Багато хто, напевно, чули про цікавий вид зимового спорту — скіоринг, у якому змагаються лижники, що їх буксирує мотоцикл. У північних країнах культивується подібний вид спорту — буксирування лижника конем.
Транспортний засіб, з яким ми хочемо вас ознайомити, дозволить у повній мірі відчути принадність швидкісного ковзання на лижах, не вдаючись при цьому до допомоги коня і не обтяжуючи приятеля — мотоцикліста (кому захочеться виїжджати взимку на відкритій двоколісній машині!).
Йдеться про нескладний гусеничний мотобуксирувальник під назвою «Тюлень» на базі мопедного двигуна V-50, який помчить вас по засніженій рівнині зі швидкістю 30 км/год.
1 — рукоятки управління мотобуксирувальником; 2 — каток ведучий; 3 — стрічка гусенична; 4 — бак паливний; 5 — дісло; 6,12 — катки опорні; 7 — каток натяжний; 8 — двигун V-50; 9 — рама; 10 — каток передній; 11 — патрубок вихлопний; 13 — ланцюг приводу ведучих катків; 14 — зірочка ведучого вала.
Як видно з рисунків, влаштований він нескладно. На плоскій рамі, звареної зі сталевих труб квадратного перерізу, змонтовані двотактний двигун (такі встановлювалися на мопедах «Рига», «Карпати» та інших) і п’ять підшипникових вузлів, у яких можуть обертатися п’ять трубчастих валів із закріпленими на них катками. Пара задніх (великих) катків — ведуча, для їх приводу використовується втулково-роликовий ланцюг, що зв’язує малу зірочку на двигуні і велику зірочку, закріплену на ведучому валі мотобуксирувальника. До верхнього вала, на якому змонтована пара натяжних катків, шарнірно прикріплено дісло з рукоятками управління мотоциклетного типу. Крім них, на діслі розташовується мопедний паливний бак.
Роботу з виготовлення мотобуксирувальника почніть з підбору підшипників. Саме від їх геометричних параметрів залежатимуть розміри підшипникових вузлів, валів і катків. З найбільш поширених найкраще підійдуть підшипники 205, хоча цілком допустимі й інші.
1 — шайба стопорна розрізна; 2 — підшипник; 3 — електрозаклепка; 4 — корпус вузла; 5 — втулка перехідна.
Корпуси підшипникових вузлів виточіть з відрізків сталевої труби 58×4 мм. По суті, достатньо відторцевати ці відрізки на токарному верстаті, зробити проточки під обойми підшипників і прорізати кільцеві канавки під стопорні розрізні шайби.
Валу катків — з труби 20×3 мм, у підшипникові корпуси встановіть їх за допомогою перехідних втулок, закріплених на валах електрозаклепками (так називають з’єднувальні елементи, що отримуються електрозварюванням, коли в одній з спряжених деталей просвердлюють отвір, а потім, при монтажі деталей, заварюють його; заповнюючий отвір метал і носить назву електрозаклепки).
Для збирання рами мотобуксирувальника радимо скористатися найпростішим стапелем-плазом — рівною деревно-стружковою плитою, на якій накреслена бічна проекція рами.
Перш за все в центрах розташування катків довгими шпильками закріпіть підшипникові корпуси. При цьому постарайтеся забезпечити паралельність їх осей. Інакше буде важко досягти нормальної роботи гусеничного рушія.
Далі підберіть відповідні труби, бажано квадратного перерізу, оскільки згинати такі простіше — потрібно лише вирізати клин ножівкою по металу, зігнути відповідно до зображення на плазі і заварити отриманий стик.
Зазначеним способом підготуйте дві труби рами — верхню і нижню, після чого за допомогою м’якого сталевого дроту зістикуйте з підшипниковими вузлами. Для цього в трубах у зоні переднього і заднього підшипникових вузлів просвердліть отвори, через які пропустіть дріт, що охоплює при цьому петлями підшипникові вузли. Далі за допомогою воротка дріт туго закрутіть так, щоб утворилося подібне до «телеграфного» бандажа (так називають з’єднання дерев’яного телеграфного стовпа з основою-пасинком). До інших підшипникових вузлів (крім верхнього) труби рами також прикріпіть дротяними закрутками.
Після ретельного перевірення паралельності підшипникових корпусів прихопіть їх до рами зварюванням, після чого дріт видаліть і ще раз перевірте раму, за потреби підрихтуйте її. На завершення стики рами з нижніми підшипниковими вузлами посильте косинками зі сталевого листа товщиною 2 — 2,5 мм.
1, 6 — напівпетлі (сталь s1); 2 — втулка (дюралюміній, труба 6×1); 3 — стрічка гусенична; 4 — заклепка (дюралюміній Ø4); 5 — вісь петлі (сталь Ø6).
Кронштейни кріплення двигуна викрійте спочатку з щільного картону і відпрацюйте їх форму і розміри. Коли контури визначаться остаточно, за отриманими шаблонами виріжте зі сталевого листа товщиною 3 мм власне кронштейни, просвердліть у них отвори діаметром 8 мм. Кронштейни закріпіть болтами на двигуні, після чого двигун за допомогою дроту притягніть до рами відповідно до зображення на кресленні або на плазі. Далі зварюванням прихопіть кронштейни, перевірте точність їх розташування і остаточно приваріть до рами.
Двигун не має спеціального глушника — його функцію виконує нижня частина рами. Для цього вихлопне вікно двигуна за допомогою патрубка з’єднайте з порожниною квадратної труби рами. Для випуску відпрацьованих газів в останній просвердліть знизу отвори діаметром 5 мм (отворів знадобиться не менше п’ятдесяти, інакше двигун не розвиватиме паспортної потужності).
Тепер про виготовлення катків. Всі вони — ведучі, опорні і натяжні — однакові за конструкцією. Кожен складається з центральної втулки, звареної з двох сталевих дисків і відрізка труби, двох дюралюмінієвих дисків і дванадцяти (для великих катків) або восьми (для малих) стяжок. Останні являють собою сталеві шпильки з насадженими на кожну відрізками гумового шланга; шпильки кріпляться на дисках гайками. Така конструкція катка досить проста і здатна приводити в рух гусеницю мотобуксирувальника.
1 — диск катка (дюралюміній s3); 2 — гвинт М5; 3 — гайка М8; 4 — втулка гумова; 5 — шпилька М8; 6 — втулка центральна; 7 — диск центральної втулки (сталь s3); 8 — шайба.
Як видно з рисунків, верхня пара катків може переміщатися вздовж рами, дозволяючи тим самим регулювати натяг гусениці.
Ведучі ж катки фіксуються на валу конічними штифтами, отвори для яких свердлять у центральних втулках, надітих на ведучий вал перед остаточною збіркою катків.
Рух «Тюленя» складається з двох гумотканевих смуг, вирізаних зі старої транспортерної стрічки і об’єднаних в єдину гусеницю дерев’яними рейками — ґрунтозачепами. В кільце смуги зістиковані за допомогою вузла, що нагадує рояльну петлю. При збиранні гусениці суворо витримується відстань між рейками-ґрунтозачепами — воно повинно становити 57,5 мм. Кожна рейка-ґрунтозацеп прикріплена до гумотканевої стрічки парою болтів з гайками, при цьому з зовнішнього боку стрічки розташована рейка, а з внутрішнього — гребінь, вирізаний зі сталевої смуги товщиною 2,5 мм. Гребені дозволяють ведучим каткам «перемотувати» гусеничну стрічку, приводячи її тим самим в рух.
1 — ґрунтозацеп (березова рейка 30×30); 2 — стрічка гусенична (транспортерна стрічка s6); 3 — гребінь (сталь s2,5); 4 — болт М6.
Мотобуксирувальник керується діслом, на якому змонтовані рукоятки мотоциклетного типу: на правій встановлена поворотна ручка «газу», на лівій — привід механізму зчеплення і перемикач коробки передач від «важкого» мопеда.
Для двигуна мотобуксирувальника доведеться трохи переробити штатний пусковий пристрій. Педаль кікстартера видаліть, а в вал впресуйте штифт. Запускайте двигун за допомогою рукоятки, що нагадує автомобільну. Для цього на вал пускового пристрою надівайте храповик і рукоятку різко провертайте на чверть оберту.
«Моделіст-конструктор» № 2’99, І. МНЕВНИК