Зазвичай велосипед використовується п’ять-шість місяців на рік, решту часу він марно чекає нового сезону. Але якщо оснастити його простими пристосуваннями та опорами, то ми отримаємо відмінний спортивний тренажер.
Замість керма на велосипеді-тренажері встановлений кареточний вузол (без труб рами). Підшипники з рульової колонки попередньо витягнуті, а передня вилка щільно затягнута затискним конусом, що запобігає її повороту.
1 – внутрішні пластини; 2 – кернер; 3 – зовнішні пластини; 4 – щелепи лещат; 5 – вісь
Лівий шатун штатного кареточного вузла замінено шатуном зі зірочкою, з’єднаним ланцюгом з верхньою зірочкою з такою ж кількістю зубів. На кінцях валів ножного та ручного кареточних вузлів з одного боку з використанням абразивного круга вирізано додаткові скрізні пази (лиски) для того, щоб шатуни можна було розвернути на 180° і закріпити клином. Педалі на ручних шатунах замінено втулками, а ножні шатуни оснащені тукліпсами, що дозволяють не тільки штовхати, але й тягнути педалі вгору.
Для надійного натягу ланцюга на рульовий стержень надіта фіксуюча втулка. Її довжина та довжина ланцюга ручного приводу залежать від типу велосипеда та визначаються на місці.
1 – вал каретки; 2 – лиски (пази)
Ланки ланцюга розбираються в наступній послідовності. Розмістивши ланцюг на щелепах лещат, розсунутих на 4-5 мм, кернером діаметром 3 мм вибиваємо потрібну вісь, але не повністю, а так, щоб вона залишалася в нижній зовнішній пластинці. Трохи відігнувши верхню пластинку, роз’єднуємо ланцюг і видаляємо (або додаємо) ланки. З’єднуємо ланки в зворотній послідовності, вдаряючи молотком по виступаючій осі, поки вона повністю не ввійде в зовнішню пластинку з іншого боку.
Щоб тренажер стійко стояв на підлозі, використовується стійка-опора у формі рівнобедреного трикутника, зібрана з напівдюймової сталевої труби. Кінці труби розплющені та відігнуті, у них просвердлені отвори під діаметр осі заднього колеса. До стійки приварено поздовжній упор з відрізка такої ж труби.
До передньої вилки під короною болтом М6 кріпиться опора для ніг. На обидва кінці опори надіті гумові трубки.
1 – передня вилка; 2 – затискний конус; 3 – рульовий стержень; 4 – фіксуюча трубка; 5 – виносний хомут; 6 – ручний шатун; 7 – ручний кареточний вузол; 8 – ланцюг ручного приводу; 9 – підніжки; 10 – додаткова зірочка; 11 – сідло; 12 – гальмо; 13 – тукліпс; 14 – стійка-опора; 15 – упор стійки; 16 – гальмівні колодки; 17 – важелі гальма; 18 – регулювальний гвинт; 19 – тросик
Гальмівні колодки з маточини заднього колеса велосипеда витягнуті для можливості зворотного обертання. Тренажер оснащений заднім ручним гальмом, гумові колодки якого підтиснуті до обода так, щоб створювалася потрібна навантаження на педалі – «опір траси». Це досягається обертанням та фіксацією регулювального гвинта, через який проходить металевий тросик, встановлений на одному з важелів гальма. У міру зносу колодок гвинт трохи підкручується, відновлюючи навантаження.
Сівши в сідло і завівши ноги знизу під опору на передній вилці, повільно відводимо тулуб назад-вниз і повертаємо в початкове положення – таким чином «качаємо» прес. Обертаючи руками та (або) ногами відповідні рукоятки та педалі, можна успішно розвивати м’язи рук та (або) ніг. Якщо переставити ліві шатуни на 180°, то, здійснюючи руками та ногами зворотно-коливальні рухи, подібно до веслувальника, можна тренувати великі м’язи спини. А якщо проявити кмітливість і вдосконалити тренажер, це дозволить навантажувати й інші групи м’язів.
Володимир ГАВРИЛОВ