Не має сенсу порівнювати моторолер-скутер і легковий автомобіль — машини ці абсолютно різні. Тим не менш, конструктори мототехніки постійно роблять спроби надати двоколісним транспортним засобам комфорт їхніх чотириколісних побратимів. В останні роки все частіше на вулицях міст зустрічаються легкі моторолери-скутери, оснащені обтікачем, що нагадує кузов легкового мікроавтомобіля без дверей. Такий комбінований транспорт значно комфортніший за традиційний байк — особливо для нашої країни з її кліматом, багатим на спонтанні опади «у вигляді дощу та мокрого снігу».
Пропонуємо конструкцію скутера, розроблену на базі деталей і вузлів мопеда «Карпати» та мотоцикла «Мінськ» інженером І. Мневником. Машина його конструкції являє собою подовжений і приземкуватий мокик, цілком придатний для оснащення легким обтікачем.
Напевно, немає особливого сенсу в детальному описі самого транспортного засобу — про такі саморобки в «Моделіст-конструкторі» розповідалося не один раз. Назвемо лише його основні конструктивні особливості.
1 — переднє колесо (від мопеда «Карпати»); 2 — передній брудозахисний щиток («Карпати»); 3 — передня вилка (від мотоцикла «Мінськ», доопрацьована); 4 — фара («Мінськ»); 5 — кронштейн кріплення фари (дюралюміній, смуга 50×5); 6 — кермо (сталь, труба 22×1,5); 7 — рама; 8 — двигун V-50 («Карпати»); 9 — сидіння; 10 — спинка; 11 — обтікач; 12 — паливний бак (від мопеда «Рига-11» або пластикова каністра); 13 — задній амортизатор («Мінськ», 2 шт.); 14 — задній ліхтар («Карпати»); 15 — задній брудозахисний щиток («Карпати»); 16 — заднє колесо («Карпати»); 17 — задня маятникова вилка; 18 — втулково-роликовий ланцюг; 19 — глушник («Карпати»)
Рама скутера — хребтового типу, вигнута зі сталевої труби 34×2,5 мм. Передня вилка — від мотоцикла «Мінськ», трохи вкорочена. Кермо — саморобне, вигнуте зі сталевої труби 22×1,5 мм. Задня маятникова вилка — також саморобна (в принципі, підійшла б і стандартна — від мопеда чи мотоцикла «Мінськ»), амортизатори — від «Мінська». Паливний бак — від мопеда «Рига-11». Якщо такий бак знайти не вдасться («Рига-11» давно знята з виробництва), рекомендуємо скористатися відповідною пластиковою каністрою з-під моторної оливи — потрібно лише встановити на неї стандартний мотоциклетний кран-відстійник.
Двигун — типу V-50 (такі встановлювалися свого часу практично на всі вітчизняні мопеди), з ножним перемикачем коробки передач і ножним пусковим важелем — кікстартером.
1 — передня вилка (від мотоцикла «Мінськ», доопрацьована); 2 — підсилення рами (сталь, лист s2, 2 шт.); 3 — передні кронштейни двигуна (сталь, лист s3); 4 — хребтова балка рами (сталь, труба 34×2,5); 5 — підсилення заднього вузла кріплення двигуна (сталь, лист s2, 2 шт.); 6 — кронштейн кріплення сидіння (сталь, швелер 50x25x2,5, L100, 2 шт.); 7 — задній амортизатор («Мінськ», 2 шт.); 8 — важіль гальмівного механізму (сталь, лист s3); 9 — втулка гальмівного механізму (сталь, труба 16×2); 10 — важіль гальмівної педалі (шатун від дитячого велосипеда); 11 — косинка (сталь, лист s3, 2 шт.); 12 — пластина (сталь, смуга 40×3, 2 шт.); 13 — вісь шарніра задньої вилки (сталь, шпилька М12 з гайками і шайбами); 14 — нижній кронштейн заднього амортизатора (сталь, болт М10, 2 шт.); 15 — кронштейн кріплення заднього колеса (сталь, смуга 40×3, 2 шт.); 16 — балка задньої вилки (сталь, труба 24×2,5, 2 шт.); 17 — основа заднього вузла кріплення двигуна (сталь, труба 34×34); 18 — задній кронштейн кріплення двигуна (сталь, лист s3, 2 шт.); 19 — верхній вузол кріплення спинки (сталь, лист s2); 20 — поперечина (сталь, труба 30×2,5); 21 — верхній кронштейн заднього амортизатора (сталь, болт М10, 2 шт.); 22 — косинка (сталь, лист s2,5, 2 шт.); 23 — кронштейн (сталь, лист s3, 2 шт.); 24 — втулка (бронза або капрон, 2 шт.); 25 — поперечина (сталь, смуга 40×5); 26 — корпус шарніра задньої вилки (сталь, труба 36×2,5).
На видах Г і Д амортизатори умовно не показані
Сидіння і спинка — саморобні, однакові за конструкцією. І те, й інше складається з фанерної основи (товщина 12 мм), подушки з пористої гуми (два шари по 20 мм), поролону (один-два шари по 40 мм) і обшивки зі штучної шкіри. Кріплення спинки і сидіння до рами — за допомогою кронштейнів, вигнутих із сталевого листа товщиною 2 мм. Привід переднього гальма — стандартний, ручний, через трос у боуденовській оболонці; заднього — ножний, від саморобної педалі, закріпленої на правій стороні рами скутера, також через трос.
Обтікач — полегшеного типу, складається з фанерного каркаса, наповнювача з пінопласту та оболонки зі склотканини на епоксидному клеї.
1 — поперечини (фанера s12); 2 — заповнення (будівельний пінопласт); 3,5 — засклення (оргскло s4); 4 — окантовка віконного прорізу (фанера s6); 6 — рама обтікача (два шари фанери s6); 7 — стяжки (шпильки М12 з гайками і шайбами)
Основою каркаса є дві рами, склеєні з 6-мм фанери. Кожна клеїться з двох шарів так, щоб місця стиків перекривалися; сумарна товщина кожної — 12 мм. Підготовлені рами з’єднуються поперечинами з 12-мм фанери. З’єднання — у шип. У нижній частині рами стягуються сталевими шпильками М12 з гайками і шайбами. В отвори лобового та заднього вікон вклеюються окантовки з 6-мм фанери, до яких кріпиться засклення з 4-мм оргскла.
Готовий каркас перевіряється на перекоси та асиметрію. Після цього передня, задня і дахова частини заповнюються пінопластовими брусками на епоксидній смолі. Після твердіння надлишки зрізаються ножем, а поверхня шліфується наждачкою. Пінопласт клеїться і по боках, надаючи обтікачу завершену форму. Далі обтікач обклеюється склотканиною (від 2 до 5 шарів) з епоксидною смолою як зв’язкою.
Підготовлений обтікач шліфується, вирівнюється автомобільною шпаклівкою, знову шліфується і фарбується автоемаллю — бажано у два кольори: темний низ, світлий верх. Зсередини — сірий.
У готовому обтікачі монтуються стекла, після чого його встановлюють на скутер.
Керування скутером з обтікачем нічим не відрізняється від керування звичайним мопедом.
І. МНЕВНИК