Чи споруджуєте ви на своєму заміському подвір’ї невеликі парнички або просто накриваєте плівкою ранні посіви на грядках — важливо подбати, щоб таке укриття було зручним у користуванні. Адже й не порахувати, скільки разів за сезон доводиться відкривати та закривати цей прозорий «шатер».
Конструкція парника, запропонована угорським журналом «Езермештер», якраз і поєднує простоту виготовлення зі зручністю експлуатації. Її головна особливість у тому, що каркас плівкового укриття складається «гармошкою» і так само легко розкладається, надійно захищаючи рослини.
Виготовлення рами-основи парника не потребує особливих навичок. По кутах грядки забивають чотири загострених дерев’яних бруски, а до них прибивають дошки, утворюючи короб. У нього можна закладати спеціальну парникову суміш або облаштувати звичайну грядку.
З каркасом роботи трохи більше, хоча його виготовлення цілком під силу кожному городникові.
1 — кутовий брус короба, 2 — короб, 3 — вісь повороту диска (гвинт М8, 2 шт.), 4 — накладні кружки, 5 — задня шарнірна рамка, 6 — середні рамки, 7 — передня рамка з накладною рейкою, 8 — підпірна рейка, 9 — косинка для посилення рамки, 10 — поворотні диски, 11 — планка кріплення плівки із зовнішнього боку задньої стінки короба.
За розмірами готового короба виготовляють чотири П-подібні рамки, кінці яких кріплять до двох фанерних дисків (їх потрібно прооліфити та пофарбувати олійною фарбою, щоб захистити від вологи). Диски встановлюють на короб-основу по його поздовжній осі шарнірно. Це дозволяє піднімати один край каркаса, щоб отримати доступ до грядки. Після роботи каркас повертають на осях і опускають на короб, надійно прикриваючи рослини.
Далі — робота з плівкою. Тут важлива акуратність як у поводженні з тонкими рамками, так і з самим укривним матеріалом. Полотно накидають на підготовлений каркас, підганяють за розміром і починають кріпити. Спершу — до задньої стінки короба, а спереду — до першої рамки опущеного каркаса (що відповідає положенню «парник закритий»). Плівку фіксують додатковою накладною рейкою, прибиваючи її дрібними цвяхами; так само — і на решті рамок, аж до задньої. Потім закривають торці парника: для цього краї складок плівки закріплюють на поворотних дисках, використовуючи такі ж накладні фанерні кружки.
1 — поворотний диск, 2 — задня шарнірна рамка, 3 — шарнір задньої рамки, 4 — середні рамки, 5 — передня рамка.
А — положення рамок при піднятому покритті, Б — у закритому положенні.
Якщо плівка закріплена правильно, то при підніманні передньої рамки весь каркас починає повертатися на дисках у бік задньої стінки короба (при цьому в тій частині плівка складається, а задня рамка лягає на короб). Достатньо підперти каркас підпірною рейкою — і можна працювати з рослинами. Щойно рейку прибирають, каркас повертається у вихідне положення, і передня рамка знову щільно закриває короб.
Для зміцнення рамок каркаса можна використати фанерні косинки, закріплені по кутах цвяхами або шурупами.
До речі, щоб збільшити розмір робочого вікна при підйомі каркаса, його задню рамку можна кріпити до дисків шарнірно, як показано на схемах.