мм і шириною 40 мм. «Хрестовина» кардана — з дюралюмінію (брусок перетином 45X45 мм, довжиною 60 мм, в якому просвердлено дві взаємно перпендикулярні отвори Ø 8 мм). Поздовжній шарнір дишла — різьбова шпилька Ø 12 мм, закріплена двома гайками на одній з виделок і вільно повертається буксирною дугою. Щоб виключити самовідвертання, гайки контряться розклепуванням кінців різьбової шпильки, що виступають з них.
В одному з виделок хрестовина закріплюється також різьбовою шпилькою з контровкою гайок розклепуванням. Інша вилка та другий отвір у хрестовині з’єднуються швидкороз’ємним замком — штифтом, що закріплюється у вилці спеціальною «шпилькою».
На дишлі причепа вилка кардана встановлюється рухомо, для чого вона приварюється до відрізка труби, що вільно входить до дишля. Можливість вилки вільно переміщатися в дишлі використовується для гальмівного приводу інерційного механізму. Влаштований він не надто складно. При гальмуванні самого мопеда-буксирувальника інерційні сили, якими володіє причіп, що рухається, прагнуть підштовхнути мопед і, долаючи пружність не надто жорсткої пружини, переміщають дишло щодо вилки, а точніше — того відрізка труби, що приварений до неї. Взаємне переміщення цих елементів конструкції використовується для приводу гальм коліс причепа. Для цього в дишлі пропилено поздовжній паз, а у відрізок труби, приварений до вилки, вставлений стрижень з двома пазами-упорами під оболонку гальма. На дишлі ж встановлюються два Г-подібні розрізні кронштейни, як це показано на малюнках. Гальмівні троси закріплюються на важелях гальмівних барабанів, без різких вигинів проводяться по рамі та приєднуються до приводних елементів на дишлі.
Регулювання гальмування є суто експериментальним. Декілька пробних поїздок дозволять вам підібрати і початковий момент спрацьовування гальм, і одночасность їх на правому та лівому колесах. Здійснюється все це регулювальним болтом на гальмівному барабані кожного з коліс.
Установка кузова на раму особливих складнощів не становить. Фіксація його проводиться за допомогою трьох сталевих хомутів, зігнутих із сталевих смуг перерізом 4X25 мм і є направляючими при коливаннях кузова. Кріпляться хомути до лонжеронів на днищі кузова 6-мм болтами та гайками.
Грязьові щитки найкраще, звичайно, використовувати готові (наприклад, від переднього колеса мопеда), закріпивши їх болтами з різьбленням М5 та гайками на бортах кузова. В принципі, нескладно зробити і фанерні щитки з окремих елементів, з’єднаних дюралюмінієвими “куточками”. Непогано виглядають щитки, зігнуті з фанерних смуг завтовшки 4-5 мм.
1 – днище кузова, 2 – бруски лонжерона, 3 – гайка, 4 – болт, 5 – хомут-напрямна, 6 – рама, 7 – м’яч-амортизатор.
Не виникає особливих проблем, якщо експлуатувати причіп із двошвидкісним мопедом типу «Рига», «Карпати», «Верховина». Однак менш потужні мопеди, оснащені моторами типу Д-6 – Д-8, заслабкі для цієї мети. Тому рекомендую дещо збільшити передатне відношення ланцюгового приводу, встановивши на заднє колесо зірочку з великою кількістю зубів. В принципі можна скористатися провідною зірочкою дорожнього велосипеда, проте, хоча крок велоланцюга та діаметр її роликів і збігаються з аналогічними параметрами ланцюга мопеда, велоланцюг набагато вже мопедний. Тому краще все ж таки за зразком велосипедної зірочки, як за шаблоном, вирізати нову — наприклад, з листового дюралюмінію Д16Т товщиною 4—5 мм. Зробити це не надто складно — за допомогою електродриля та свердла відповідного діаметра.
На заднє колесо мопеда найкраще встановити одночасно дві зірочки як на спортивному велосипеді. Це дає можливість “перемикати” мопед з режиму буксирувальника в звичайний, “легковий”. Для цього потрібно мати в запасі відрізок ланцюга із замком: встановити його або зняти – справа кількох хвилин.
Якщо ви припускаєте виїжджати на автодороги, слід оснастити причіп принаймні катафотами-світлоповертачами, а ще краще нормальним набором світлових приладів. Категорично забороняється перевозити в таких причепах людей — це правило потрібно засвоїти твердо. При переході від «легкового» варіанта до варіанта «буксирувальника» постарайтеся не забувати, що габарити складеного транспортного засобу суттєво збільшилися, і вже не намагайтеся проїхати на ньому, наприклад, у хвіртку. І останнє. Не навантажуйте надмірно причіп – цим можна швидко вивести з ладу двигун та трансмісію вашого мопеда.
В. ВОРОНОВ